Чому муркочуть коти — вчені врешті знайшли відповідь

Коти — це ті домашні улюбленці, які посідають особливе місце в серцях мільйонів людей.

Вони еволюціонували поряд з людиною, набуваючи поведінкових особливостей, яких немає у більшості диких родичів.

У нещодавньому дослідженні науковці з Центру вивчення дикої природи при Кіотському університеті (Японія) на чолі з Юме Окамото проаналізували конкретну ділянку гена андрогенового рецептора, щоб з’ясувати, як вона впливає на муркотіння та інші форми спілкування котів.

Про це пише earth.

У дослідженні вивчали кастрованих і стерилізованих безпородних котів, які мешкають у домашніх умовах.

З’ясувалося, що тварини з короткою версією повторів ДНК у цьому гені муркотять частіше, ніж ті, що мають довгі варіанти.

Цікаво, що самці з коротким варіантом гена були більш «балакучими» щодо людей — вони активніше просили їжу чи увагу.

А от самки з такими ж генами виявляли більше агресії до незнайомців.

Це свідчить про те, що одна й та сама ділянка ДНК може по-різному впливати на поведінку залежно від статі.

Також виявили, що довгі варіанти цього гена частіше зустрічаються у породистих котів, а короткі — у врятованих або колишніх бездомних.

Порода й генетика впливають на муркотіння.

Порівняння з дикими родичами, як-от леопардовий або рибалковий кіт, показали, що лише домашні коти мають подовжені повтори гена.

Можливо, це сталося у процесі одомашнення — більш приязні й мовчазні коти краще адаптувалися до життя з людьми.

Знання про такі генетичні особливості можуть допомогти власникам краще розуміти поведінку улюбленця.

Наприклад, навіть якщо кіт не нявкає, він може відчувати стрес, тому варто звертати увагу на інші сигнали.

Поведінку котів визначають й інші гени.

Це дослідження фокусується лише на одному гені, але поведінка котів — результат складної взаємодії багатьох генів і гормонів.

Наприклад, гени рецепторів окситоцину та вазопресину раніше пов’язували з соціальною поведінкою та агресією.

У майбутньому науковці планують застосовувати повногеномне секвенування, щоб виявити десятки невеликих змін, які впливають на риси характеру: грайливість, страх, товариськість тощо.

«Коли ми оголосили набір учасників, за день відгукнулося 265 власників котів з різних куточків Японії», — розповів Окамото.

Завдяки анкетам, що описують повсякденну поведінку тварин у домашніх умовах, вдалося зафіксувати нюанси, які неможливо побачити в лабораторії.

Ці знання можуть допомогти краще доглядати за котами, особливо врятованими, які часто активно використовують голос для спілкування.

Що це означає для диких котів.

Результати можуть бути корисними і для збереження диких видів.

Наприклад, розуміння поведінки допоможе створити комфортніші умови в розплідниках або реабілітаційних центрах.

Майбутнє вивчення поведінки котів.

Можливо, в майбутньому ДНК-тести допоможуть краще підбирати котів для конкретних умов, наприклад, у сім’ї з дітьми чи в спокійній оселі.

Хоча гени не визначають усе, вони дають цінні підказки для розуміння пухнастих улюбленців.

Породи кішок, з якими буде дуже тяжко жити поруч.

Чотирилапі пасажири: незвичайна подорож чотирьох котів літаком до Франції спричинила суперечки.

Коти, які залишаються маленькими: 9 чарівних порід для справжніх поціновувачів мініатюрної краси.