Шацькі озера-2025: ціни на житло все ще доступні, але продукти краще брати із собою

Шацькі озера – це місце ніколи не було обділене увагою українців та й іноземців теж. Зустріти тут поляка, а до війни і білоруса, було повсякденною справою – обидва кордони близько. Туристи їздили сюди натовпами ще десятиліття тому.

Інтерес до вітчизняного «прісного» моря, як ще називають Світязь, найглибше озеро України та найбільше серед комплексу Шацьких озер, трохи збила пандемія, потім – війна… Але вже на третій рік повномасштабних бойових дій, у 2024-му народ звик до нових реалій – і знову згадав про відпочинок.

Як зараз справи з туристами на Шацьких озерах і на які ціни орієнтуватися цього року дізнавалася кореспондентка Коротко про.

Плани змінює навіть погода

«Блакитне око», ще одна народна назва цієї водойми, розкинулося поряд із селищем Шацьк майже на площі 30 квадратних кілометрів. Світязь славиться своєю чистотою – дно видно навіть на глибині п'яти-восьми метрів. Вода – карбонатно-кальцієва, м'яка, з підвищеним вмістом срібла та гліцерину, що сприяє загоєнню ран та лікуванню шкірних захворювань. Хоча місцеві санаторії широкопрофільні: на Шацькі озера їдуть лікуватися і від хвороб крові, дихальних шляхів – навколо озер ростуть хвойні ліси, проблем із шлунково-кишковим трактом, суглобами та хребтом, – та майже від усього. Максимальна глибина тут близько 60 м, хоча жителі стверджують, що в деяких місцях усі 80 м. Є "жабники" для дітей, обладнані гойдалками, що стоять на воді. Можна покататися на катамаранах чи човнах, ловити рибу – розваг різного виду вистачає.

Навколо озер розосередилися різноманітні бази відпочинку. У перші дні червня їхні господарі все ще сумно виглядають туристів, хоча зазвичай у цей час тут вони вже блукають десятками на кожній базі.

- Броні у нас поки що мало, дзвінків від туристів теж, - зазначає Коротко про співробітниця однієї з баз відпочинку Валентина. – Але відкрилися усі. Жодної впевненості в тому, що туристів буде хоча б як минулого року, немає. Та й холодна непередбачувана погода ламає плани, що у нас, що у потенційних відпочиваючих.

Продукти краще везти із собою

Ціни тримають на торішньому рівні як на державних базах, так і в приватних готелях або котеджах. Якщо це котедж – господарі просять у середньому 400-500 гривень із особи, але готові до торгу. Є варіанти дорожчі, є дешевші.

Кімната у приватників дешевша, якщо влаштовують скромні умови, то можна і за 200-300 торгуватися. Залежить, на скільки приїжджати і якою компанією – за одним-двома, які приїхали на день-два, господарям, може, і прибирати не захочеться.

Якщо готель чи державна база відпочинку – від 1200 звичайний номер, 1600-2300 – за двокімнатний, у якому можуть розміститися чотири особи.

Будиночки на шість-вісім осіб – від 3500. Поруч із озером, зрозуміло, житло дорожче. Ціна в 50 метрах від води може бути вдвічі вищою, ніж у котеджах або на базах, до яких від пляжу доведеться тупотіти півкілометра-кілометр.

- Харчування, щоправда, подорожчало: якщо замовляти на кухні на базах – то менше 600 гривень із людини за триразове навряд чи вийде, - наголошують господарі. - У приватників теж тепер дорожче. Та скрізь ціни на продукти зросли, у нас також. Можна готувати і самому - майже скрізь є кухня, мангали.

У магазинах біля Шацьких озер, до речі, також ціни вищі, тож краще з продуктами вирішити питання дорогою на відпочинок: закупитись у магазинах та готувати самому. Холодильники є майже скрізь, як і можливість приготувати обід.

Готові до торгів

У багатьох місцях, до речі, навіть не виставляють ціну за проживання – готові домовлятися та йти назустріч туристу. Власники баз зазначають, можливо, доведеться пускати туристів навіть дешевше, ніж минулого року. Це менше за ті ж 400-500 гривень. Але на особливо вдалий сезон, зізнаються, не сподіваються.

- Якщо буде тепло, то може, і приїдуть, зачекаємо до середини червня – тоді ми маємо пік сезону, - зазначають власники котеджів. – Війна впливає. Сирени у нас тепер звучать часто, а торік майже не було. Прильотів немає, але до Білорусі від нас трохи більше 20 км, і люди бояться. Та й блок-постів у нас наставили багато – чоловіки на відпочинок приїжджають рідко, переважно жінки та діти.

Частина місцевих тут живе зі здачі житла туристам, частина за рахунок приготування для туристів, плетіння вовняних шкарпеток, дерев'яних виробів та іншого. Хтось пече, хтось продає торішні білі гриби – сушені чи закатані у банки. Щоправда, ціни на них ще торік кусалися – 600 гривень за півлітрову банку. Місцеві торговці сподіваються, що цього року піде гриб, тоді вдасться заробити.

- А ось з ягодами біда - квіт вимерз через заморозки і холоди, так що їх може і зовсім не бути, - зітхають.

Хтось заробляє на рибі. Не одеський Привіз, звісно, ​​але з вибором проблем немає – у Світязі водиться щука, якої багато на прилавках, є сом, окунь, лящ. За маленьку копчену щучку, якої ледве на одну людину вистачить, торік просили 250 гривень. Великий підводний «монстр» – тисячу. А ось знаменитого світязького вугра, який став місцевим брендом, вже давно немає. Зрідка хтось витягне рибку-іншу – і це вже стає місцевою сенсацією. Вугра, за словами місцевих, якщо ви його взагалі знайдете на прилавках, привозять із морів – чи то з Одеси, чи навіть з-за кордону, і тут коптять. Виходить те саме. А з Шацьких озер вугра всього вивудили.