Ленд-ліз під час Другої світової війни: кремлівські міфи та реальність

Це був дуже символічний крок уряду США… 9 травня 2022 року, у день, коли у СРСР та зараз у РФ відзначають перемогу в Другій світовій війні, президент Джозеф Байден підписав закон про ленд-ліз (з англ. – позичати, здавати в оренду) для України. Відбулася ця подія в умовах широкомасштабного вторгнення путінської Росії в Україну.

Третього травня 2022 року абсолютна більшість американських конгресменів (417 – "за", 10 – "проти") проголосували за проєкт закону авторства сенатора-республіканця від Техасу Джона Корніна. Крім нього над текстом закону працювали ще 13 сенаторів-республіканців, шість сенаторів-демократів і один незалежний сенатор; перед тим також і сенат, ще 6 квітня – одноголосно (!) – схвалив документ. Уся допомога в рамках ленд-лізу повинна була надходити в Україну вже з жовтня 2022 року, тобто з початку нового фінансового року.

Джозеф Байден, який візував документ у Білому домі, тоді сказав наступне: "Ми підтримуємо Україну. Ці кроки є витратними, але ховатися від агресії ще дорожче. Така програма була минулого разу під час другої світової війни. Зараз Європа потребує ще більше нашої допомоги". Згідно з документом закон повинен був діяти лише один фіскальний рік – до початку жовтня 2023 року з можливою пролонгацією. Проте цей важливий закон, на жаль, так і не запрацював. Але військова допомога потрапляла в Україну безкоштовно за трьома іншими програмами з федерального бюджету США, які отримали такі назви: Ініціатива сприяння безпеці України (USAI); Зовнішнє військове фінансування (FMF) та Вилучення із запасів зброї США за рішенням президента (RDA).

Уряд США так і не продовжив дію закону про ленд-ліз на наступний фіскальний рік. Тема була закрита, попри намагання української сторони залишити в дії цей важливий інструмент допомоги під час війни і досягти угоди з покроковим розв'язання проблеми його реалізації. Проблеми, яка хвилювала адміністрацію Байдена. Яка так і не наважилася надавати допомогу Україні у рамках розрекламованого ленд-лізу. Кремлю вдалося своїми погрозами превентивного ядерного удару навіть зменшити обсяги матеріально-технічної і військової допомоги які від США, так і держав демократичного Заходу.

Насправді ленд-ліз зовсім не новина в історії. Такого роду широка програма була діючою і вкрай важливою в період Другої світової війни з країнами вісі Берлін-Рим-Токіо. І вона стосувалася не лише Радянського Союзу. Про це, до речі, більшості наших співвітчизників практично нічого не відомо.

Отже, 11 березня 1941 року президент США Франклін Делано Рузвельт підписав закон про ленд-ліз. І цю дату важливо запам’ятати: на той час Радянський Союз ще був союзником нацистської Німеччини, добігала кінця радянсько-фінська "Зимова війна", яку розв’язав Кремль. Передбачалося, що США повинні були здебільшого на безоплатній основі передавати своїм головним тодішнім союзникам (Велика Британія, країни Британської Співдружності, "Вільна" Франція Шарля де Голля та Республіка Китай). Згодом під час Другої світової війни допомога вже надходила до 42 держав!

Загальний обсяг програми ленд-лізу склав понад як 50 млрд доларів США у цінах періоду 1941-1945 років. За різними даними (радянських, російських і американських фахівців) розмір допомоги саме СРСР сягав таких цифр – від як мінімум офіційних 11,3 млрд до 19 млрд доларів США (на другій цифрі наполягають деякі західні фахівці). Найбільшим отримувачем допомоги стала Велика Британія – 31,4 млрд доларів, Франція отримала 3,2 млрд, Китайська республіка – 1,6 млрд. Інші союзники отримали загалом 2,6 млрд доларів. Дію закону було завершено 20 вересня 1945 року, через 18 діб після підписання Акту про беззастережну капітуляцію Японської імперії на борту лінкора "Міссурі"…

Після початку німецько-радянської війни лідери дещо несподіваних союзників СРСР – прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль і президент США Франклін Делано Рузвельт – виступили із заявами про беззастережну підтримку Кремля. Звісно, лідери Заходу бачили, що мали справу з тоталітарним режимом, але він воював, стікаючи кров’ю, зі спільним ворогом – нацистською Німеччиною.

