Електричні "каскади": як і чому постачальники електроенергії накручують ціни для державного сектору

У цьогорічному індексі найбільших за доходами енергетичних компаній (як, до речі, в минулорічному та позаминулорічному) нагорі списку міцно утвердилася компанія-продавець електроенергії ТОВ "Д.Трейдінг" Ріната Ахметова. Як свідчать дані аналітичної системи "Опендатабот", річний дохід цієї компанії, що входить у групу ДТЕК, у 2025 році склав 215 млрд грн, що на 17 млрд більше від найближчого конкурента, державного "Енергоатома".

Окрім "Д-Трейдинг" у десятку лідерів за доходами входять ще дві компанії Ахметова, які також торгують електроенергією, на регіональному рівні. Це "Дніпровські енергетичні послуги" та "Київські енергетичні послуги" із показниками 34,1 млрд грн та 31,39 млрд грн відповідно.

Напевно, можна було б лише порадіти за приватний бізнес Ріната Леонідовича та й інших продавців електроенергії, яким навіть у непрості воєнні часи вдається демонструвати такі обсяги прибутковості. Аби не обґрунтовані сумніви щодо відповідності закону деяких з їхніх торгівельних операцій. Йдеться, зокрема, про продаж електроенергії бюджетним установам за завищеними цінами.

Наразі прокуратурою ініційовано низку справ (як господарських, так і кримінальних), де розглядається участь приватних компаній-постачальників електроенергії у схемах, які могли завдати серйозних збитків державі. Справи стосуються системної практики так званого "каскадного" укладення додаткових угод до першопочаткового договору на постачання електроенергії, який підписується між приватними постачальниками та бюджетними установами на тендерній основі. У результаті цих додаткових угод вартість електроенергії для комунальних чи державних установ могла протягом року зрости на 100 і більше відсотків.

Справедливості заради підкреслимо, що енергопостачальні компанії групи ДТЕК далеко не єдині, кому інкримінують невмотивоване суттєве завищення ціни. В судах розглядається безліч подібних справ і з іншими постачальниками. У кожній з таких справ фігурує переплата від кількох десятків тисяч до десятків мільйонів гривень. Деякі такі схеми, судячи з усього, могли "кришуватися" чиновниками найвищого рівня.

"Телеграф" досліджував, як взагалі у постачальників виникла можливість "накручувати" тарифи для державного сектору, наскільки у таких справах мова йде про корупцію, і чи може щось із цим зробити держава.

Електрика для бюджетників: раніше і зараз

До запуску в червні 2019 року в Україні конкурентної моделі ринку електроенергії бюджетні заклади у питанні закупівель електроенергії почувалися досить впевнено. Тарифи для таких установ (як і для усіх інших споживачів) встановлювала тодішня НКРЕКП, і вони не коригувалися постійно в залежності від ринкової кон’юнктури. А увесь процес зводився до укладання бюджетником договору з обленерго і потім забезпечення вчасної сплати рахунків.

Зараз ситуація для бюджетних установ значно складніша. Адже, з одного боку, вони стали рядовими учасниками комерційного ринку і змушені пристосовуватися до його правил, купуючи електричну енергію за цінами, що постійно змінюються. З іншого боку, бюджетники, на відміну від звичайних комерційних фірм, які мають змогу купувати е/е на біржі, повинні одночасно дотримуватися обмежень, встановлених для державного сектору.

Так, згідно із законом "Про публічні закупівлі" бюджетники зобов’язані купувати електроенергію через відкриті публічні торги. При цьому у тендерній пропозиції має бути зазначено обсяг запланованих закупівель електроенергії, та, що важливіше, її орієнтовна вартість, відповідно до затверджених такими установами річних планів. Вже на цьому етапі у бюджетних установ можуть виникнути проблеми, адже мова про прогнозні показники, з якими працювати досить непросто.

"Перша проблема, яка постає перед замовниками (йдеться про споживачів, що закуповують е/е шляхом публічних закупівель, — Авт.) – це хоча б орієнтовно прорахувати суму, яка їм необхідна, щоб забезпечити свою річну потребу. Якщо щодо обсягів вони приблизно можуть прорахувати кількість кіловат, то щодо вартості – вони ніколи не зможуть точно встановити суму, яка їм буде необхідна. Адже ринок відкритий, і ціна на електричну енергію змінюється кожного дня", — розповідає в коментарі "Телеграфу" Лілія Груздо, фахівець з публічних закупівель Академії Радник.

Відтак, бюджетна установа має враховувати коливання цін на ринку електроенергії і бути готовою коригувати укладений початковий "тендерний" договір, підписуючи додаткові угоди (зазвичай про збільшення ціни) з постачальником. Який, що цілком природньо, швидше розірве основний договір, аніж буде працювати собі у збиток, якщо ціна не відповідатиме його комерційним інтересам. Саме тому відповідні пункти про можливість коригування ціни через додаткові угоди – сьогодні є невід’ємними атрибутами кожної початкової "тендерної" угоди.

