Пам'яті Героя України, розвідника Руслана Попова

Пішки виходив з оточення в Маріуполі й повернувся з евакуаційними бортами на «Азовсталь»

Капітан І рангу Руслан Попов загинув 7 травня 2022 року під час операції зі звільнення острова Зміїний. Разом з двома бійцями він прикрив побратимів під час штурму.

Руслан народився 20 серпня 1977 року в місті Очаків Миколаївської області. Згодом сім’я переїхала до Києва за місцем служби батька-військового. У столиці хлопець закінчив середню школу і вступив до військового танкового училища. За прикладом батька він став кадровим військовим. Батько Героя Юрій Попов згадує: «Руслан завжди мріяв стати військовим. Я служив тоді на острові Майському під Очаковом. Острів був закритим. Там готували так званих "морських котиків" ОМБ СП. Часом, з дозволу командира, я брав сина з собою на службу».

Пізніше молодий офіцер втілив свою мрію – став розвідником спецпризначення. До лав ГУР Руслан Попов доєднався у званні капітана. Він був здатен виконувати надскладні завдання на суші, в повітрі, на воді та під водою.

Понад рік розвідник із місією ООН був у Ліберії, де очолив операцію зі звільнення жінок з сексуального рабства. Після повернення Руслан Попов служив в Україні. Навіть на пенсію пішов за вислугою років, але у 2014 році, коли Росія вторглася на Донбас, одразу повернувся в армію. На сході України офіцер провів кілька успішних операцій у складі спецпідрозділу ГУР.

«Ще в 2010 році Руслан передбачав, що Росія рано чи пізно нападе на Україну, – згадує його дружина Юлія. – Вони часто виїжджали на навчання в Крим, то Руслан говорив, що в росіян саме такі настрої».

Зі своєю майбутньою дружиною хлопець був знайомий ще з дитячого садочка в Очакові, а коли родина Попових переїхала до Києва, вони бачилися лише на канікулах, де він щоліта відпочивав у бабусі. «Якось вперше зустрілися після довгої перерви в Миколаєві, а наступного дня я знайшла біля дверей у під’їзді величезний букет. Наступного разу він запитав, чи хотіла б я стати його дружиною. Я одразу ж погодилася, бо не змогла уявити своє життя без нього – найкращого друга», – пригадала Юлія. Після багатьох років дружби, коли обом було по 26 років, Руслан зробив їй пропозицію руки та серця. Закохані побралися через місяць. У сім’ї народилися син і донечка. Востаннє подружжя бачилося 9 лютого 2022-го – відтоді щодня спілкувалися телефоном, чоловік дзвонив сам, коли була така можливість.

Повномасштабне вторгнення Росії 2022-го капітан І рангу Руслан Попов зустрів у Маріуполі. Спецпризначенці виконували різні завдання, щоб підсилити бойові бригади, що там перебували. Заміновували міст, разом з «Азовом» зустрічали вогнем ворожі танки, які прорвалися крізь оборону.

Наприкінці березня разом з побратимами Руслан пішки вийшов з оточеного міста, за 9 днів здолав 165 кілометрів, а вже за тиждень після виходу повернувся назад у Маріуполь у складі евакуаційних рейсів. Спецпризначенці евакуаційними гелікоптерами вивозили з «Азовсталі» поранених, доставляли туди зброю, ліки і продукти харчування.

…7 травня 2022 року офіцер прийняв свій останній бій за острів Зміїний. Під час складної, небезпечної, але надважливої для України місії зі звільнення Зміїного Руслан Попов з кулеметом, разом із двома розвідниками прикривав групу під час штурму острова.

Тіло захисника росіяни віддали лише за два місяці, 14 липня 2022-го, як неідентифіковане. Його упізнали за особливими прикметами. Поховали бійця 21 липня 2022 року у Броварах на новому кладовищі на Алеї Героїв. У нього залишилися батьки, дружина, двоє дітей, сестра.

Руслан Попов мав низку нагород: «За мужність при виконанні спецзавдань», «За воїнську доблесть», «За відданість воєнній розвідці», «Захиснику Вітчизни», «За участь в антитерористичній операції», медаль ООН, кілька пам’ятних відзнак. 18 липня 2022 року указом Президента України Руслан Попов був удостоєний звання Героя України посмертно.

На його честь названо вулицю у Броварах, де він жив, де нині живуть його батьки. Історія Героя внесена на сторінки Книги Слави ГУР МО України.

Головне управління розвідки Міноборони до Дня Збройних сил України у грудні 2024 року презентувало в межах проєкту «Видатні розвідники» книгу-буклет про Героя України Руслана Попова.

На презентації книги мати захисника Надія Попова сказала про сина: «Я знала багатьох його побратимів, з якими він служив, всі захоплювалися тим, якою людиною він був. А для мене він був найпрекраснішим сином на білому світі».

«Руслан був неймовірною людиною. Всі його знають як веселого, начебто безтурботного чоловіка. Але насправді це дуже професійний розвідник, який захищав Україну з 2014 року», – розповіла авторка проєкту ГУР МО України «Видатні розвідники» Ольга Мосьондз.

Батько загиблого розвідника додав, що Руслан «загинув як воїн, зі зброєю в руках».

Друг бійця Олег Макаренко сказав, що Руслан Попов був справжнім розвідником: «Я дружив з Русланом 30 років. Якби в нас було більше таких людей, то перемога настала набагато швидше».