Тюрма народів. Як Сальвадор за підтримки Трампа перетворюється на міжнародну мегатюрму

Ласкаво просимо в Сальвадор

У березні президент Сальвадору Найіб Букеле опублікував у соцмережах два схожих відео: військові та поліцейські виволікають з літаків чоловіків, закутих у кайдани. Їх змушують бігти злітним полем до автобусів, які доправляють заарештованих до найбільшої і найсуворіше охоронюваної в’язниці Сальвадору – CECOT (Центр утримання терористів). “На коліна!” – наказує голос. Після чого чоловіків у кайданах голять налисо. Далі переодягнених у білу тюремну форму мігрантів заганяють у величезну загальну камеру з металевими триярусними нарами. Двері зачиняються. “Усі вони – підтверджені вбивці та особливо небезпечні злочинці, включно з шістьма ґвалтівниками неповнолітніх”, – пояснив Найіб Букеле під відео 30 березня.

Арештанти – це 278 венесуельських мігрантів, депортованих владою США. “Це монстри, послані в нашу країну шахраєм Джо Байденом і радикальними лівими демократами. Та як вони сміють! Спасибі Сальвадору і президенту Букеле за розуміння жахливої ситуації, яку допустили в США некомпетентні демократи”, – написав Дональд Трамп і перепостив відео від 16 березня. Ще під час передвиборчої кампанії республіканець раз у раз наполягав на тому, що серед мігрантів, які в’їхали в країну за часів президента Байдена, тисячі небезпечних злочинців і що США від кримінального хаосу може врятувати тільки їхня масова депортація.

На думку американської влади, депортовані – члени одного з найнебезпечніших кримінальних угруповань Західної півкулі “Трен де Арагуа”. У США його визнано терористичним. Але чи можна вважати доведеною участь у ній депортованих?

Як “Трен де Арагуа” стала інтернаціональним синдикатом

“Трен де Арагуа” з’явилася на початку 2010-х в одній із в’язниць венесуельського штату Арагуа. Члени угруповання почали з того, що вимагали гроші в інших ув’язнених. Вплив банди різко зріс після того, як до неї долучився, а потім і очолив убивця, наркодилер і злодій Ектор Герреро Флорес, відомий на прізвисько Ніньо Герреро (Niño Guerrero). А ще її вплив зміцнився “завдяки неофіційній політиці венесуельського уряду, який делегував владу в найнеконтрольованіших і найжорстокіших в’язницях ватажкам банд”, пояснюється в доповіді InSite Crime, відомої фундації, що об’єднує експертів, які вивчають феномен організованої злочинності в Латинській Америці.

Завдяки функціонерам уряду Уго Чавеса Ніньо Герреро взяв в’язницю, де він сам відбував термін, під повний контроль і перетворив її, по суті, на головний офіс “Трен де Арагуа”. До 2018 року “мегабанда” поширила свій вплив усією Венесуелою і вийшла за її межі, влаштувавшись у Колумбії, Перу і Чилі. За даними InSite Crime, в основному венесуельці займалися рекетом, викраденням людей, торгівлею наркотиками, контрабандою, крадіжками, примушуванням до проституції та кіберзлочинністю.

Незабаром “Трен де Арагуа” вийшла на міжнародний рівень. Надзвичайно важка економічна криза внаслідок правління Уго Чавеса, який помер у 2013 році, критичне падіння рівня життя, розгул криміналу, жорстоке придушення будь-яких протестів і арешти незгодних спровокували наймасовішу еміграцію в історії Венесуели. Тільки за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, країну залишили 7,7 млн осіб, тобто кожен четвертий.

До потоку виїжджаючих приєдналися сотні злочинців. Вони обманювали, вимагали, погрожували, викрадали співвітчизників, змушували займатися проституцією. Під час пандемії, коли офіційні прикордонні пункти між Венесуелою та Колумбією постійно закривали, “Трен де Арагуа” налагодила нелегальне переправлення мігрантів через кордон. Брали гроші за транспорт, стягували “податок” з усіх готелів, хостелів і приватних будинків у прикордонній зоні.

