Влітку Росія зосередиться на Донеччині: Владислав Селезньов - про плани Кремля на літо

Через літній наступ Росії в Україні Суми дедалі більше перетворюються на прифронтове місто. Загроза для міста зростає, тим паче, коли російські окупанти перекидають резерви з півдня України та планують навчання на білоруській території.

В інтервʼю Главреду колишній речник Генерального штабу ЗСУ, полковник запасу, військовий експерт Владислав Селезньов розповів, чи є загроза для Києва з Білорусі, яка мета ударів росіян по Сумщині та чому удар по Керченському мосту був "пробою пера".

Президент Зеленський під час саміту лідерів Бухарестської дев’ятки натякнув на можливу атаку Росії з білоруської території. Як ви гадаєте, як така атака може виглядати і кого вона може стосуватися? Йдеться лише про Україну, чи, можливо, про країни Європи?

Президент Зеленський, звісно, має доступ до значно більшої кількості інформації, і мої висновки базуються лише на відкритих джерелах. Ми маємо розуміти, які ресурси зможе залучити Росія для проведення спільних навчань з білорусами цього року. Нагадаю, що у лютому 2022 року росіяни задіяли близько 40 000 військових для атаки на Київ. Якщо цього разу буде менше, то, можливо, йтиметься лише про прикордонний конфлікт, але про масштабну повторну атаку на Київ — навряд чи.

Поки що ми не знаємо, яка кількість ресурсів буде залучена. Але перекидання навіть 40 000 особового складу, техніки, озброєння і боєприпасів може зайняти щонайменше кілька місяців. На даний момент наша розвідка не повідомляє про масштабне переміщення ворожих сил на територію Білорусі.

Що ж до ймовірності атак, то не варто виключати жодного сценарію — ні щодо України, ні щодо Польщі, ні щодо країн Балтії. Ми не знаємо, як поводитимуть себе наші дивакуваті сусіди, і сподіватися виключно на здоровий глузд агресора — не варто.

Ключовий фактор для аналізу ситуації — це кількість і якість ресурсів, які будуть задіяні в навчаннях. Якщо це буде щось умовне, на кшталт "три каліки", то говорити про реальну загрозу або занепокоєння не має сенсу.

А в іншому випадку — що може свідчити про можливі масштабні дії з боку Росії та Білорусі?

Насамперед — це залучення значного особового складу з боку Російської Федерації. Щодо білоруської сторони — ми приблизно уявляємо: 2–3 тисячі військових постійно перебувають поблизу кордону з Україною. Це так звані сили посилення. Додатково до навчань може бути залучено ще кілька тисяч білоруських військових, якщо вони будуть дотичні до навчань. Але це — ні про що.

Однак Якщо Росія зможе перекинути до Білорусі кілька десятків тисяч військових для участі в навчаннях — це вже буде тривожним сигналом. Особливо — залежно від того, в якому саме напрямку ці сили та засоби будуть зосереджуватися.

Під час нещодавньої денної повітряної тривоги з’являлася інформація від моніторингових каналів про те, що з білоруської території імітувалися фальшиві пуски. Наскільки зараз Росія готова повторювати подібну тактику – чи варто розглядати її як нову системну загрозу?

Давайте відверто: чи є для нас білоруські сусіди друзями, партнерами або союзниками? Звісно, що ні. Самопроголошений президент Білорусі Лукашенко вже свого часу обманув світову спільноту — він клявся й запевняв, що з території Білорусі не буде вторгнення російських солдат в Україну. Але сталося зовсім навпаки.

Тому ми маємо бути готові до будь-якого розвитку подій. І я переконаний, що ми готові. На нашому прикордонні розгорнута інженерна фортифікація, комплекс сил територіальної оборони та інші засоби оборони — і вони перебувають у готовності до дій. Як саме поводитимуться наші білоруські сусіди — побачимо. Але недооцінювати ризики не можна.

Наскільки реальними є погрози Росії щодо ударів по Берліну, Британії та інших країнах? Зокрема, чи можлива реалізація таких загроз із території Білорусі?

Справа в тому, що світ нині перебуває у стані гібридної війни, яка фактично розпочалася ще у лютому 2014 року. В рамках цієї гібридної агресії інформаційна війна є одним із вагомих чинників.