У чому проблема з додатковими угодами

Взагалі укладення додаткових угод з метою коригування початкової тендерної ціни (як у бік збільшення, так, до речі, і зменшення) – процес цілком законний. Це прямо передбачено положеннями діючих нормативних актів, зокрема пунктами 2, 5 і 7 ч.5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" та передовсім — постановою Кабміну № 1178 від 12 жовтня 2022 року, яка затверджує особливості здійснення публічних закупівель у період воєнного стану і якою наразі керуються учасники закупівель.

"Урядовою постановою №1178 передбачена можливість внесення змін до укладеного договору. І ці зміни можна вносити хоча б кожного місяця. Це зазначено у підпункті 7 пункту 19 цієї постанови. Але замовник обов’язково повинен передбачити в договорі порядок зміни ціни. Зазвичай, такий порядок спирається на формулу, яка включає актуальні показники ринку на добу наперед (РДН). І тоді, якщо замовник, наприклад, уклав з постачальником через тендер договір на купівлю електроенергії строком на рік, окрім цього основного договору у нього буде ще 11 додаткових угод, кожна з яких коригуватиме вартість електроенергії виходячи з щомісячних змін на РДН", — пояснює специфіку закупівель електроенергії бюджетниками експертка.

Та саме з цим з моментом – формулюванням пункту щодо порядку коригування ціни – і спостерігається найбільша проблема, оскільки цей механізм до кінця не врегульований у поточному законодавстві. У результаті постачальник, який набагато краще знайомий зі специфікою ринку, може наполягти на таких умовах коригування, які зрештою дозволять йому "накрутити" на початкову ціну електроенергії для бюджетної установи зайві відсотки, навіть якщо це не відповідає ринковій кон’юнктурі.

"Важливим фактором є недостатня компетентність замовників, які не завжди мають ресурси та необхідні знання для коректного формулювання умов договору та проведення закупівель. Для прикладу, типова сільська рада за рік укладає 1-3 договори на постачання електроенергії, тоді як постачальник – від 100 до 700 договорів. За таких умов постачальник може більш професійно та іноді маніпулятивно формулювати умови, включаючи використання законодавчих колізій, наприклад, шляхом визначення періоду перегляду ціни (декада) чи попередження про зміну ціни за 20 днів відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" (ст. 57, ч.3 п. 4). Водночас, відповідальність за прийняття (таких) умов, відхилення інших пропозицій та відсутність якісного контролю з боку замовників — також є суттєвим чинником", — пояснює ситуацію у коментарі "Телеграфу" експерт з розвитку енергетичних ринків, аналітичного центру DiXi Group Даниїл Ширий.

Безпорадні бюджетники

Працює це наступним чином. Спершу енергопостачальна компанія на відкритих торгах, оголошених бюджетним підприємством, пропонує йому досить привабливу ціну на електроенергію. При цьому наполягає на вигідному для себе механізмі щомісячного коригування вартості кіловата шляхом укладення додаткових угод.

Згодом за місяць, на підставі цього механізму, "хитрий" постачальник присилає додаткову угоду з новою вартістю кіловата, вже значно більшою. Через місяць – ще більшою. Нерідко буває що вимоги оплатити електроенергію за новими збільшеними цінами супроводжуються натяками, чи й прямими погрозами з боку постачальника розірвати початковий договір.

І бюджетний споживач потрапляє у безвихідне становище. Адже іти на розірвання договору – це ризик на тривалий лишитися без електрики, оскільки повторні тендерні процедури передбачають чималий час на проведення. Самотужки судитися з постачальником – теж не варіант. Ну які, вибачте, шанси в суді в умовної сільської ради чи невеликого КП проти юристів постачальника, котрий за рік заробляє мільярди?

У результаті клієнти-бюджетники змушені переплачувати. Наприклад у "кримінальному" кейсі по справі 932/4834/25, який ми згадували на початку тексту, прокуратура вважає, що ТОВ "Дніпровські Енергетичні Послуги" (входить до групи ДТЕК) незаконно "заробило" на КП "Міська інфраструктура" Дніпра "зайвих" 33 тис грн.

У господарській справі № 904/2926/24 (ТОВ "Дніпровські Енергетичні Послуги" і Відділ освіти виконкому Тернівської районної у місті ради) фігурує вже ймовірна переплата у розмірі 1,26 млн грн.

А таких бюджетних клієнтів у компаній-постачальників — десятки тисяч.

Поле для корупції

Та випадки, коли переплата за електроенергію держустанови була організована тільки з ініціативи постачальника — це лише одна сторона подібних історій. Набагато більшу стурбованість викликають кейси, у яких службові особи постачальника електроенергії і державного замовника можуть домовлятися про умисне завищення ціни, аби потім розподілити між собою зароблені на такій оборудці переплачені бюджетні кошти.