Як пояснює InSite Crime, на нових територіях члени банди усували можливих конкурентів, активно корумпували поліцію і чиновників, залякували місцевих бізнесменів, примушуючи їх платити. У Перу “Трен де Арагуа” сумно знаменита жорстокими розправами над повіями, які відмовлялися підкорятися і віддавати частину заробленого венесуельським злочинцям. Щоб придушити опір жінок, члени банди знімали вбивства секс-працівниць на відео і розсилали в чатах із погрозами.

Усі дії на місцях члени “мегабанди”, до якої, за різними оцінками, можуть входити від чотирьох до семи тисяч осіб, узгоджували зі своїм ватажком, який перебував у в’язниці штату Арагуа до 20 вересня 2023 року, коли венесуельський уряд влаштував її показову зачистку, – нібито раніше вони про те, що відбувається, не здогадувалися. 11 тисячам силовиків протистояли 5,5 тисячі ув’язнених, багато з яких були озброєні. 40-річному ватажкові “Трен де Арагуа” вдалося втекти з в’язниці підземним тунелем ще до початку операції. Влада США пропонує за інформацію, яка допоможе його заарештувати, $5 млн.

Після того як пенітенціарний заклад зачистили, влада влаштувала тур для журналістів. Їм показували, як привільно жили ув’язнені. На території в’язниці вони побудували басейни, аквапарк, бар, кілька ресторанів і шале, а також мережу підземних тунелів.

До Сполучених Штатів члени “Трен де Арагуа” потрапили точно так само, як і в інші країни, – разом із потоком біженців. За останніми даними Бюро перепису населення США, на території країни зараз мешкають понад 900 тисяч громадян Венесуели. Починаючи з 2018 року саме венесуельці найчастіше просять політичного притулку в США.

Судячи з поліцейських зведень останніх років, венесуельців, імовірно пов’язаних із “Трен де Арагуа”, заарештовували в Колорадо, Техасі, Нью-Йорку, Іллінойсі, Флориді, Луїзіані, Індіані, Джорджії, Вірджинії та Нью-Джерсі.

У червні 2024 року Управління з контролю за іноземними активами США внесло венесуельську “мегабанду” до списку кримінальних міжнародних організацій, які становлять загрозу для всієї Західної півкулі. А 20 лютого Вашингтон оголосив “іноземними терористичними організаціями” шість мексиканських наркокартелів, сальвадорське злочинне угруповання “Мара Сальватруча” (Mara Salvatrucha, або MS-13) і венесуельську “мегабанду”.

Для в’язниці достатньо татуювання

Серйозних доказів того, що депортовані пов’язані з “Трен де Арагуа”, влада США публічно не представила. Уже після депортацій журналісти CBS News і правозахисники з’ясували, що у 75% відправлених у сальвадорську в’язницю венесуельських мігрантів не було судимостей. А переважна більшість із тих, у кого вона є, скоїли ненасильницькі злочини – здебільшого йшлося про крадіжки. У міністерстві внутрішньої безпеки повідомили CBS News, що депортовані мігранти – “терористи, порушники прав людини і гангстери, у них просто немає судимостей у США”.

За інформацією журналістів, багатьох мігрантів звинуватили у зв’язках із “Трен де Арагуа” на основі публікацій у соціальних мережах і татуювань. Департамент громадської безпеки Техасу, наприклад, опублікував список і фотографії тату, за якими поліція визначає приналежність до “мегабанди”. Серед них – витатуйована на плечі зірка, корони, автомати, гранати, гральні кістки, троянди, тигри, ягуари і силует баскетболіста Майкла Джордана, який забиває м’яч у кошик. А також фрази “Сини божі” (Hijos de Dios) і “Справжній до самої смерті” (Real Hasta la Muerte).

