Друге життя: донеччанка перетворює пластик на яскраві довговічні меблі

З 2022 року Ольга Лєкова виготовляє меблі для укриттів із переробленого пластику. Після початку повномасштабного вторгнення вона побувала в шкільних та дитсадкових укриттях - і побачила там лише похмурі стіни та зношені меблі. Саме тоді у Ольги виникла ідея створити меблі, що трансформуються, з переробленого пластику - яскраві, екологічні та функціональні. Так виник проєкт Recast Plastic.

Оскільки підрядників, готових робити меблі за ескізами донеччанки, не знайшлося, Ольга та її команда вирішили обійтися самотужки. Про те, як інженеру з Донецька вдалося відкрити в Києві дизайн-студію, маючи всього 1500 гривень, і які меблі вони створюють - Ольга розповіла Коротко про.

На переробку пластику надихнула екскурсія на сміттєпереробний завод

Ольга займається виробництвом меблів, в яких поєднуються метал та пластик – старі пляшки, кришки, одноразовий посуд, рекламні банери. Основою конструкції служить посилений металевий каркас, обробка виконується з використанням пластику, спеціально підібраного для конкретних умов.

- Ґрунтовка та фарба – італійські, стійкі до вологи та сонця. Вони запобігають корозії і значно продовжують термін служби меблів. Пластик ми додатково покриваємо, хоча він взагалі не боїться вологи, не вигоряє на сонці: температура його плавлення починається від 200 градусів за Цельсієм. Зруйнувати його практично неможливо. Потрібно докласти максимум зусиль, щоб зламати його фізично, - ділиться Ольга.

Такі меблі значно довговічніші за дерев'яні. Ольга каже, що їхні меблі спокійно "живуть" 20 років і більше.

Компанію Ольга та її команда створили з нуля – буквально за 1500 гривень, які витратили на розробку сайту ще у 2014 році. Тоді у планах була проєктно-будівельна компанія – перший стартап родини Лєкових як переселенців. А вже 2022 року відкрили й виробництво з переробки пластику. Працює Ольга з командою, з якою вони колись розпочинали будівельний бізнес. Будівельний бізнес, до речі, залишився, а ось виробництво пластикових меблів уже виділили в окрему структуру. Верстати розробили самостійно у 2022 році, оскільки готові варіанти не підходили під завдання.

- Мій чоловік – хімік, саме він розробив технологію переробки та сам процес створення продукту. Процес переробки починається з подрібнення пластику, потім його переплавляємо в термопресі, а потім охолоджуємо. У нашому основному складі команди семеро плюс додаткові працівники - всього близько п'ятнадцяти чоловік, - каже донеччанка.

Джерелом натхнення проєкту стала подорож Ольги до Європи, де вона вперше побачила, як може виглядати переробка відходів.

- Я жила в Європі у 2011–2012 роки, там уперше потрапила на сміттєпереробний завод у Відні, перетворений архітектором Фріденсрайхом Хундертвассером на чарівний замок. І це змінило мій погляд на такі місця назавжди. Це стало точкою відліку. По-перше, завод був гарним. По-друге, від нього не виходило ніякого запаху. Поблизу росли дерева… Це справляло враження справді інноваційного продукту з ефектом «вау». Тоді подібне здавалося в Україні неможливим: менталітет був інший, не вистачало культури споживання та утилізації.

"Нам важливо все робити самотужки"

Хоча Ольга мала можливості працювати за кордоном, вона прийняла усвідомлене рішення залишитися в Україні.

– Мені подобається тут жити, я люблю свою країну. За кордоном не відчуваю тієї свободи, яку відчуваю вдома, навіть попри війну. Тут я можу робити все, що хочу – і творити, і розвиватись. Так, за кордоном є підтримка, але до мене, як до іноземки, не буде такого відношення, як до своїх громадян.

Після початку бойових дій на Донбасі сім'я вирішила перебратися до столиці. Спочатку переїзд сприймався непросто.

– У квітні 2014 року ми потрапили до Києва, побачили Майдан – було брудно. Ти розумієш, що криза, війна, але це відштовхувало: Донецьк був чистим містом. Однак згодом усе змінилося. Ми пожили у різних районах Києва, зрештою залишилися на Лівому березі. І треба сказати, що за 10 років місто змінилося настільки, що хочеться тут жити та розвиватися.