"Телеграф" свого часуписав з посиланням на інформацію видання "Апостроф" про можливу причетність до оборудок із додатковими угодами на постачання електроенергії навіть колишнього міністра захисту довкілля та природних ресурсів Руслана Стрільця, а також колишньої першої заступниці голови Державного агентства водних ресурсів Наталії Латиш. Остання, начебто, давала вказівки своїм підлеглим керівникам відокремлених структурних підрозділів Держводагентства укладати договори з підконтрольними міністру компаніями – постачальниками е/е.

У цій історії фігурували, зокрема, додаткові угоди між приватним постачальником ТОВ "Нью Стрім Енерджі" та Управлінням каналу "Дніпро-Донбас", де ймовірна сума переплати бюджетною установою могла становити 67 мільйонів гривень.

До речі, дуже цікавим є один із результатів цієї справи. Так, обвинувачуваним у ній проходив власник і керівник ТОВ "НЬЮ СТРІМ ЕНЕРДЖІ" Сергій Цюкало, і вся історія вже йшла до "посадки", був готовий обвинувальний акт. Але в останній момент через дії прокурорів справа несподівано розвалилася.

Прокуратура мала надіслати до суду обвинувальний акт до граничного терміну досудового розслідування 28 жовтня 2024 року, і формально відправила його навіть раніше, 25 жовтня. Але… прокурори скористалися при цьому послугами служби "Поні-Експерс", яка навіть не внесена до офіційних операторів поштового зв’язку. І яка ще й виготовила "накладну" лише російською та англійською мовами, що (цитуємо суддю) "позбавило суд можливості дослідити повною мірою даний документ".

У результаті замість вироку фігуранту справи суд прийняв рішення визнати, що обвинувальний акт надійшов до суду 01.11.2024, тобто після закінчення строку досудового розслідування, і просто закрив кримінальне провадження.

Погодьтеся, виглядає все це підозрілою і може свідчити або про кричущу недбалість прокурорів, або про відвертий "злив" справи.

Наразі, судячи з даних Держреєстру судових рішень, більше ця справа у кримінальному ключі ніяк не рухалася, було лише зареєстровано господарське провадження, у якому прокуратура просить відшкодувати завдані ТОВ "Нью Стрім Енерджі" збитки держпідприємству у розмірі 67 млн грн в межах господарського судочинства.

Хитка позиція Великої палати

Як вже згадувалося, на розгляді судових інстанцій різних рівнів перебувала і перебуває значна кількість справ, що стосуються переплати бюджетними установами за електроенергію внаслідок підписання додаткових угод. У цифрах – варто говорити про сотні й тисячі подібних кейсів.

Одна з таких справ дійшла до Великої палати Верховного суду, рішення якої, в принципі, мало б стати визначальним для значної частини подальших розглядів. Мова про постанову Великої палати ВС від 21 січня 2024 року у справі 922/2321/22, де Чернігівська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Держаудитслужби та Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС судилася проти Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі".

Зрештою у результаті розгляду цієї справи Висока палата Верховного суду стали на сторону прокурорів, вирішивши, що надмірне зростання вартості електроенергії, яке постачальник забезпечив собі через підписання додаткових угод, є незаконним, та постановила скасувати додаткові угоди і компенсувати бюджетній установі переплачені нею кошти.

У мотивувальній частині згаданого рішення, зокрема, зазначено, що "у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору".

Начебто – все зрозуміло, і суди нижчих інстанцій отримали для себе приклад, як діяти. Та все виявилося не так просто.

9 квітня 2025 року Велика палата прийняла до розгляду нову аналогічну справу (Конотопська окружна прокуратура Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області проти ТОВ "Енергетичне партнерство"), наслідком розгляду якої може стати відступлення Великої палати ВС від власного висновку щодо неправомірності завищення ціни у додаткових угодах.

Справа мала розглядатися 21 травня, але розгляд було відкладено. Не виключено – що через наявність окремої думки відразу чотирьох суддів Великої палати, які з поміж іншого вважають, що непослідовна позиція їхніх колег, цитуємо, "може бути підставою для зупинення розгляду достатньо великої кількості судових справ з подібних правовідносин, а також потенційно може підірвати стабільність сталої судової практики у подібних правовідносинах та принцип правової визначеності".

До речі, так, власне, і сталося. Наразі можемо спостерігати, що значна частина судових справ була призупинена до прийняття Великою палатою Верховного суду рішення у згаданій новій справі.

Причини ситуації і захисні механізми

Якщо говорити про головні причини, через які виникають ситуації із завищенням ціни електроенергії для установ державного сектору, то експерти говорять про комплекс чинників, основним з яких є недосконалість нормативної бази.

