Звіт CSIS: тверезий аналіз військових дій російських загарбників в Україні з січня 2024 року

Всупереч заявам деяких політиків та експертів, а також російської пропаганди, про те, що Росія “тримає всі карти” і здобуває перемогу, дані CSIS свідчать про протилежне: російська армія демонструє відносно низьку ефективність на полі бою, зазнає значних втрат і не досягає поставлених стратегічних цілей.

Про це йдеться у Доповіді Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) під назвою “Польові негаразди Росії в Україні”, яка була опублікована у червні 2025 року та представляє тверезий аналіз військових дій Росії в Україні з січня 2024 року.

Ключові тези доповіді

Низькі темпи просування

Російські війська просуваються вкрай повільно, в середньому на 50 метрів на день у Харківській області та 135 метрів на день на Донецькому напрямку, що повільніше за темпи просування під час деяких операцій Першої світової війни.

Мізерні територіальні здобутки

З січня 2024 року Росія захопила менше 1% української території (близько 5000 кв. км), переважно в Донецькій, Луганській та Харківській областях. Це значно менше, ніж 120 000 кв. км, захоплених за перші п’ять тижнів війни у 2022 році.

Колосальні втрати техніки

Росія втрачає значно більше техніки, ніж Україна, зі співвідношенням втрат від 2:1 до 5:1 на користь України. З січня 2024 року втрати РФ включають приблизно 1865 танків, 3098 бойових машин піхоти та 1149 бронетранспортерів.

Надзвичайні втрати особового складу

За прогнозами, до літа 2025 року загальна кількість російських втрат (вбитими та пораненими) може сягнути 1 мільйона осіб. Кількість загиблих російських солдатів (до 250 000) вже приблизно вп’ятеро перевищує сукупні втрати СРСР та Росії у всіх війнах після Другої світової війни.

Російська “стратегія виснаження”: цілі та реальність

Основною метою Володимира Путіна, на думку авторів, залишається повернення України до сфери впливу Росії шляхом військового завоювання або встановлення маріонеткового режиму в Києві. Путін послідовно заперечує суверенітет України та її окрему культурно-історичну ідентичність.

Після провалу бліцкригу у 2022 році російська армія перейшла до стратегії війни на виснаження. Ця стратегія передбачає поступове перемелювання військового потенціалу супротивника, включаючи особовий склад та техніку, у кривавих позиційних боях з мінімальним просуванням лінії фронту. З початку 2024 року Росія утримує ініціативу, змушуючи Україну реагувати на її атаки.

Російські наступальні операції характеризуються:

• Використанням масованих атак піхоти (включно з “людськими хвилями”) та механізованих сил для виснаження українських позицій.
• Активним застосуванням FPV-дронів, артилерії та керованих авіабомб (КАБів), які є особливо небезпечними через їхню швидкість, низьку теплову сигнатуру та здатність “насичувати” ППО при масованому використанні.
• Тактикою малих штурмових груп, які часто діють без належної підготовки, проводячи “розвідку боєм” для виявлення українських позицій, що призводить до високих втрат.
• Застосуванням далекобійних ударів по українських містах (крилаті та балістичні ракети, дрони, артилерія) з метою тероризування цивільного населення, однак ці удари не використовуються ефективно для підтримки маневру військ на полі бою.

Показники (не)успіху Росії на полі бою (з січня 2024 р. по квітень/травень 2025 р.)

1. Темпи просування:

• Напрямок Авдіївка-Покровськ (Донеччина): З лютого 2024 р. по квітень 2025 р. російські війська просунулися приблизно на 60 км, що становить в середньому 135 метрів на день.
• Напрямок Куп’янська (Харківщина): З листопада 2024 р. по квітень 2025 р. просування склало близько 8 км у найглибшій точці, тобто в середньому 50 метрів на день.
• Порівняння:
  • Наступ союзників на Соммі (Перша світова): 80 м/день.
  • Галицька битва (1914): 1580 м/день.
  • Курсько-Обоянська операція (1943, німецький наступ): 3220 м/день.
  • Наступ України під Харковом (осінь 2022): 7400 м/день.
  • Наступ Росії на Київ з Білорусі (лютий-квітень 2022): 3120 м/день.

Нижче наведено таблицю з вибраними наступальними операціями для порівняння середньодобових темпів просування:

Джерело: Адаптовано з Figure 4 доповіді CSIS, що базується на аналізі авторів з різних джерел.

