ППО на межі: що показала нічна ракетна атака РФ 6 червня і як захищатися далі

Ракетний удар РОВ у ніч на 6 червня, цілком очікувано, не став наймасовішим... Та й не зможуть РОВ більше провести навіть у комбінованому форматі ракетних ударів на 150 ракет, наприклад. Причини тому нам прекрасно відомі.

Проте, незважаючи на те, що, за попередньою оцінкою, удар містив приблизно 50 ракет різних типів, він став наймасованішим від початку повномасштабної війни для Луцька і Тернополя.

Ці два міста стали основними цілями для російського терору цієї ночі, і найважчі наслідки від сьогоднішнього удару відчули на собі саме Луцьк і Тернопіль.

Чергова ніч терору порушує питання ППО для України. ПС ЗСУ, як завжди, відпрацювали на межі можливостей, але саме межа має місце бути через брак засобів перехоплення, у необхідності постачань яких регулярно доводиться переконувати партнерів. Особливо на тлі того, як один заокеанський джентльмен узагалі вже 4 місяці поспіль відморожується, і очікувати від нього допомоги в найближчій перспективі й навіть середньостроковій перспективі не варто.

Не знаю, розуміють це в Європі чи ні, але створення в Україні ешелонованої, багаторівневої системи ППО, і не за окремо взятими локаціями, а в усіх областях, повітряний простір яких РОВ використовують для маршрутизації своїх засобів ураження, — це, фактично, створення ешелонованої ППО і для захисту європейських країн. Адже жодна ракета, запущена в осяжному майбутньому росіянами по Польщі чи Румунії, не долетить до них, якщо в Україні буде відповідний, непробивний, багаторівневий щит, без білих плям.

Для європейців формування ППО в Україні — це інвестиції у своє спокійне майбутнє. Можливо, таке усвідомлення прискорить ті бюрократичні та уповільнені процеси, які спостерігаються у наших сусідів?

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело