ПТСР та негативні спогади: вчені розповіли, чому ми пам'ятаємо погане краще

Чому негативні спогади, від прикрощів до травматичних подій, часто залишаються у нашій пам'яті значно яскравішими, ніж радісні? Це питання, що турбує багатьох, знаходить свою відповідь на перетині еволюційної психології та нейронауки. Вчені сходяться на думці: запам'ятовування того, що нам шкодить, є глибоко адаптивним механізмом, що сформувався заради виживання. Про це повідомляє «Главком» з посиланням на Psychologytoday.

Нейроанатомія «поганої» пам'яті

Нейробіологічні дослідження показують, що емоційні спогади, особливо негативні, активують певні ділянки мозку інтенсивніше, ніж нейтральні чи позитивні. Ключову роль у цьому відіграє мигдалина – структура, що бере участь в обробці страху та загрози. Вона працює в координації з гіпокампом, який організовує спогади, та префронтальною корою, що інтерпретує емоційні переживання.

Коли людина стикається із загрозливою або травматичною ситуацією, ця «тріада» структур мозку активно залучається, забезпечуючи надійне кодування та легке відновлення пам'яті. Генетичні дослідження також вказують на те, що схильність до запам'ятовування травматичних подій може залежати від генів, пов'язаних з пам'яттю, що потенційно впливає на розвиток таких станів, як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Еволюційний нахил до негативу

З еволюційної точки зору, пріоритет негативних спогадів має інтуїтивний сенс. Запам'ятовування того, що певна ягода була отруйною або що хижак ховається біля джерела води, є критично важливим для виживання. Позитивні ж спогади, хоча й важливі для соціальних зв'язків, не несуть такого ж імперативу негайного виживання. Таким чином, природний відбір сприяв розвитку когнітивних систем, які «схильні до негативу» – феномену, при якому організми більше налаштовані на негативні стимули та перебувають під їхнім впливом.

Ця упередженість не є недоліком, а еволюційною особливістю людського пізнання, призначеною для того, щоб захистити нас від повторення фатальних помилок.

Коли пам'ять стає дезадаптивною

Однак ця еволюційна перевага має й зворотний бік. У сучасному світі, де загрози частіше мають психологічний, а не фізичний характер, ті самі механізми, які раніше захищали нас, тепер можуть призвести до проблем із психічним здоров'ям. Яскравим прикладом є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), який ілюструє надмірне збереження травматичних спогадів. При ПТСР подразники, пов'язані з травмою, продовжують активувати ланцюги страху мозку ще довго після того, як загроза минула.

Подолання впливу негативних спогадів

Усвідомлення того, що наш мозок еволюціонував, щоб зосереджуватися на негативних спогадах, може бути надихаючим. Хоча ми не можемо повністю позбутися цієї упередженості, ми можемо пом'якшити її вплив за допомогою цілеспрямованих практик. Такі методи, як когнітивне переосмислення, медитація усвідомленості та експресивне письмо, ефективно знижують емоційний вплив негативних спогадів і покращують запам'ятовування позитивних.

Регулярне ведення щоденника вдячності або насолода радісними моментами може поступово допомогти відновити баланс нашої пам'яті. Важливо, що звернення за професійною допомогою, коли тривожні спогади порушують повсякденне життя, не просто розумне, а являє собою сучасне розширення нашої вродженої здатності адаптуватися та процвітати завдяки підтримці та турботі громади.