Сучасний Пасаж в Києві був не першим: чому він простояв недобудованим майже 50 років

Архітектура Києва — це унікальний мікс близько 30 стилів, що формувалися протягом тисячоліть. Пасажі, прибуткові будинки, кінотеатри та готелі — це не просто будівлі, а живі свідки історії, культури та розвитку міста. Вони надають Києву неповторного шарму і допомагають зберегти пам’ять про минулі епохи, без яких сучасна столиця України була б зовсім іншою.

Мода на пасажі, або криті торгові галереї з магазинами і житловими приміщеннями, прийшла до Києва з Парижа з відставанням у понад сто років. Якщо у французькій столиці пасажі з’явилися наприкінці XVIII століття, то в Києві цей стиль втілився у другій половині XIX століття.

Перший київський Пасаж, збудований у 1871 році за проєктом Георгія Весмана, розташовувався на Хрещатику, 38. Цей будинок у формі літери "П" займав цілий квартал і був вулицею-коридором із виходом на Хрещатик. Пасаж був домівкою для співаків, акторів і композиторів, адже поруч знаходився театр. Перші поверхи займали магазини, а верхні — контори та житло. На жаль, ця пам’ятка була знищена під час пожежі 1941 року.

Київський Пасаж: бізнес-центр минулого століття

Сьогоднішній Пасаж на Хрещатику, 15, відомий як "Новий" або "Великий" Пасаж, є яскравим прикладом неокласичної архітектури початку XX століття. Він має форму вулиці-коридора, утвореної двома паралельними корпусами, що займають цілий квартал. Як і раніше, перші поверхи відведені під магазини, а інші — під офіси та житло. Він завжди був комерційним і слугував бізнес-центром свого часу.

Цей проєкт розробив архітектор Павло Андрєєв у стилі неокласицизму. Будівництво почалося у 1913 році на місці садиби Мартіна Штифлера, власника відомої кондитерської. Комплекс складається з двох довгих паралельних корпусів завдовжки близько 130 метрів, з’єднаних торцевими об’ємами з арковими проїздами.

Будівництво Пасажу тривало близько року, проте через початок Першої світової війни роботи було припинено. Через це не було зведено арку з боку Хрещатика, яка мала стати головним входом. Відсутність прямого виходу на Хрещатик залишила будівлю із входом лише через арку на вулиці Марії Заньковецької. Існував також проєкт встановлення великого скляного даху над Пасажем, складної інженерної конструкції, але він так і не був реалізований.

Після Другої світової війни Великий Пасаж був сильно пошкоджений, і виникло питання про його долю — навіть розглядалася ідея повного знесення будівлі. Проте було прийнято рішення про реконструкцію. Фасади Пасажу відреставрували за проєктом архітектора Олександра Малиновського у 1948–1950 роках, зберігаючи неокласичний стиль споруди.

До торців старої будівлі добудували шестиповерховий корпус із великою аркою, що стала новим парадним входом із боку Хрещатика. Цю добудову виконали архітектори Олександр Власов, Анатолій Добровольський та Борис Приймак у 1949–1951 роках. Нова арка не лише завершила композицію Пасажу, але й відкрила довгоочікуваний наскрізний прохід із головної вулиці міста.

Архітектурні особливості будівель Пасажу

Будинок п’яти-шість поверховий (верхній поверх надбудовано пізніше), цегляний, тинькований. Перші поверхи відведені під торговельні зали з великими арковими вікнами-вітринами, а верхні — під офіси та житло, розділені на секції. Центр фасаду, зверненого до Хрещатика, прикрашений двома прямокутними ризалітами з пілястрами коринфського ордера та плоским східчастим щипцем. Фасад, що виходить на вулицю Марії Заньковецької, має трисекційну симетричну структуру з великими еркерами, балконами та трикутним щипцем.

Фасади Пасажу оздоблені багатою ліпниною: маскаронами, гірляндами, фігурними композиціями та барельєфами, що надають будівлям вишуканості та неповторного стилю. Архітектор вніс у лінію Пасажу ледь помітний вигин, що створює відчуття затишку та особливої "неправильності", важливої для мистецтва.

Пасаж як частина міського простору

Пасаж не лише об’єднує торгові приміщення, офіси та житло, а і є важливою частиною архітектурного ансамблю Києва. З боку вулиці Архітектора Городецького фасад прикрашений колонадою коринфського ордера на рівні третього-п’ятого поверхів, а перед будівлею розташувався затишний сквер із літнім рестораном. У 1990-х роках перед аркою з’явився невеликий фонтан, що додав цьому місцю особливого шарму.

Архітектурна спадщина Києва — це не просто камінь і цегла, а жива енциклопедія української історії. Пасажі, прибуткові будинки, готелі стали свідками культурних перетворень, технічного прогресу та суспільних змін. Сьогодні ці будівлі потребують особливої уваги та збереження. Вони формують неповторний образ столиці та допомагають зрозуміти, як розвивалося місто протягом століть. Збереження архітектурної спадщини — це збереження національної пам'яті та культурної ідентичності України.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, як виглядає Будинок із химерами у Києві. Його збудував архітектор Владислав Городецький у 1901-1903 роках.