Одна з найстаріших у США правозахисних НКО, “Американський союз захисту громадянських свобод” (ACLU), 28 березня презентувала доповідь про “систему пунктів”, які використовує влада США, щоб звинуватити затриманих венесуельців у зв’язках із “Трен де Арагуа” і в тероризмі. Для депортації мігранту достатньо набрати всього 8 очок із 87 можливих. При цьому 14 очок можна отримати, якщо американські поліцейські вважатимуть, що манера мігранта одягатися, татуювання, жести або намальовані графіті свідчать про приналежність до “Трен де Арагуа”.

Після першої депортації в Білому домі заявили, що з 238 венесуельців 137 осіб вислали на підставі закону 1798 року “Про іноземних ворогів”, а 101 – у межах звичайного міграційного законодавства, тобто за нелегальне перебування на території США.

31 березня американський уряд офіційно визнав, що серед відправлених до CECOT внаслідок “адміністративної помилки” випадково опинився 29-річний сальвадорський мігрант Кілмар Армандо Абрего Гарсіа. Його вислали в порушення судового припису від 2019 року, який забороняв депортувати мігранта зі США на батьківщину, де Абрего Гарсіа міг стати жертвою місцевих злочинців.

Його підозрювали у зв’язках із сальвадорськими кримінальними угрупованнями, що, однак, не було доведено в суді. У Вашингтоні помилку визнали, але повертати сальвадорця до США, де в нього залишилися дружина і п’ятирічний син (обидва американські громадяни), незважаючи на рішення Верховного суду, Дональд Трамп не планує.

Під час доставки депортованих мігрантів до CECOT був присутній фотограф журналу Time Філіп Голсінгер. За його словами, він звернув увагу на одного з чоловіків, який плакав, поки його голили. “Його били щоразу, коли він намагався заговорити. Він почав молитися і кликати свою матір”, – розповів Холсінгер журналістам. Венесуелець говорив, що він гей і стиліст, а не член банди. На знімку, зробленому Голсінгером, родичі та друзі з жахом упізнали 31-річного Андрі Ернандеса Ромеро. Венесуелець працював на батьківщині та в Колумбії візажистом, ніколи не мав проблем із законом.

29 серпня 2024 року він перейшов кордон Мексики і США, отримавши запрошення в офіційному американському застосунку CBP One, і попросив ЛГБТ-біженство. Венесуельця тут же затримали. Підозри викликали дві корони з іменами батьків, витатуйовані на зап’ястях. Сім місяців Андрі провів у міграційній в’язниці в Техасі, звідки його і депортували в Сальвадор. Родичі побоюються за його життя.

Уряд Венесуели, своєю чергою, звернувся до ООН і найняв у Сальвадорі групу адвокатів, які написали до Верховного суду країни прохання про звільнення венесуельців із “Центру утримання терористів”. Ситуацію, що склалася, найняті адвокати називають “юридичним лімбо”: “У цих випадків немає прецедентів. За всю історію нашої країни не було такої ситуації. Не існує ні угоди, ні правової бази, щоб захистити цих людей”. У Венесуелі пройшли маніфестації родичів мігрантів, які опинилися в CECOT. Їхня головна вимога – вислати чоловіків на батьківщину.

20 квітня президент Сальвадору пообіцяв передати всіх венесуельських арештантів Каракасу з однією умовою: уряд Мадуро звільнить рівно таку саму кількість політичних в’язнів. За даними правозахисників, їх зараз у Венесуелі 890 осіб, включно з опозиціонерами, журналістами та учасниками антиурядових протестів. Від такої пропозиції в Каракасі тут же відмовилися.

Мегатюрьма для мегабанд

Закутих у кайдани венесуельців етапували до в’язниці з максимально жорсткими умовами. Президент Сальвадору Найіб Букеле, якого Трамп називає другом, здав американській владі місця у своїй в’язниці за тарифом $20 тисяч на рік за ув’язненого.

CECOT – це не просто в’язниця, це особистий проєкт і гордість президента Букеле. Відкритий 2023 року “Центр утримання терористів” – офіційно найбільша в’язниця Латинської Америки. Вона розташована за 74 км від столиці країни Сан-Сальвадора і розрахована на 40 тисяч ув’язнених. Наразі CECOT заповнений майже на 45%. Вакантними залишаються понад 22 тисячі нар.

