Компромисс с Трампом. Что готовит для Украины и союзников саммит НАТО в Гааге

Менш як три тижні залишається до початку саміту НАТО в Гаазі.

У часи Трампа союзники вже звикли до хаотичності рішень та до узгодження планів у останній момент – але цього разу, схоже, все іде інакше.

У Альянсі вже є розуміння того, як відбуватиметься саміт у Гаазі, якою буде роль України у ньому та які обриси матимуть рішення, ухвалені за підсумками зустрічі лідерів.

США та проукраїнські члени НАТО (до яких входить також приймаюча держава, Нідерланди) досягли компромісу про те, що президент України буде офіційно запрошений до Гааги.

Володимир Зеленський буде на саміті і братиме участь в одній з подій його офіційної частини, однак без формального засідання Ради Україна-НАТО.

Загалом є дві теми, за якими відносини з НАТО, і саміт зокрема, мають особливу вагу для України.

Перше – це перспективи вступу до Альянсу.

Друге – продовження військової допомоги союзників та наявність коштів для цього.

З обох питань саміт НАТО не принесе поганих новин для України.

В Альянсі знайшли компроміс, який не підважуватиме його чинну політику про незворотне членство України.

І хоча Трамп та його команда не раз сигналізували про готовність поступитися росіянам – поки що цього вдалося уникнути.

Рішення, ухвалені у Гаазі, мають бути безпечними для України.

Втім, зараз ведеться дискусія про те, у яких формулюваннях рішення згадає про Росію.

Тут є невизначеність і можливі як добрі новини, так і не дуже.

А у питанні про допомогу ЗСУ можливі дійсно добрі новини – у НАТО схиляються до схеми, яка має полегшити фінансування зброї для України.

Особливо тієї, яку виготовлятимуть українські виробники.

"Європейська правда" пояснює це та розповідає про деталі саміту, щодо яких досі точаться дискусії.

Саміт переозброєння Європи.

Спершу про питання, яке напряму не стосується України, але є визначальним для Альянсу і, зрештою, вплине також на нашу державу.

"У центрі саміту в Гаазі буде новий план інвестицій в оборону", – заявив 4 червня у Брюсселі генсек НАТО Марк Рютте.

Його слова варто пояснити детально.

Ще до вступу на посаду Дональд Трамп попереджав, що він вимагатиме у партнерів по НАТО різко наростити оборонні витрати.

Утім, планка американських вимог, яку Білий дім висунув на початку весни, багатьох шокувала.

Адже йшлося про те, щоби різко підняти норматив оборонних витрат НАТО – з 2% до 5%.

Понад два місяці тому держсекретар Марко Рубіо приїхав на міністерську зустрів до Брюсселя з сигналом про те, що вимога про 5% – не жарт ("Євро.

Правда" розповідала про це у статті "Битва за членство та проти Росії").

Як згодом розповідали не під запис учасники засідання, Рубіо попередив партнерів: або ті приймають вимогу США, або Трамп скорочує американську присутність у Європі.

Втім, як і припускала тоді "Європейська правда", в реальності вимога про 5% виявилася гнучкою, а Вашингтон погодився на компромісну схему.

Реальні оборонні витрати мають зрости до 3-3,5% від ВВП європейських держав, а решту 1,5-2% закриють проєктами, які не пов'язані з армією і які досі ніколи не зараховували до "військових витрат".

Наприклад – проєкти побудови доріг (мовляв, ними, за потреби, зможуть користуватися і танки), або ліній зв'язку, або фінансування проєктів інформаційної безпеки тощо.

Це дасть Трампу можливість для піару (він матиме підстави говорити, що Європа виконала його вимогу про 5%) і водночас збереже показник оборонних витрат на рівні, який більшість європейських держав зможуть виконати.

У будь-якому разі йдеться про сотні мільярдів на закупівлю зброї.

У 2024 році європейські члени НАТО разом витрачали на оборону майже $500 млрд на рік, або 2% сукупного ВВП.

Навіть за зростання до 3% ВВП – буде йтися про $250 млрд на рік додатково.

До половини цих коштів може піти саме на озброєння та боєприпасів.

