Everything is made in…

Економіка Індії — це великий ринок, дешева робоча сила та інфраструктура, яка з часом лише розвивається. Інколи корисно дивитись не лише на Китай та США, щоб зрозуміти деякі важливі речі.

Наприклад, сектор обробки на верстатах із ЧПК. Компанії на кшталт Jyoti CNC Automation постачають каркаси та металеві деталі як для авіаційної, так і для автомобільної промисловостей. Їхні верстати працюють по всьому світу. Ринок цього сектору оцінений у 1,5 млрд доларів. Щоб не стало менше, існує урядова підтримка цієї галузі.

Або лиття під тиском — іще одна сильна сторона Індії. Rockman Industries та її конкуренти щодня виготовляють тисячі пластикових компонентів. У цьому секторі дозволені стовідсоткові інвестиції, а державна ініціатива допомагає контролювати розвиток проектів. Є тенденції до додаткового масштабування.

Технології 3D-друку створили там ринок у 700 млн доларів (2024 рік). Він має змогу зрости до 4,3 млрд доларів до 2033 року. Штука не така легка, тому оцінювати становище виробників ліпше на прикладі великого монстра на кшталт STPL3D. Це панство вже створює власні прототипи та складні форми.

Ще мені дуже цікаве місцеве композитне виробництво, зокрема карбонові каркаси. З того, що я надибав у мережі, зрозуміло: в цьому забігу лідирує Arvind Composites. Сам ринок композитів у Індії, до речі, збільшується на 15% щороку.

Електроніка. В певному сенсі справжній прорив для Індії, яка вже стала другим у світі виробником мобільних телефонів. Foxconn і Dixon Technologies готові виготовляти бортові комп’ютери, камери та інші важливі девайси. Індійський ринок електроніки оцінюють у 155 млрд доларів. Цифра може подвоїтися до 2026 року.

Нарешті, літій-полімерні акумулятори. Ola Electric має масове виробництво, а до 2030 року Індія планує досягти 132 гігават-годин потужності.

Вгадайте, на біса вам довелось оце все читати? Відповідь проста.

Бо я люблю свою державу (не Індію). Відповідно, люблю свою армію, якою б заразою вона іноді не була. Через це доводиться бути обережним, бо цим коханим тільки дай шанс себе на чомусь підловити.

Успіхи ЗСУ напряму пов’язані з використанням FPV-дронів. Не тому, що це суцільна революція. Для початку, їх застосування дає нам можливість уникати воєнного розгрому за тотального дефіциту піхоти. І вже потім ідуть солідні результати комбінованих операцій із ураженням чогось дуже важливого.

Ясна річ, зараз наші FPV залежать від Китаю напряму. Хто б вам не сказав, що ми вже самі навчились усе робити — не плутайте збірку виробів та повний цикл виробництва. Як колись нам радили не плутати туризм з еміграцією, щось таке.

Китай обрав сторону нашого ворога. Президент України, як би я до нього не ставився, констатував: наша держава вже має проблеми з постачанням навіть дешевих дронів звідти. Тим часом Росія отримує від китайських братиків і дрони, і запчастини, і лазери для ППО (їх ефективність не готовий обговорювати), і багато чого ще.

Можна далі залежати від друга свого ворога. Тоді ми — ідіоти, які за це неодмінно поплатяться.

А можна вчинити як доросла людина. Хоча б розпочати пошук, до кого ж краще нам звернутись. І тут мені не спадає на думку нічого кращого, ніж обрати серед найбільш імовірних партнерів ту державу, яка з Китаєм на одному гектарі не сяде. Це, знову ж, Індія.

Саме тому ви щойно перечитали список галузей і компаній, які де-факто потрібні для масового виробництва FPV-дронів. Уже без китайської участі. Список узагальнив, але ж мені треба було лише показати вектор.

Нас довго вчили, що все виготовляється в Китаї. Той самий принцип Everything is made in China. Але ми не винні в тому, що Китай обрав не нашу сторону.

Чи ми не були клієнтами для китайців? Були, звісно. Ще з часів Януковича наш ринок буквально завалювали дешевим товаром звідти. Наша держава оцінила перспективу дружби з Пекіном, і певною мірою від цієї ставки сама по собі не відмовлялась. За спробу китайців натомість украсти «МоторСіч» ми відповідати не повинні та не будемо.

І як нам віддячили? Тим, що зараз росіяни мають масу засобів для нівелювання нашої військової міці? Тим, що китайці допомагають росіянам реалізувати перевагу у кількості живої сили? Так мені така подяка не потрібна. В труні ми її бачили.

Є прогалина, яку звільнили деякі азійські зрадники. Індія готова заповнити її. Її економіка, підкріплена урядовими програмами, такими як Make in India, та величезним потенціалом у високотехнологічних секторах, перетворює її на новий центр виробництва.

Якщо вже є програма Make in India, зробімо Made in India. Тим паче, вибору у нас і немає. Є лише дуже обмежений час. Ним можна скористатись або по-розумному, або як завжди.