"Проблема не зводиться винятково до корупції чи недобросовісності постачальників. Її сутність полягає у комплексі факторів: неузгодженості та недосконалості законодавства, недостатній кваліфікації замовників щодо здійснення закупівель та укладання договорів постачання електроенергії та, подекуди, можливостях для маніпуляцій з боку більш компетентних учасників ринку. Тому важливо розглядати кожен випадок окремо, враховуючи як нормативні, так і суб'єктивні фактори", — вважає експерт DiXi Group Даниїл Ширий.

Своєю чергою експертка Академії "Радник" Лілія Груздо зазначає, що наразі і на рівні законодавства, і на рівні підзаконних актів продовжується робота щодо розробки механізмів, покликаних уникнути двозначностей щодо питання коригування ціни на електроенергію. Зокрема, мова йде про ініціювання Мінекономіки впровадження зразків договорів, що враховуватимуть усталену формулу, за якою буде відбуватися щомісячне коригування ціни. Також пропонується спрощення самої процедури коригування шляхом відходу від додаткових угод.

"Взагалі, для публічних закупівель ситуація із закупівлею електроенергії виявилася зовсім незвичним форматом. Адже публічні закупівлі передбачають, що бюджетна установа може все чітко прорахувати, визначити кількість, вартість, купити на конкурсі і користуватися. А тут їм доводиться підлаштовуватися під постійні зміни ціни. І, насправді, всі ці додаткові угоди – це серйозний головний біль для державних замовників, які змушені проходити через цей процес кожного місяця. Тому зараз ми спостерігаємо, що законодавець продовжує регулювати цей процес особливостями закону. А Міністерство економіки, як уповноважений орган, також намагається допомогти, створивши примірний договір. Також, наскільки мені відомо, Мінекономіки вже вийшло з пропозицією не укладати щомісяця додаткові угоди, а пропонує акт як правочин, яким буде коригуватися ціна", — говорить Лілія Груздо.

Даниїл Ширий зі свого боку наголошує, що державі, яка намагається виправити ситуацію шляхом прийняття певних нормативних рішень, варто було б уважніше прораховувати їхні наслідки.

"Важливо враховувати, що ринок електроенергії зараз перебуває на стадії активного формування, з численними регуляторними змінами, постійними нововведеннями та умовами воєнного стану, що додає невизначеності. Саме за відсутності системного регулювання держава вдається до безкінечних "мікропокращень" і точкових коригувань, не розраховуючи їхніх довготривалих наслідків. У підсумку несподівані дисбаланси виникають знову і знову, відкриваючи простір для маніпуляцій, а швидкі чи спрощені регуляторні нововведення проблему докорінно не розв’язують", — говорить Ширий.

Також він пропонує низку можливих кроків, які б змогли вирішити проблему з недосконалістю регулювання ціни, водночас звертаючи увагу на ризики кожного з них.

"Одним із можливих шляхів вирішення є поширення практики укладання договорів з формульним ціноутворенням, де ціна прив'язується до ринку "на добу наперед". Хоча цей підхід може зменшити кількість додаткових угод, він водночас може знизити привабливість таких угод для постачальників через фіксування маржі, яка не завжди відповідає ризикам, особливо в умовах війни, регуляторної невизначеності та непрогнозованості цін на небаланси. Інший варіант – перехід на інші ринкові індикатори з нижчою волатильністю, наприклад ринок "двосторонніх договорів", втім цей сегмент (як і ринок загалом) досі перебуває на етапі становлення, залишається вразливим до цінових маніпуляцій і це треба буде враховувати при укладенні контрактів. Також є варіант довгострокових договорів (англ. power purchase-agreement, PPA), але їх складно реалізувати в умовах війни, враховуючи труднощі страхування генерації та відсутність значного числа успішних прецедентів. Запровадження типових договорів може також бути виходом, проте це обмежить конкуренцію і може негативно вплинути на загальні принципи вільного ринку", — пропонує шляхи вирішення проблеми експерт з розвитку енергетичних ринків, аналітичного центру DiXi Group.

До слова, опитані "Телеграфом" експерти не ризикують говорити про загальні обсяги втрат держави. Та судячи з того, що лише в одному зі згаданих у цьому матеріалі випадків встановлена переплата у 67 млн грн, у вимірі держави мова може йти про мільярди гривень. Це ті гроші, які держава втрачає внаслідок власної недалекоглядної позиції щодо механізмів коригування ціни електроенергії для установ державного сектору.

І, не виключено, значна частина саме цих грошей дає можливість компаніям на кшталт "Дніпровські енергетичні послуги" та "Київські енергетичні послуги" Ахметова та іншим комерційним постачальникам електроенергії звітуватися про зароблені мільярди. Чи нормальною є така ситуація під час військового стану – питання риторичне.