“Мегатюрьма”, як її називають ЗМІ, займає територію, що дорівнює за площею шести футбольним полям. Від зовнішнього світу CECOT відокремлює 12-метрова стіна, побудована таким чином, що не впаде, навіть якщо в неї на повній швидкості вріжеться замінований автомобіль. На території розташовані 8 павільйонів, відокремлених один від одного внутрішніми парканами, і 19 веж охорони. Усі паркани та стіни перебувають під напругою.

Охорону CECOT забезпечують спеціально для цього треновані поліцейські та військові. Вони працюють по змінах: тиждень через тиждень. Про все це розповідалося в офіційному півгодинному відео візиту Найіба Букеле в “мегатюрьму”.

У CECOT утримують тільки засуджених до довічних термінів. Передбачається, що ніхто з відправлених туди ув’язнених уже ніколи не вийде на свободу. Їм заборонено мати особисті речі, приймати будь-які візити, як родичів, так і адвокатів, і телефонувати. З книг дозволена тільки Біблія. Ув’язнених утримують у камерах по 75 осіб із металевими триярусними нарами без матраців, подушок і постільної білизни. Їдять, миються і ходять у туалет усередині камери. Світло ніколи не вимикається. Замість стелі у камер решітки, зверху яких цілодобово перебуває озброєний охоронець. Засуджені ніколи не виходять із павільйону, прогулянок не існує.

Букеле публічно обіцяв, що не дозволить їм до самої смерті побачити сонячне світло. Єдина можливість ненадовго покинути камери – щоденні 20-хвилинні виходи в просторий коридор, щоб розім’ятися і зробити вправи. Ув’язнені, проти яких тривають суди, беруть участь у засіданнях виключно через відеозв’язок зі спеціально обладнаних для цього приміщень.

У CECOT тисячі членів одних із найнебезпечніших у Західній півкулі злочинних угруповань сальвадорського походження – марас, як їх називають. Найчисельніші та найнебезпечніші з них – “Мара Сальватруча” (Mara Salvartucha, або MS-13) і “Барріо-18” (Barrio-18).

Who is Mr. Bukele

Букеле прославився тим, що переміг у Сальвадорі кримінальні угруповання. Щоправда, для цього довелося відправити за ґрати понад 2,5% дорослого населення країни. “Мара Сальватруча” і “Барріо-18” виникли в 1980-х роках у Каліфорнії, де жили тисячі сальвадорських мігрантів, які втекли від громадянської війни (1979-1992) на батьківщині. Спочатку вони просто хотіли протистояти вже існуючим вуличним бандам афроамериканців, мексиканців і корейців, але в підсумку перевершили всіх їх у жорстокості, використовуючи в нападах мачете і сокири.

З американських в’язниць члени марас виходили ще більш небезпечними і згуртованими. На початку 1990-х, щоб поліпшити ситуацію зі злочинністю, влада США вислала до країн Центральної Америки, насамперед до Сальвадору, близько 46 тисяч мігрантів, зокрема небезпечних злочинців.

На батьківщині марас потрапили в ідеальне для себе середовище, де панували злидні та беззаконня. З роками марас перетворилися по суті на паралельний уряд Сальвадора. Повсюдний рекет, викрадення і вбивства стали щоденною реальністю, як і розбірки між бандами. Марас були безжальні і з легкістю корумпували представників влади. Сальвадор із населенням 6,5 млн осіб постійно потрапляв у топ найнебезпечніших країн світу.

У кривавому 2015 році на кожні 100 тисяч жителів припадало 103 умисних убивства. Для порівняння: у США зараз цей показник становить 5,9. У 2019 році 30 убивств на добу були для Сальвадора нормою. Різні уряди то репресіями, то переговорами з ватажками марас намагалися якось виправити ситуацію, яка з кожним роком здавалася дедалі безнадійнішою. Країною правили марас.

