Шкідлива ініціатива: що не так з ідеєю Мінагро на обмеження експорту ріпаку та сої

Чиновники згадують про ідею суттєвого обмеження експорту окремих зернових культур ледь не кожного політичного сезону. Утопічна мантра про швидке перетворення держави із "сировинного придатка" на "могутнього переробника" транслюється через державні інформаційні платформи, форуми, конференції та через комунікації лояльних до цієї ідеї експертів. Задля "підвищення ефективності" навіть ухвалено відповідну стратегію збільшення переробки до 2030 року на рівні уряду. 

Якщо говорити дуже спрощено, то логіка прихильників цієї ідеї виглядає так: більшість негараздів економіки – від того, що ми експортуємо сировину, тому давайте обмежимо її експорт, а переробники будуть експортувати готову продукцію. Однак у цієї думки є недоліки, на які звертають увагу фермери. Зокрема, вони наголошують, що це дискримінація одних аграріїв (виробників) на користь інших (переробників). Крім того, немає прямої залежності між обмеженням експорту і, наприклад, збільшенням інвестицій у переробку (для цього потрібні, наприклад, ще реформи судів та стале припинення вогню). Ще одним великим ризиком є втрата традиційних експортних ринків, а відтак зниження валютної виручки, що матиме негативний ефект на платіжний баланс.

Кілька днів тому гасло "давайте більше переробляти" зазвучало з новою силою: міністр агрополітики Віталій Коваль заявив, що сьогодні потужності переробки зернових в Україні становлять 22 мільйони тонн при завантаженості лише 65%.

"Ми досі експортуємо сою і ріпак як сировину. У той час як 95% соняшнику вже переробляємо всередині країни. Якщо вдалося з соняшником — вдасться і з іншими культурами. Важливо збалансувати ринок: наразі маємо 20% – тваринництво і 80% – рослинництво. В Європі середній показник 50/50. А у промислово розвинутих країнах тваринництво – 80%", – сказав міністр під час конференції Grain Ukraine.

"Наше завдання – не просто вирощувати, а створювати продукт із високою доданою вартістю тут, в Україні. Це шлях до економічної стійкості, конкурентоспроможності на світовому ринку й достойного майбутнього для українського села. Ера сировинної країни – позаду. Настає ера ефективної України", – підкреслив міністр.

Розвиток переробки неодмінно є важливим завданням, адже це створення продукції з доданою вартістю, розширення промислових виробництв та збільшення кількості робочих місць. Однак аграрії просять державу не "рубати згаряча" та врахувати також інтереси фермерів, які завантажують ці підприємства сировиною, інакше, якщо переробка швидко не запрацює, ми ризикуємо не наростити, а, навпаки, скоротити валютну виручку, що матиме негативний ефект на усю українську економіку.

Ріпак на прицілі

За даними Всеукраїнської аграрної ради (ВАР), генеральний директор асоціації "Укроліяпром" Степан Капшук під час наради в Мінагрополітики запропонував заборонити вивезення 50% врожаю ріпаку з країни, щоб збільшити завантаження українських переробних потужностей.

А директор з розвитку олійного бізнесу "Дельта Вілмар Україна" Шаміль Хакіров вважає за необхідне запровадити на експорт ріпаку додаткове мито та/або квоти на експорт хоча б на частину року, оскільки зараз переробники "конкурують з експортерами" і не отримують достатнього обсягу сировини.

Проте, жоден з прихильників обмежень не каже про те, що буде в разі, якщо експортні можливості будуть втрачені, а переробні спроможності так і не зʼявляться через небажання інвесторів збільшувати ці потужності, відсутність готових до роботи підприємств чи з інших причин.

Заяви про необхідність обмежити експорт певних культур робляться на тлі даних про і без того суттєве скорочення обсягів експорту зернових з України: від початку 2024-2025 маркетингового року станом на 2 червня продано за кордон 38,3 мільйона тонн зернових і зернобобових культур, що на 22% нижче відповідного показника минулого року. Крім того, експерти Української аграрної конфедерації прогнозують зниження врожаю зернових та технічних культур на 10% через складні погодні умови, пересівання частини площ, скорочення посівів окремих культур.

Слід також нагадати, що 5 червня закінчується дія угоди про скасування мит та квот на експорт до ЄС, а відновлення таких чи принаймні схожих умов - під великим питанням. Тож додатковий тиск на виробників - очевидно не на часі. 

Очікувано, представники виробників негативно ставляться до ініціатив щодо погіршення і без того несолодких умов їхньої праці.