Це – неймовірні кошти, яких європейські оборонні виробництва досі ніколи не бачили.

І головна деталь: йдеться не лише про гроші.

Вдвічі більше військових.

В той час як у медіа обговорюють передусім оцінку витрат у мільярдах або у відсотках, в реальності у НАТО концентруються на іншому параметрі.

В Альянсі підготували документ про "цілі спроможності" (capability targets).

Це – документ під грифом секретності, який описує кількість бригад і ключових типів озброєнь, які повинна мати кожна з країн-членів Альянсу для ефективної спільної оборони.

На засіданні 5 червня міністри оборони мають офіційно затвердити ці цілі, і це стане основою для рішення саміту про збільшення оборонних витрат.

Як пояснив генсек Рютте, документ регулює, зокрема, обсяги системи ППО / ПРО, далекобійних засобів на озброєнні союзників; кількість сухопутних бригад, окремі параметри логістичних шляхів тощо.

Армії європейських держав мають радикально зрости.

Зараз діють "цілі спроможності", затверджені Альянсом 2021 року – тобто до початку повномасштабного вторгнення РФ.

У той час політики у НАТО не дуже вірили у можливість прямої російської атаки на Альянс, однак військові наполягли на суттєвому нарощуванні армій.

За повідомленнями медіа, цілі, затверджені тоді у НАТО, передбачали, що армії європейських членів Альянсу разом повинні мати 80 бригад.

Однак чотири роки потому ці задачі лишаються не виконаними: наприклад, Німеччина має на 20% менше бригад, ніж передбачають для неї цілі спроможності 2021 року.

У документах, представлених міністрам, передбачене нове, значно масштабніше збільшення чисельності європейських армій.

Якщо оцінити сьогоднішній "некомплект" у приблизно 20%, то це означатиме, що армії союзників у Європі мають збільшитися майже удвічі.

Терміни збільшення чисельності не розкриваються, але за заявами представників НАТО у спілкуванні з журналістами виходить, що йдеться про період не більше 10 років, що буде синхронізоване зі зростанням бюджетів до 3-3,5% ВВП.

Зростання армії також буде неуникним, зважаючи на те, що в арміях держав-союзників має суттєво збільшитися кількість військової техніки, і хтось має бути навченим до її використання та обслуговування.

У НАТО пояснюють, що саме цілі спроможності є головним пріоритетом, важливішим навіть за обсяг військових витрат.

"Для нас важливо, щоби вони виконали те, що зобов'язалися… Якщо якась країна не досягає поставлених цілей – то ставить під ризик інших партнерів", – пояснював цього тижня у Брюсселі на зустрічі з журналістами топпредставник Альянсу, що представляв плани з цього приводу.

В США також наголошують, що вимагатимуть від союзників дотримання обіцянок і не допустять повторення попередньої практики.

Так, наприклад, на саміті в Уельсі у 2014 році всі проголосували за збільшення витрат до 2% від ВВП, але мало хто реально мав намір виконувати зобов'язання; у 2021 році лише шість членів НАТО відповідали цій нормі.

"Не буде безмежного часу на виконання.

Ми не можемо допустити повторення ситуації з Уельською обіцянкою", – заявив у середу посол США при НАТО Метью Вітакер.

Гроші для України.

Настільки радикальне збільшення оборонних витрат, які лідери держав НАТО особисто пообіцяють Трампові на саміті у Гаазі, гратиме на користь Україні.

Наразі в Альянсі утримуються від детальних офіційних заяв про це, але генсек вже дав публічне зобов'язання, що Україна як мінімум не постраждає від змін.

"Було б дивно і нерозумно, якби збільшення витрат НАТО якось зашкодило б Україні і далі отримувати те, що їй потрібно для продовження збройного опору… Ми розробимо новий інвестиційний план таким чином, щоб він не вплинув на співпрацю союзників з Україною, щоб ви мали все необхідне для продовження боротьби", – заявив генсек Рютте, відповідаючи на запитання "Європейської правди" перед початком міністерської зустрічі.

Він не став коментувати запитання щодо схеми фінансування ЗСУ – її теж мають затвердити у Гаазі.