Усе змінилося 2019 року, коли до влади прийшов наймолодший в історії країни президент – 38-річний Найіб Букеле. За п’ять років його правління кількість убивств знизилася в 19 разів. На кожні 100 тисяч жителів, за даними 2024 року, припадало 1,9 вбивства. Експерти InSite Crime підозрюють, що сальвадорська влада дещо занижує цей показник, але так чи інакше, наразі в минулому одна з найнебезпечніших країн світу перетворилася на одну з найбезпечніших у Західній півкулі. За рахунок чого вдалося це зробити?

До 2025 року Сальвадор став абсолютним світовим лідером за кількістю ув’язнених на душу населення – 1824 людини на 100 тисяч жителів. За розрахунками експертів з Інституту з прав людини при Центральноамериканському університеті імені Хосе Симеона Каньяса, за ґратами в Сальвадорі сидить 2,6% дорослого населення країни, переважно молоді чоловіки.

За новим Кримінальним кодексом судити за участь у злочинних угрупованнях можна підлітків із 12 років. Максимальне покарання для тих, хто не досяг віку 16 років, – 10 років позбавлення волі. Підлітків віком від 16 до 18 років можуть посадити на строк до 20 років.

Щоб перемогти марас, у березні 2022 року Найіб Букеле оголосив у Сальвадорі надзвичайний стан. Він скасовує право заарештованого на те, щоб його поінформували про причини затримання, і на надання адвоката. А ще призупиняє заборону на затримання без судового рішення більш ніж на 72 години.

По суті, вже понад три роки силовики в Сальвадорі можуть заарештовувати та тримати за ґратами будь-кого та скільки завгодно лише на основі підозри чи, наприклад, анонімного дзвінка. Надзвичайний стан продовжує діяти і зараз. За цей час було затримано понад 83 тисячі осіб.

Amnesty International у своїй публікації за підсумками 2024 року повідомляє про масові порушення прав людини в Сальвадорі: “Спостерігаються систематичні зловживання з боку держави, зокрема тисячі випадкових арештів, катування в центрах утримання і сотні смертей”. За останніми даними, загинули вже понад 330 затриманих.

Правозахисники повідомляють, що поліцейські здійснюють арешти на підставі щоденних квот. Пишуть про жахливі умови в переповнених в’язницях і десятки задокументованих випадків, коли людей затримували взагалі без будь-яких підстав або попереднього розслідування. Абсолютно всі експерти сходяться на думці, що Найібу Букеле вдалося якщо не зовсім покінчити з марасами, то максимально їх послабити, але скільки водночас невинних людей опинилися за ґратами й ризикують там залишитися, ніхто не може навіть припустити.

Лідери Аргентини, Гондурасу, Парагваю та Еквадору неодноразово публічно підтримували методи боротьби Найіба Букеле з організованою злочинністю. Тепер же завдяки прийому депортованих зі США мігрантів президент Сальвадору, який переобирався 2024 року на другий термін в обхід прямо прописаної в конституції заборони, отримав від Вашингтона, крім грошей, довгоочікуване схвалення свого режиму.

У березні Сальвадор відвідала міністр внутрішньої безпеки США Крісті Ноем. На тлі камери з ув’язненими в CECOT вона записала звернення: “Хочу, щоб весь світ знав. Якщо ви приїжджаєте в нашу країну незаконно, ви зіткнетеся з наслідками. Якщо ви не поїдете, ми вас знайдемо, заарештуємо, після чого ви можете опинитися в цій сальвадорській в’язниці”.

Зустрічаючись із Букеле в Білому домі, Трамп називав його другом. Вони буквально співали дуетом. “Кажуть, ми посадили тисячі, а я кажу – ми звільнили мільйони”, – заявив Букеле, говорячи про злочинність у країні. “Хто йому це підкинув? Думаєте, я теж можу це використовувати?” – радісно відгукнувся Трамп.

Ті, хто проголосував на президентських виборах за республіканця, схвалюють обіцяні масові депортації мігрантів-злочинців, особливо не вдаючись у деталі. Ну а для Найіба Букеле здача в оренду тюремних нар – додаткове джерело доходу для фінансування гігантської національної пенітенціарної системи, утримання якої, за його ж словами, обходиться сальвадорському бюджету в $200 млн на рік.