"Виробники олійних культур — це десятки тисяч аграріїв по всій Україні, і вони категорично проти будь-яких обмежень. Переробники самі визнають: заводів у нас достатньо, будувати нові не потрібно. Тобто мова не про розвиток інфраструктури, а про спробу штучно створити умови, за яких переробники просто більше зароблятимуть. А чому не виробники? Обмежити експорт — це забрати гроші в аграріїв і віддати їх переробникам", — каже заступник голови ВАР Михайло Соколов.

В асоціації закликали державу "не втручатися в ринок і не створювати преференцій для однієї категорії бізнесу за рахунок іншої". 

У свою чергу, генеральний директор Getreide AG Ukraine Бьорн Штендель вважає, що експортне мито на ріпак у країні, де галузь спеціалізується на соняшнику — "це, по суті, приховане субсидіювання дрібних виробників [соняшника]".

"Ріпакова олія зазвичай має знижку порівняно із соняшниковою. У контрактах дозволяється певна частка домішок, тож ріпакову олію, яку ми тут переробляємо, в більшості випадків змішують із соняшниковою, щоб збільшити прибутки", — каже він.

Штендель вважає, що запровадження додаткового мита — скажімо, 5–10% — не вдарить по кінцевому споживачеві в Європі, а фактично вираховується з доходу українського фермера, який виробляє ріпак, створивши преференції для виробника соняшнику.

Сої приготуватися

Окрім ріпаку, в кулуарах Мінагрополітики та у профільних асоціаціях активно обговорюється запровадження мит або обмеження експорту сої. Адже на цьому ринку існує та сама "проблема" із завантаженістю заводів: лише 65% потужностей працювали, решта - простоювали.

Це пов'язано з низкою факторів, зокрема зі стримуванням продажу сировини аграріями в очікуванні кращих цін, що призводить до нерівномірної пропозиції та ускладнює формування стабільної сировинної бази для переробників.

Попри це, обсяги переробки сої в Україні зростають. У 2024/2025 маркетинговому році переробка сої перевищила 2,5 мільйона тонн, що є рекордним показником.

"За умови державної підтримки галузь переробки олійних культур матиме відчутний позитивний вплив на економіку: стимулювання зайнятості, зростання доходів населення, підтримка фермерства, збільшення податкових надходжень і валютної виручки, поліпшення платіжного балансу та стабільності гривні", - каже генеральний директор асоціації "Укроліяпром" Степан Капшук.

Утім, не додає, через який час це станеться, і який негативний вплив на економіку країни у війні буде мати скорочення або обмеження експорту однієї з найбільш успішних товарних позицій. А наслідки ці, як стверджують виробники сої, відомі: заборона чи квотування експорту за наявності стабільного попиту призведе до втрати частки зовнішніх ринків та зниження доходів виробників через демпінг з боку переробників (відсутність ринкового ціноутворення змусить знижувати ціни). А оскільки мова йде не лише про великий, але й про середній і малий бізнес, то це може призвести до суттєвих фінансових труднощів, а подекуди навіть неможливості закупити посівний матеріал і добрива в новому сезоні. Це може також стимулювати їх до переорієнтування на інші культури. 

Відтак, замість збільшення виробництва, можна чекати на скорочення посівних площ під цими культурами. Що своєю чергою може призвести до значного падіння вартості землі та відповідно зниження її ринкової капіталізації. І як наслідок - зменшення орендної плати на землю, зменшення соціальноі підтримки сільських територій, скорочення робочих місць. Це зрештою матиме негативний вплив на інвестиційний профіль України. До всього, нові прецеденти непередбачуваного (та ще й у розпал сезону збору врожаю) втручання держави в експортну політику суперечить заявам про інвестиційну привабливість країни та створення умов для залучення зовнішніх ресурсів, в тому числі і для будівництва додаткових переробних потужностей. І це не кажучи вже про можливу тінізацію торгівлі, яка процвітає в умовах заборон, чи втрату податкових і валютних надходжень.

…Чому на такі ідеї та пропозиції лобістів розвитку переробної промисловості, за якими стоять великі аграрні корпорації,  на шкоду іншим галузям пристає профільне міністерство - відкрите питання. Замість гармонійного розвитку всіх напрямків, підтримки будь-якого українського експорту за умов жорсткої міжнародної конкуренції і втрати частини ринків через повномасштабну війну Росії проти України, державна політика знову спрямована на формування "простих рішень" і "швидких результатів" для одних за рахунок інших. 

Аграрії наголошують, що це не схоже на прозору практику і навряд чи матиме позитивні наслідки для подальшого розвитку аграрної галузі, а в разі запровадження - суттєво підірве потенціал України в агроекспорті та розхитає фундамент, що закладався в цей напрямок десятиліттями.

Тетяна Стежар