Посол США при НАТО Вітакер також відмовився йти у деталі, пояснивши у відповідь на запитання "ЄП", що держави-члени "ще ведуть переговори".

Правда" з'ясувала ті деталі, які союзники вже узгодили.

Як вже йшлося вище, витрати на оборону, що мають зрештою досягти 5% від ВВП, будуть поділені на дві частини.

Найімовірніший розподіл – 3,5% на "жорстку безпеку", тобто закупівлю озброєння, зарплатню військовим тощо; ще 1,5% – на "витрати, пов'язані з безпекою", як-от інфраструктурні проєкти.

Найімовірніше, Україну дозволять фінансувати з обох компонент.

Станом на зараз держави-союзники вже зараховують у свої оборонні витрати частину тієї допомоги, яку вони передають до ЗСУ – наприклад, коли закуповують для української армії нову техніку у виробника.

Ця можливість має зберегтися.

"Військова підтримка України зараз вже є частиною "твердої безпеки" і лишиться такою і далі", – запевнив журналістів представник Альянсу.

У цьому блоці ми наводимо дані джерел, що спілкувалися на умовах анонімності, через політичну чутливість питання до його остаточного затвердження самітом.

Але з'являється також нова можливість для фінансування.

Очікується що саміт у Гаазі дасть державам-членам НАТО право обліковувати свою допомогу Україні як витрати, пов'язані з безпекою, тобто у числі 1,5%.

Генсек Рютте письмово повідомив про це уряди союзників у закритому листуванні, де представив їм обриси проєкту рішення про збільшення оборонних витрат.

Через цей лист, утім, серед союзників виникло різночитання – доводилося чути думку, що тепер усю допомогу для ЗСУ треба перенести з "жорсткого" блоку у "м'який".

Україна навіть взялася переконувала союзників та генсека у потребі переглянути цей підхід, каже одне з джерел "Євро.

Адже у блоці вартістю 3,5% ВВП має бути значно більше вільних коштів, ніж у блоці на 1,5% ВВП.

"ЄП" не вдалося з'ясувати, чи дійсно Марк Рютте мав на увазі такий перерозподіл обліку, але зараз в Альянсі переважає думка, що Україна буде отримувати допомогу за обома бюджетними програмами.

"Ми хочемо надати союзникам максимальну гнучкість щодо того, в яку компоненту вони включатимуть допомогу Україні", – пояснив журналістам у Брюсселі високопосадовець, причетний до розробки нових цілей Альянсу.

За його словами, цей розподіл буде залежати від типу допомоги, "адже не можна зараховувати у військову підтримку все, що ми надаємо Україні".

Він навів як приклад допомогу, пов'язану з інфраструктурою і логістикою, але додав, що не може розкривати деталі переговорів.

"ЄП" невідомо, чи обговорюється, зокрема, можливість зарахування у якості витрат у блоці "м'якої безпеки" тієї допомоги, яку західні держави надають для підтримання стійкості або відбудови України; таке рішення дійсно стало би проривним.

Рятівна допомога Україні.

Але у будь-якому разі збільшення бюджетних цілей разом із дозволом включати допомогу Україні у ці бюджетні категорії має допомогти ЗСУ.

Адже є всі підстави очікувати, що держави Альянсу стикнуться зі складнощами у витрачанні коштів у тих обсягах, яких вимагають США.

Про це, зокрема, заявив у середу міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус.

Зрештою, наочним свідченням цього є складнощі з виконанням значно скромніших цілей 2021 року (у тому числі щодо збільшення особового складу європейських армій).

І, нарешті, перепоною для цього стануть обмежені потужності оборонного виробництва, яке навіть на четвертий рік повномасштабної війни у Європі так і не зросло у тих обсягах, щоб задовольнити попит європейських оборонних відомств.

Ще більші проблеми з виконанням вимог Трампа матиме Канада.

Ця держава, яка має наземний кордон лише із США і через це донедавна не відчувала безпосередньої військової загрози – досі лишається далекою навіть від показника оборонних витрат у 2% ВВП.

У 2024 році канадський уряд витратив на оборону лише 1,37% ВВП (п'ятий з кінця показник серед держав Альянсу).

"Навіть коли гроші виділені, Оттава стикається з серйозною проблемою щодо їх фактичного витрачання.

Останніми роками асигнування на оборону лишалися невикористаними у кінці року через неуспішний процес закупівель", – пише канадське видання Globe and Mail, констатуючи, що планка у 3,5% є нереальною для країни.

Інший показовий приклад країни, яка просто не може витратити такі кошти на переозброєння – це Люксембург (зараз витрачає 1,29%, на третьому місці з кінця у НАТО).

Ця крихітна, але дуже багата країна не має реальної можливості довести витрати на свою оборону до тих показників, які вимагає її членство в Альянсі.

Тож частину зобов'язань держави-союзники будуть прагнути "добрати" за рахунок української компоненти.

У тому числі – з використанням потужностей української оборонки, яка демонструє значно вищі темпи зростання.

І нова ідея створення "індустріального "Рамштайну" для виробництва зброї може стати ще одним шляхом для європейських лідерів, щоби підвищити рівень виконання оборонних обіцянок для США.

Крім того, зараз обговорюється можливість змінити співвідношення 3,5% / 1,5% для окремих країн, як для Люксембурга, щоби перерозподілити більшу частку на витрати "м'якої безпеки", яка включає незбройну допомогу Україні.

І, звісно ж, допомога ЗСУ не зможе повністю замінити потребу переозброювати Європу.

"Не стоїть питання вибору між допомогою Україні і побудовою своєї військової спроможності союзниками.

Потрібно робити і те, й інше!" – пояснює високопосадовець Альянсу.

Від усіх співрозмовників доводилося чути, що за цієї схеми у Гаазі має скластися консенсус за збільшення оборонних і пов'язаних з безпекою витрат.

Питання членства – без досягнень, але і без "зрад".

Ми присвятили так багато уваги питанню оборонних витрат Альянсу з однієї причини: бо це буде, по суті, єдина тематика, яку предметно обговорюватиме саміт НАТО та щодо якої будуть ухвалені рішення.

Вже відомо, що держави-союзники домовилися зробити підсумкове рішення саміту дуже коротким – лунав прогноз про те, що воно міститиме лише до 5 пунктів.

На саміті у Вашингтоні підсумкова декларація, якщо рахувати з окремою українською частиною, містила понад 40 пунктів; у Вільнюсі було 90 пунктів.

Таке скорочення, як не дивно, грає на руку Україні.

Річ у тім, що зараз – принаймні на нинішньому етапі президентства Трампа – неможливо досягти настільки амбітних формулювань щодо України, які були записані у Вашингтонській декларації.

"Це рішення лишається чинним", – наголосив цього тижня у Брюсселі генсек Альянсу Марк Рютте.

Трамп, як відомо, публічно заявляє, що готовий заблокувати рух України до членства через вимогу Кремля щодо цього.

Тож будь-яка спроба узгодити компромісне формулювання, що задовольнить Білий дім, матиме своїм результатом юридично зафіксоване зменшення амбіцій у відносинах України та НАТО.

Натомість нинішній варіант, за якого Альянс свідомо не зачіпатиме жодної іншої теми, крім розподілу фінансування, є єдиним, який дозволить Україні зберегти нинішній статус у відносинах.

Чи означає це, що України взагалі не буде у рішенні саміту? Не факт.

Згадка про фінансування допомоги Україні цілком може бути таким елементом, і це буде вигідне Києву.

Зрештою, без згадок Росії точно не обійтися.

Бо що, як не російська війна, є причиною різкого нарощування витрат та перегляду цілей оборонної спроможності НАТО?.

І ось тут захована, напевно, найбільша інтрига Гаазького рішення Альянсу.

Чи зможуть інші союзники переконати США погодитися на жорсткі формулювання щодо Росії? Це питання лишається без відповіді і, цілком імовірно, буде таким до останніх днів перед самітом.

А "Євро.

Правда" слідкуватиме за подіями у Гаазі та розповідатиме вам про те, що відбувалося за кулісами саміту Альянсу.

Автор: Сергій Сидоренко,.

редактор "Європейської правди", з Брюсселя.