Ольга каже, що грошової допомоги від держави вони не отримували.
- Ми не отримували жодних виплат і не хотіли їх брати, хотіли зробити все самотужки. Хоча на гранти подавалися – на щастя, їх не отримали. Коли витрачаєш свої гроші – ти відповідаєш за результат. А коли чужі - тобі може бути байдуже, що вийде. Вийде - добре, не вийде - теж нормально. Адже це не твої гроші. А ця грань, як на мене, дуже важлива.

Першими клієнтами переробного бізнесу, що відкрився у 2022 році, стали територіальні громади.

- Ми співпрацювали з громадською організацією та будівельною компанією. Це було тристороннє партнерство. Ці проєкти досі згадуємо із теплом: вони були дуже емоційними. Приємно було після довгого періоду ізоляції у коронавірусні часи знову спілкуватися з людьми. Виїжджали на обстеження укриттів 1 вересня 2023, там були діти. Діти, коли заходили в укриття, не відчували, що потрапили до темного й похмурого приміщення. Навпаки, вони йшли туди з усмішками, почуваючи себе як у ще одному дитячому садку чи класі.

У Recast Plastic намагаються робити меблі для укриттів багатофункціональними: відкидні лави на стіну, дитячі парти-трансформери, які можуть перетворюватися на ліжка, компактні розсувні лавки, щоб на них могло поміститися більше дітей. А ще такі меблі не складно доглядати: її легко мити, а якщо діти щось намалюють, все легко стирається, не залишаючи слідів.

- Використовуємо кольори, які для дітей мають незвичайний вигляд. Школярі звикли до однотонних меблів, пофарбованих парт або ДСП. А наші меблі з переливами, яскравими кольорами. Кожен комплект унікальний, яскравість меблів та кольору вибираємо за побажаннями замовника, – пояснює Ольга.

- Наші меблі для укриттів вже є десь у 10 областях України: Житомирській, Запорізькій, Харківській, Київській, Рівненській, Чернігівській, Миколаївській та інших.

У магазин – як на екскурсію

Звичайно, одне з важливих питань при виробництві меблів із пластику – це їх екологічність та безпека. Тому команда, каже Ольга, не використовує токсичних матеріалів, таких як ПВХ або полістирол, і ніколи не змішують різні типи пластику, щоб зберегти якість продукції.

- Ми працюємо лише з безпечним пластиком, який використовується у харчовій промисловості. Він не має запаху. До речі, якщо пластик пахне, то з ним щось не так: якісний перероблений пластик не може мати запаху. Весь процес переробки повністю сертифікований як в Україні, так і за кордоном. І якщо у когось виникають сумніви, можемо показати наші сертифікати.

Матеріали для переробки команда бере у компаніях, де виготовляють пластикову продукцію – забирають у них виробничий брак. Це чистий матеріал, без пилу та бруду, який можна відразу використовувати.

– Але таких компаній мало, – зазначає Ольга. - Багато хто досі не знає, що пластик можна переробити, їм простіше його спалювати чи утилізувати. Ми активно працюємо над зміною такого відношення. Також співпрацюємо зі школами та дитячими садками, щоб навчити людей правильно збирати та сортувати пластик.

Ольга Лєкова з гордістю говорить, що до їхнього київського магазину приходять на екскурсії і діти, і дорослі. Після повернення додому багато хто починає сортувати сміття - і це окремий предмет для гордості.

У компанії, звичайно, виробляють не тільки меблі для укриттів (які, до речі, ідуть виключно за собівартістю, без прибутку – це принципова позиція компанії, наголошує Ольга). А отримує прибуток Recast Plastic, виготовляючи дизайнерські речі. Є масове виробництво, а є і індивідуальні замовлення.

- Наприклад, журнальний столик, який продається у магазині за 7-8 тисяч гривень, у нас коштуватиме 6,5 тисячі. А ось індивідуальні замовлення можуть бути дорожчими, – каже Ольга.

Зараз компанія розробляє лінійку вуличних меблів. У планах та мріях – вийти на закордонний ринок.