/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F52%2F7fb9c5b8dc40be186aaef3d77a094605.jpg)
Кросівки на лінії електропередач: 5 причин, чому воно там опинилось
Феномен кросівок, що висять на лініях електропередач, має набагато глибші й різноманітні значення, ніж може здатися на перший погляд. Про це пише 24 Канал із посиланням на РБК-Україна.
Територія
У світі він відомий як "shoefiti" – поєднання слів "shoes" і "graffiti", тобто своєрідне вуличне послання, яке залишають на видноті.
Цей жест може бути пов'язаний із маркуванням території, особливо в районах США та Латинської Америки, де кросівки на дротах можуть свідчити про діяльність місцевих банд чи точок продажу наркотиків. Хоча частина дослідників вважає це міським міфом, інші – зокрема колишні члени вуличних угруповань – підтверджують, що це справжній спосіб вшанувати загиблих членів "вулиці".
Вшанування пам'яті
У багатьох країнах, зокрема Канаді, ПАР і частині Європи, взуття на дротах – це не про злочинність, а про пам’ять. Таким чином вшановують тих, хто загинув трагічно або насильницьки. Це жест прощання, що став локальною традицією.
Кросівки на лінії електропередач / Фото Pexels
Завершення певного етапу
У студентських та військових спільнотах Австралії, Швеції та інших країн кросівки на лініях часто символізують завершення певного етапу – випуску, служби або навіть розлучення. Це свідомий крок: залишити "старе взуття", що уособлює минуле, і йти далі.
Протест
Для художників і активістів така дія може мати політичний зміст. У містах на кшталт Мілана чи Буенос-Айреса це мовчазна форма протесту проти системи, жорстокості чи війни. Взуття в повітрі стає частиною урбаністичного мистецтва.
Не варто шукати забагато сенсу
Водночас не варто ідеалізувати це явище: іноді кросівки на проводах – результат банального хуліганства. У школах це може бути формою булінгу, коли з когось зривають взуття й кидають на дроти, просто щоб принизити.
Зрештою, shoefiti – це символ, зміст якого залежить від місця, часу і наміру. Він може бути сигналом небезпеки, пам’яттю про людину, елементом ритуалу чи просто витівкою. Але точно – це частина живої міської культури.
До слова, мільйони турків відзначають день народженняв один день через історичну практику фіксації цієї дати у випадках невідомості точної дати народження.