Вже влітку 1941 року, на фоні катастрофічних поразок Червоної армії США надали СРСР безвідсоткову позику розміром в один млрд доларів. А першу радянсько-американо-британську угоду про постачання до Радянського Союзу озброєння, військового спорядження і продовольства було підписано 1 жовтня 1941 року, коли нацисти рвалися до Москви, і на той час вже окупували більшу частину України разом із Києвом, всю Прибалтику, Білорусь і західні регіони Росії. Лише з цього часу і до червня 1942 року, тобто на першому, найскладнішому етапі війни, сталінський режим отримав 4000 танків, 3000 літаків та 20000 одиниць різноманітного транспорту.

Хоч країни-донори цієї допомоги отримували її значною мірою на безоплатній основі, по деяким позиціям вони повинні були після війни розрахуватися за отримане обладнання, озброєння і стратегічну сировину. Але ще 11 березня 1941 року у підписаному Рузвельтом законі наголошувалося, що не підлягали оплаті використані, знищені та втрачені матеріали – танки, літаки, машини різних модифікацій, зброя взагалі, сировина. Частково за рахунок наданих США безвідсоткових кредитів треба було оплатити майно, яке залишалося придатним для цивільних цілей.

СРСР і його правонаступниця РФ так і не сплатили увесь борг: адміністрація президента РФ Бориса Єльцина зробила деякі внески за боргом, але домовилася про списання його частини.

Британський історик Норман Дейвіс у фундаментальній праці "Європа. Історія" писав: "Операції західних держав з постачання Радянського Союзу, які набули темпу з 1941 р., мали дуже обмежену вдячність з боку тих, кому призначалась допомога. Королівський військово-морський флот узявся до небезпечного завдання проводити арктичні конвої до Мурманська. Чимало моряків та кораблів і один цілий конвой – PQ17 – втрачено без жодного сліду. США організували перевезення суходолом величезної кількості вантажів до Росії з Перської затоки. Американську допомогу СРСР за планом ленд-лізу оцінюють десь у 7% радянського військового виробництва і в 2,8 млрд доларів невійськових поставок".

Згадаймо лише деякі промовисті цифри допомоги, яку СРСР отримав від США, Великої Британії, а також країн Британської співдружності: 14 795 літаків, 7 056 танків, 375 883 вантажних автівок (здебільшого Студебеккерів), 51503 легкових джипів (Віллісів), 35 170 мотоциклів, 1900 паровозів, 622 100 залізничних рейок, 4 478 000 тонн продовольства, 15 417 000 пар армійських черевиків. Моторизація радянських військ, важливий чинник перемог в 1943-1945 роках, була досягнута значною мірою завдяки поставкам якраз у рамках ленд-лізу. Не забуваймо і про необхідні під час війни метали і матеріали, пальне…

Значення цих поставок у СРСР з ідеологічних причин починають применшувати майже відразу після завершення світового конфлікту, з початком Холодної війни. Йшла міфологізація виключної ролі СРСР у перемозі над нацизмом. "В умовах протистояння СРСР і США, Варшавського договору і НАТО цей міф мав підкреслити виключний внесок Союзу в перемогу. При цьому особливу увагу зосереджували на применшенні ролі союзників… Останніми роками на тлі загострення відносин з країнами Заходу в Росії відновилася тенденція применшення ролі допомоги союзників у війні. Цей міф у Росії не лише зберігся, а й навіть актуалізується на рівні уряду РФ, зокрема у книзі теперішнього міністра культури РФ і голови Російського воєнно-історичного товариства Володимира Мединського "Війна. Міфи СССР. 1939–1945", що вийшла в 2011 році", писав український історик Ростислав Пилявець у збірнику "Війна і міф. Невідома Друга світова" (Харків, Книжковий клуб "КСД", 2016).

Останніми роками в РФ, яка розв’язала широкомасштабну війну в Україні, ще більш посилюється тенденція з перегляду результатів Другої світової війни. Недарма ж для кремлівського диктатора розпад Радянського Союзу був "найбільшою геополітичною катастрофою XX століття". Помпезне святкування перемоги над нацизмом на Червоній площі 9 травня 2025 року за участі деяких лідерів країн світу (здебільшого союзників і маргіналів) і за відсутності представників таких країн як США, Велика Британія, Україна, Франція, Канада, Австралія, Нова Зеландія, лише підтверджують цей факт. Відбулася підла приватизація Кремлівським диктатором самої пам’яті про Другу світову війну. На жаль, абсолютна більшість росіян підтримують блюзнірську поведінку їхнього керівництва у цьому питанні (і як результат – так зване побєдобєсіє), як і продовження кривавої і неспровокованої війни в Україні. Яка насправді розпочалася не у 2022 році, а ще у 2014-му. І про це треба завжди пам’ятати.