2. Територіальні здобутки:

• З січня 2024 року Росія захопила менше 5000 кв. км української території.
  • Наступ на Авдіївку та Покровськ: близько 3100 кв. км.
  • Операція навколо Куп’янська: близько 500 кв. км.
• Станом на квітень 2025 року російські війська захоплювали в середньому близько 6 кв. км на день.
• Порівняння:
  • Березень 2022 (пік початкового вторгнення): Росія захопила ~120 000 кв. км менш ніж за 5 тижнів.
  • Квітень 2022: Україна відвоювала ~50 000 кв. км.
  • Харківська та Херсонська контрнаступальні операції України (2022): відвойовано ~17 000 кв. км за 11 тижнів.

3. Втрати техніки (Росія, січень 2024 – квітень 2025):

Джерело: Адаптовано з Figure 5 доповіді CSIS, дані зібрані Деніелом Скарнеккіа з Oryx.

Співвідношення втрат бойових машин Росії до України (Figure 6) показує, що на початку 2024 року, під час захоплення Авдіївки, воно сягало майже 5:1. Це вище, ніж під час початкового вторгнення у 2022 році (~4:1). Станом на травень 2025 року співвідношення дещо знизилося, приблизно до 2:1. Ці цифри свідчать про те, що Росія обмінює величезну кількість техніки на мізерні територіальні здобутки.

4. Втрати особового складу:

Середньодобова кількість жертв у Росії, березень 2022 – квітень 2025

• Російські втрати (лютий 2022 – травень 2025):
  • Загиблі: до 250 000 осіб.
  • Загальні втрати (вбиті та поранені): понад 950 000 осіб.
  • Прогноз: до літа 2025 року загальні втрати можуть сягнути 1 мільйона осіб.
• Порівняння російських втрат загиблими:
  • Війна в Україні (трохи більше 3 років): до 250 000.
  • Усі війни СРСР/Росії (1945 – лютий 2022, ~77 років): сукупно ~50 000.
  • Війна в Афганістані (10 років): 14 000 – 16 000.
  • Війни в Чечні (13 років): 12 000 – 25 000.
• Українські втрати: 60 000 – 100 000 загиблих, загальні втрати (вбиті та поранені) – 400 000.
• Середньодобова кількість російських втрат зростала щороку з 2022 року (Figure 8). Путін, ймовірно, вважає солдатів з далеких регіонів РФ та в’язниць “більш витратним матеріалом”.

Втрати Росії у вибраних війнах, 1946-2025

Чинники російських невдач та українського спротиву

Незадовільні результати російської армії зумовлені кількома факторами:

1. Російські прорахунки:

• Надмірна залежність від атак непідготовленої піхоти та механізованих колон для захоплення території.
• Невміння ефективно координувати вогневе ураження для підтримки маневру військ.
• Проблеми з якістю підготовки особового складу та втрата досвідчених офіцерів.
• Слабке узгодження дій між підрозділами, брак гнучкості та ініціативи на полі бою.

2. Ефективність української оборони:

• Уміле використання глибокоешелонованої оборони (траншеї, “зуби дракона”, мінні поля).
• Ефективне застосування артилерії та дронів для завдання втрат наступаючим російським силам.
• Тактика розосередження сил та облаштування укріплених позицій для зменшення втрат.
• Проведення успішних операцій углиб російської території (наприклад, атаки дронів на аеродроми).

Росія має переваги у вигляді значної промислової бази та здатності мобілізувати більше солдатів. Однак вона стикається з труднощами у проведенні масштабних наземних операцій та прориві підготовленої української оборони.

“Карти” не на боці Кремля: вразливості Росії та рекомендації Заходу

Автори доповіді стверджують, що Росія не “тримає всі карти”. Її головна надія на перемогу пов’язана з можливим припиненням американської допомоги Україні, за аналогією із Сирією (2015-16) та Афганістаном (2021).

Війна на виснаження часто залежить від промислового потенціалу та здатності мобілізувати ресурси. Росія має певні переваги в чисельності населення та мобілізації промисловості, особливо за підтримки Китаю, Ірану та Північної Кореї. Тому допомога Заходу є критично важливою для України.

Проте Москва має щонайменше дві суттєві вразливості, які США та Європа могли б ефективніше використати:

1. Економіка Росії:

Країна бореться з інфляцією, нестачею робочої сили та обмеженими перспективами зростання. Економіка сильно залежить від нафтогазових доходів (30-50% федерального бюджету).

• Рекомендації: Посилення санкцій проти російського енергетичного сектору (включно з вторинними санкціями проти покупців російської нафти), санкції проти експорту мінералів, металів, сільгосппродукції. Розглядається запровадження 500% мит на товари з країн, що купують російські енергоресурси. Також пропонується конфіскувати заморожені російські активи (близько $300 млрд) на користь України.