Путін і його оточення працюють як "гопники" - вони готові робити порожні алярмістські заяви — розраховуючи на те, що широке суспільство або міжнародна спільнота почне емоційно на них реагувати. Якщо реакція є — вони продовжують нагнітати далі. Якщо ж таку маячню просто ігнорують — вона швидко зникає з порядку денного.

Тож швидше за все, ці погрози — риторика на кшталт виступів того ж Медведєва, який здатен наговорити будь-яку нісенітницю. Але в реальності важливими є не слова, а дії. Якщо буде виведена на бойове чергування техніка та озброєння — тоді буде і привід для занепокоєння.

Але в цьому контексті я особисто зберігаю спокій. Є, наприклад, офіційний сайт Посольства США в Києві. Я щодня стежу за повідомленнями. Якщо з’явиться інформація, що посольство закривається на вихідний, або геть виїхала до Польщі – оце вже справжній сигнал. Усе інше – це російська маячня, на яку не варто зважати.

Згадаймо процеси, як було напередодні повномасштабного вторгнення: масовий виїзд посольств за межі України. Оце був характерний сигнал. А нинішні заяви РФ — це радше спроба психологічного тиску.

Навіть маючи певну кількість ракет, росіяни, ймовірно, не будуть використовувати їх проти Європи — принаймні, поки що. Я правильно вас розумію?

Я вважаю, що вони змушені зважувати потенційний зиск від таких дій на тлі неминучих негативних наслідків. Очевидно, що у відповідь на таку атаку може відбутися відповідна контрдія. А ось якою буде форма цієї відповіді — залежить від готовності європейців застосувати свої сили й засоби.

Для мене очевидно одне: будь-яка армія світу зобов’язана захищати свою територію, свій народ і свою державу. Якщо наші партнери дійсно готові до цього — то вони відповідатимуть. Але якщо вони й надалі зводитимуть усе лише до нескінченних консультацій у межах найбільшої бюрократичної військової організації під назвою НАТО — тоді буде їм горе.

Ми бачимо, що протягом останнього тижня росіяни активно просуваються на Сумському напрямку. На вашу думку, яка зараз мета росіян, якщо говорити про північ, зокрема про Сумщину та Харківщину?

Росія офіційно декларує створення так званої санітарної або буферної зони. Таке завдання, нагадаю, Путін озвучував ще у травні минулого року. Тоді вони намагались реалізувати його на півночі Харківщини — із планом просування на глибину 8–10 км углиб нашої території. Проте далі вони вперлися в наші інженерні фортифікації, і просування було зупинене.

Сподіваюся, що так само буде й на Сумщині: ворог досягне наших передових оборонних рубежів і не зможе просуватися далі. Надіюсь, що генерал Артюх, колишній очільник військово-цивільної адміністрації, зробив усе необхідне для якісного облаштування фортифікацій, щоб ті виконували своє головне призначення.

Але, знову ж таки, з огляду на динаміку на полі бою — будемо дивитися. Якщо відбудеться прорив через ці фортифікації, це може свідчити або про геть погану роботу військово-цивільної адміністрації, або про те, що ворог має перевагу в ресурсах настільки значну, що здатен пробиватися навіть крізь наші оборонні споруди.

У будь-якому випадку ситуація для Сум є дуже складною. Місто фактично стало прифронтовим. Прильоти в центр міста, що призвели до загибелі цивільного населення, — цьому підтвердження. Тому я раджу жителям Сум — бодай дітей, літніх людей вивозити до більш безпечних регіонів країни і бути готовими до оборони міста, бо ворог виконує наказ Путіна.

Більше того, за процесами, які відбуваються на російському прикордонні, варто прискіпливо спостерігати. Тому що є також кордон між Чернігівщиною та Брянщиною, а деякі сили й засоби з окупованих територій на півдні Росія перекидає на інші ділянки фронту.

