Рятувальники замків України: Спадкоємці власника відмовилися від палацу – шукаємо нового господаря

Таких палаців, замків чи старовинних будинків в Україні – тисячі. Охоронці історичної спадщини з благодійного фонду «Спадщина.UA» впевнені: сіл, у яких не збереглося б взагалі нічого зі старовинних будівель, ми не маємо. Можливо, це вже руїни. А може бути, будівля досі у хорошому стані і в ній працює сільрада чи дитячий садок.

За ціною невеликого сучасного маєтку

Порятунком пам'ятників ця організація займається близько семи років під керівництвом Ганни Гаврилів зі Львова. Вона за гроші інвесторів та власні вкладення викуповує старовинні споруди та упорядковує їх. Іноді будівлю доводиться майже піднімати з пилу. Потім шукає для них власника. Але не просто нового господаря, а людину, яка гідно оцінить палац і вдихне в нього нове життя, не дасть канути в Лету, перетворившись згодом на купу каміння, як це траплялось у минулому з багатьма розкішними історичними будівлями або оборонними фортецями.

У середині травня на продаж виставили палац Гершгоріна XX століття у селі Деражня Хмельницької області. Співробітникам "Спадщина.UA" навіть вдалося розшукати спадкоємців єдиного власника замку – успішного адвоката Самуїла Гершгоріна. Але їхню пропозицію викупити замок та «оживити» його, вони відхилили. Спадкоємці живуть у Європі. Тож зараз для палацу шукають іншого власника. Члени "Спадщина.UA" відзначають: вже є живий інтерес з боку як іноземців, так і українців, які бажають мати «скромну хатинку» за 40 км від Хмельницького на понад 700 кв. м. Але є умова для покупців – щоб замок працював як об'єкт культури чи туризму.

Ціна маєтку – 140 тисяч доларів (майже 6 млн грн.). Це – після свіжої реставрації та ремонту, які провели у 2023 році.

– Якщо ви подивитеся оголошення, то побачите, що у Хмельницькому та біля нього сучасні будинки продаються за значно більшою вартістю, при тому з меншою площею і, звичайно, вони не мають жодного відношення до історичної спадщини, – зазначає нам член громадської організації "Спадщина.UA" Анастасія Донець.

Справді, за ці гроші можна придбати чотирикімнатну хатинку на 170 кв. м на околиці Хмельницького. Загальна площа палацу – вчетверо більше.

Маєток продають заради порятунку інших пам'яток

Раніше ще, на початку 2022 року, цей палац фонд Держмайна виставив на продаж за стартовою ціною 319 тисяч гривень (11 200 у.о. станом на той час), де його і викупили рятувальники історичної спадщини. До закінчення торгів фінальна ціна збільшилася приблизно вп'ятеро.

– Держава не може потягнути той обсяг робіт, який потрібно провести з подібними пам'ятниками в Україні, тому нам треба готувати суспільство до загальної відповідальності за нашу архітектурну спадщину, – пояснює Коротко про Анастасія Донець. – Один із варіантів – це приватна форма власності. Це вже давно вважається нормальною практикою по всій Європі, де таким чином підтримують 90% пам'яток. Наша організація не може купувати, упорядковувати їх і залишати у своїй власності, адже тоді ми не матимемо коштів для пошуку та реставрації інших пам'яток. А їх в Україні – тисячі. І частина потребує термінової реставрації.

Маєток у стилі сецесії адвокат Гершгорін побудував у 1910 році. Щоправда, прожив він у ньому із сім'єю недовго – у 1918-му палац націоналізували. Він знаходиться майже в центрі Деражні за вісім хвилин ходьби від міськради, а на початку XX століття це була центральна вулиця єврейського містечка – тут мешкало близько чотирьох тисяч євреїв.

Назва "Деражня" означає місце первинної обробки деревини, із старослов'янського «дерти» (драти) – обчищати деревину. Ще одна версія каже, що назва походить від караїмського слова «дер-Ажня» – у перекладі "ліс". Так часто називали селища, особливо у лісистій місцевості.

– Це дуже гарне місце, охайне, чисте, негаласливе, зручне для проживання та виховання дітей, – зазначає Анастасія.

Сьогодні Деражня – популярний населений пункт серед тих, хто будує власне гніздечко. Сюди переїжджають навіть із Хмельницького. Містечко стоїть на березі річки, транспортна розв'язка зручна.

Паркет та бляшаний дах збереглися

Більше власників, крім Самуїла Гершгоріна, палац не мав. Цікаво, що довгий час він у документах та на фотографіях позначався як палац Периторіна – справжнє ім'я власника розшифрували лише кілька років тому.

- Там зберігся оригінальний бляшаний дах і навіть оригінальний художній паркет, - зазначає Анастасія Донець. – Над палацом, а в цьому особняку є всі ознаки палацу, працював справді талановитий архітектор. Там зроблено гарне пічне опалення та вентиляцію. Ще там величезні підвальні приміщення. Ми, люди епохи електрики, не завжди розуміємо, навіщо такі великі приміщення, але раніше саме там зберігали продукти. Чого не має – то це розписів. Хоча сподівалися їх знайти.

Як і в багатьох інших палацах чи замках, свого часу в ньому була і школа, і будинок школяра, потім його орендувала церква.

Поки що палац шукає свого власника. Його продадуть тому, чиє бачення майбутнього цього маєтку найбільше сподобається охоронцям архітектурної спадщини України. В ідеалі - музей, культурний заклад. Хоча це може бути приміщення для проведення конференцій чи лекцій. В організації "Спадщина. UA" не сумніваються – новий господар знайдеться. Адже у нас багатьом подобається ностальгувати про минуле – люди примудряються зберігати навіть сторічні бабусині «хатинки», які не мають жодної цінності, окрім сімейної пам'яті.