На Книжковому Арсеналі презентували документальну книжку Вікторії Амеліної "Дивлячись на жінок, що дивляться на війну"

Книга Вікторії Амеліної — це збірка репортажів про українських жінок, які документують російські воєнні злочини. Збірка історій свідків, які пережили найстрашніші жахи російської агресії та окупації. Водночас ця книга є переконливим поясненням, чому російська війна проти України розпочалася задовго до 2014 року і чому світу так важливо пам'ятати про російський терор проти українців у 1930-х і 1960-х. 

Культурна менеджерка, членкиня Виконавчої Ради Українського ПЕН та ініціаторка видання Тетяна Терен, відкриваючи презентацію розказала, що книжку Вікторія Амеліна писала для англомовної аудиторії, а зараз видання вже перекладене 15 мовами світу.

“Вікторія розпочала роботу над книжкою влітку 2022 року. Після її загибелі залишився рукопис, який був готовий на 60%. Рік редакторська група працювала над тим, щоб книжка вийшла друком, — зазначила Тетяна Терен. — Ми би понад усе хотіли, щоб цю книгу презентувала сама Вікторія Амеліна. Сьогодні ми вперше зібрали героїнь книжки і кожна з них буде говорити у свій спосіб з авторкою”.

Письменниця, директорка INDEX: Інституту документування і взаємодії Саша Довжик наголосила, що книга недарма має підзаголовок “Щоденник війни і справедливості”. 

“Саме справедливість була тією метою, яка рухала Вікторію Амеліну вперед. І наразі книга продовжує бути інструментом у нашій боротьбі за справедливість. У тому, як вона написана, вона продовжує свідчити про скоєне росіянами зло. Вона продовжує свідчити на рівні свого змісту, своїми історіями”, — зазначила Саша Довжик.

Літературознавиця та перекладачка Ярина Груша поділилася, що, представляючи книгу у США, Великій Британії, Німеччині, Швеції, бачила як слово Вікторії Амеліної відгукується у публіки та впливає на закордонну аудиторію.

“Ця книжка є у топових політиків світу. Книжка і слово Вікторії продовжує працювати на Україну. І цим Вікторія Амеліна продовжує виконувати свою місію”, — наголосила Ярина Груша.

Учасниці презентації — Вікторія Бабій, Лариса Денисенко, Євгенія Закревська, Ірина Довгань,  Юлія Какуля-Данилюк, Віра Курико-Агієнко, Ірина Новіцька, Тетяна Пилипчук, Світлана Поваляєва, Євгенія Подобна, Катерина Рашевська, Олена Стяжкіна поділилися своїми спогадами про Вікторію Амеліну. Кожна з них мала свою історію знайомства та співпраці з письменницею.

Координаторка напрямку польових досліджень організації Truth Hounds Вікторія Бабій розказала, як намагалася відмовити Вікторію від роботи над документуванням:

“У неї було дві риси, без яких неможливо документувати, і з якими неможливо документувати. По-перше, вона була дуже емпатична і співчутлива, а, по-друге, для неї знайти правду було важливіше, ніж вижити”.

Письменниця та правозахисниця Лариса Денисенко закликала читати книжки Вікторії Амеліної, адже “це її голос, що має звучати з покоління в покоління”:

“Мені би дуже хотілося, щоб ми зберігали в памяті не лише голос загибелі Вікторії, що теж дуже важливо, а й щоб ми зберігали в пам’яті голос її життя, і щоб він продовжував жити. Насамперед це читання її книжок, для дорослих і дітей”.

Письменниця, членкиня Українського ПЕН Світлана Поваляєва згадувала, якою уважною до людей, делікатною та легкою в спілкуванні була письменниця:

“Віка була світлом, а воно не минає. Ніхто не знає, що з нами буде завтра. Але величезне світло, любов до людей, справедливість і дія, вони живуть завжди і освітлюють всіх нас”.

Юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська поділилася, як письменниця й досі надихає її в роботі:

“Зараз, коли я відчуваю, що мені не вистачає натхнення чи можливо руки хочуть опуститися, я завжди дивлюся на робочий стіл, де лежить книга, із якої з обкладинки на мене дивиться Вікторія глибокими синіми очима й каже “Не здавайся”.

Історикиня та письменниця Олена Стяжкіна зазначила, що в книжці немає її тексту, але вона сприймає це як привілей, оскільки її розмова з Амеліною буде продовжуватися до кінця її власного життя: 

“Вікторія — це перемога. І вона ніколи не використовувала іншого слова. Вона була до всіх до нас дуже поблажливою. Вона прощала абсолютно все, окрім зневіри”. 

Замовити американське видання книжки можна на сайті Macmillan Publishers St. Martin’s Press. Також можна замовити британське видання від Harper Collins. Книжку можна придбати також в українських онлайн-книгарнях.

Довідково:

Вікторія Амеліна — українська письменниця, членкиня Українського ПЕН та документаторка воєнних злочинів в організації Truth Hounds. 27 червня вона перебувала у Краматорську разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Увечорі російські окупанти завдали ракетного удару по будівлі, де перебувала делегація, внаслідок чого Вікторія отримала тяжкі поранення. 1 липня в лікарні у Дніпрі серце Вікторії Амеліної перестало битися. 

Книжковий Арсенал є міжнародною подією, що організована Мистецьким арсеналом. Фестиваль відбувається з 2011 року, і став однією з найбільш впливових літературно-мистецьких подій Східної Європи. У 2019 році отримав звання «Найкращий літературний фестиваль світу». Місія Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» — створювати такі взаємодії між людьми, спільнотами, інституціями, коли поєднання естетичного переживання та інтелектуального включення в контексті книги посилює спроможність людини та суспільства.