Потрібно уважно стежити за процесами, які відбуваються на російському прикордонні. Зокрема, варто звернути увагу на кордон між Чернігівщиною та Брянщиною. Деякі сили з півдня України Росія перекидає на інші ділянки фронту, зокрема з тимчасово окупованих територій. Важливо спостерігати, куди саме відбувається це перекидання. Якщо на Сумщину — це може свідчити про ймовірну активізацію бойових дій у цьому регіоні. Якщо ж у напрямку Брянської області, то, ймовірно, там готуються масштабні дії. Поки що ситуація залишається невизначеною, тому зарано робити остаточні висновки. Хоча, як на мене, ключові зусилля цього року ворог планує зосереджувати на Донеччині – Словʼянськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка будуть для нього пріоритетними цілями.

Тобто найбільший натиск буде саме на ці напрямки?

Так, бо наразі близько 30% території Донецької області ще перебуває під нашим контролем. І ключові, найбільші населені пункти — ті, що я перелічив, — також залишаються під нашим контролем. І росіянипрагнуть взяти їх під свій контроль.

Яка, до речі, загальна мета Росії на це літо? Чи є у них, на вашу думку, якась "програма-мінімум", яку вони намагатимуться реалізувати найближчим часом?

Так, є пріоритетний напрямок — це Донецька область. Два допоміжні — це південна частина Запорізької області та створення буферної зони на території Сумщини. Можливо, знову спробують атакувати й Харківщину, можливо — територію Чернігівщини.

Але варто звернути увагу: наші Сили оборони також здійснюють певні заходи контрдії. Наприклад, атаки по півдню Запорізької області із зануренням тамтешнього регіону в блекаутів, а також руйнування двох ключових залізничних магістралей на Брянщині. Я не думаю, що це просто випадкові збіги. Тобто здійснюється певна превентивна діяльність, щоб максимально ускладнити логістику російської армії. Бо логістика — цепереміщення ресурсів. Немає ресурсів — немає просування на полі бою.

До речі, атаки по півдню, блекаут і знищення інфраструктури — наскільки це може затримати просування росіян?

Це суттєво затримує їхнє просування. Один із ключових факторів, що впливають на темпи перекидання ресурсів, — це стабільне функціонування залізничного сполучення. Якщо палають релейні шафи, руйнуються мости й шляхопроводи — відбувається значне зволікання з переміщенням військових вантажів.

Автотранспортом або авіацією багато не навозиш – це надто повільно й дорого. Найбільш ефективний спосіб переміщення військових ресурсів — саме залізниця. І якщо вона працює нестабільно, це суттєво сповільнює бойову логістику ворога.

Кажучи про південь, ми бачили спецоперацію СБУ щодо атаки на Керченський міст. Наскільки завдані пошкодження були болючими для ворога?

Ми поки що не знаємо точного рівня пошкоджень, адже вибух стався під водою — на поверхні води візуально пошкоджень не видно. Що саме пошкоджено під водою, сказати складно. Думаю, росіяни зараз проводять експертну оцінку, але навряд чи будуть ділитися цими даними з широким загалом.

Транспортний рух триває, особливо по автомобільній частині мосту. Імовірно, пошкоджено одну з опор автомобільної частини Керченського мосту. Залізничне сполучення, судячи з усього, серйозно не постраждало. Отже, поки що пропускна спроможність мосту не зменшилася.

Можна припустити, що це була певна проба пера — найімовірніше, із застосуванням підводної ударної безпілотної системи. Думаю, надалі подібні системи будуть використовуватись, щоб і надалі руйнувати критично важливі елементи для функціонування мосту. Йдеться, зокрема, про ключові опори, на яких тримається арка Керченського мосту, під якою проходять усі кораблі, що прямують до акваторії Азовського моря й у зворотному напрямку. Якщо ці опори будуть серйозно пошкоджені, мова вже не йтиме про звичний режим руху — транспортне сполучення буде або повністю зупинене, або постійно обмежене.

Але, як неодноразово заявляв генерал Бен Ходжес, колишній командувач Сухопутних сил США в Європі, звільнення Криму має розпочатися з руйнування Керченського мосту. Тож Сили оборони активно працюють над реалізацією саме цього завдання.

У випадку з цією операцією фігурує СБУ, але, без сумніву, була залучена і низка інших структур: Військово-морські сили, можливо — повітряна компонента, адже перед атакою були зафіксовані вибухи на військових аеродромах окупованого Криму. Це могло бути спрямоване на зниження активності російської авіації. І, звісно, апарати типу Sea Baby та Магура V5 також брали участь і прикривали операцію з поверхні води.