2. “Ціна крові” затяжної війни:

Величезні втрати особового складу можуть підірвати політичну підтримку Путіна.

• Рекомендації: Якщо Москва продовжуватиме затягувати мирні переговори, США мають надати Україні більше зброї (ATACMS, HIMARS, 155-мм снаряди, системи ППО), розвідданих та посилити тренування українських військових, щоб збільшити ціну війни для Росії. Це не вимагатиме втрат серед американських військових і водночас підтримає американських робітників у оборонній промисловості.

Висновок

Доповідь CSIS робить чіткий висновок: російські збройні сили не змогли досягти значного просування, захопили обмежену територію, зазнали величезних втрат у техніці та особовому складі, заплативши надзвичайну ціну за менш ніж 1% української території, окупованої з січня 2024 року.

Головна надія Кремля на перемогу на полі бою полягає в тому, що Сполучені Штати припинять допомогу Україні та вийдуть з конфлікту. Це прагнення Москви, ймовірно, ґрунтується на рішенні США припинити допомогу сирійській опозиції приблизно в 2015-16 роках (що дозволило підтримуваному Росією та Іраном режиму Башара Асада розгромити більшість повстанських сил) та рішенні США вивести війська з Афганістану в 2021 році (що дозволило режиму Талібану повалити уряд Ашрафа Гані в серпні 2021 року).

Москва має щонайменше дві вразливі сторони, які Сполучені Штати і Європа могли б краще використати.

Перше – це російська економіка. Росія бореться зі стійкою інфляцією, нестачею робочої сили та обмеженими шляхами до економічного зростання. Економіка країни серйозно залежить від нафти і газу, які складають від 30 до 50 відсотків загального доходу федерального бюджету Росії. Посилення санкцій проти російського енергетичного сектору – включно з санкціями проти будь-якої країни, яка купує російську нафту (те, що політики називають “вторинними санкціями”), – швидше за все, спричинить значний біль. За оцінками одного з аналітиків, вторинні санкції проти Росії призведуть до того, що доходи Кремля від продажу нафти впадуть на 20 відсотків, а ціни на бензин у Сполучених Штатах зростуть лише на 15 центів за галон.

Енергетичні санкції можуть бути поєднані з санкціями проти інших видів російського експорту, таких як мінерали, метали, сільськогосподарські товари та добрива. Деякі члени Конгресу, такі як Ліндсі Грем (Республіканська партія) та Річард Блюменталь (Демократична партія), внесли законопроекти, які запроваджують додаткові первинні та вторинні санкції проти Росії. Законодавство включає до 500-відсоткові тарифи на імпортні товари з країн, які купують російську нафту, газ, уран та інші продукти. Сполучені Штати і Європа також можуть заарештувати близько 300 мільярдів доларів заморожених російських активів і використати їх для надання Україні сталої допомоги.

Сполучені Штати мають багато козирів в Україні. Їм просто потрібно почати їх розігрувати.

Другою вразливістю Росії є кривава ціна затяжної війни, особливо якщо вона підриває базу політичної підтримки Путіна. Як показав цей аналіз, Росія зазнала величезної кількості жертв. Якщо Москва і надалі зволікатиме з мирними переговорами, рішення США надати Україні більше зброї, розвідданих і тренувань призведе до збільшення втрат Росії на полі бою. Тактичні ракетні системи армії США (ATACMS), високомобільні артилерійські ракетні системи (HIMARS), 155-мм артилерійські снаряди, системи протиповітряної оборони та інші системи озброєння і розвідувальна допомога серйозно ускладнили наступальну кампанію Росії.

І на відміну від вічних воєн в Іраку та Афганістані, Сполучені Штати не втратили жодного солдата в Україні. Американська військова допомога також принесла користь робітникам в Арізоні, Каліфорнії, Флориді, Мічигані, Пенсильванії, Техасі та інших штатах, де розробляються і виробляються ці системи озброєнь.

Проте, незважаючи на вразливість Росії, Сполучені Штати не змогли скористатися ні економічною, ні військовою дубиною. Без серйозного тиску Путін продовжуватиме затягувати мирні переговори, продовжуватиме воювати і чекатиме, поки Сполучені Штати підуть геть.

Незважаючи на деякі переваги Росії, Сполучені Штати та їхні союзники мають значні важелі впливу, які, на думку авторів, необхідно рішучіше застосовувати для того, щоб змусити Кремль припинити агресію та сісти за стіл реальних переговорів.

Джерело: «Аргумент»