Відмова від вакцинації підпадає під теорію ігор — науковці

Двоє професорів політики охорони здоров’я з Університету Джорджа Вашингтона, Й. Тоні Ян (Y. Tony Yang) та Аві Дор (Avi Dor), застосували до відмови від вакцин математичну теорію ігор. Це допомогло зрозуміти причини і сформувати стратегію, щоб пом’якшити наслідки, пише The Conversation.  

Стурбованість відмовами від вакцин пов’язана із тим, що повертаються хвороби, які вважалися остаточно подоланими. Наприклад, у Техасі, де зросла кількість батьків, що відмовилися вакцинувати дітей, спалахнув кір. Щоб колективний імунітет проти цієї хвороби працював, вакцинованими має бути не менше 95% жителів у громаді. 

Обоє професорів мають досвід роботи з політикою вакцинації та економікою охорони здоров'я. У своїй статті вони запевняють, що явище відмови від вакцин не можна пояснити низьким рівнем освіти чи дезінформацією. Радше поява таких груп є звичайним етапом розвитку системи, якщо дивитися на суспільство через теорію ігор. 

Сенс цієї теорії полягає у тому, що вона дає змогу проаналізувати різні сценарії подій в умовах, коли твої дії впливають на інших, і дії інших — на тебе. У 1944 році її виклав разом із ще одним співавтором математик Джон фон Нейман. Вона широко застосовується в економіці, політиці, біології та психології.Хоча її застосування до людських спільнот критикують через те, що вона надто спрощує людські стосунки, які не завжди раціональні чи егоїстичні. 

Водночас, є низка успішних кейсів її застосування: 

• для врегулювання монополій (розділення AT&T на дочірні компанії у 80-х рр минулого століття);
• для воєнного стримування (стратегія Ізраїлю проти Ірану та Хезболли базується на асиметричній стратегії ігор);
• для вирішення міжнародно-політичного конфлікту (нафтовий конфлікт між Росією та Саудівською Аравією у 1920 році теж врегулювали через теорію ігор). 

Щодо політики вакцинації, то професори Й. Тоні Ян та Аві Дор просять враховувати, що найкращий індивідуальний результат і найкращий суспільний результат не завжди збігаються. І саме в цьому криється причина появи та розвитку руху борців із вакцинами. За таких обставин особисто кожна розумна людина робить правильний вибір, але сумарно це шкодить їм як спільноті чи як індивідам.

У випадку з вакцинами є ризик побічної дії від вакцини і ризик ускладнень від хвороби. Тоді вакцинація вигідна. Але якщо вона масова, то працює колективний імунітет. І тоді для окремої людини вибір змінюється: підтримати й так безпечне середовище чи вколоти вакцину, яка хай у мізерній кількості випадків, але мала небажані реакції. В такому випадку для індивіда вигідніше відмовитися від вакцинації, хоча коли таких людей стає багато, вони порушують колективний баланс і це шкодить усім. 

Це явище давно відоме економістам і воно притаманне найрізноманітнішим системам. Таких людей називають безбілетниками, а системну проблему  — free rider problem. Що цікавіше, у всіх системах завжди буде відсоток таки елементів. Чи це стосується математики, чи економіки, чи психології мас, ніколи не вдасться досягти 100% охоплення якимось процесом. У випадку з вакцинацією цього не сталося б, навіть якщо б вона не провокувала жодних побічних реакцій і була бездоганною. Такі групи в теорії ігор називаються кластерами сприйнятливості. 

Ще один ефект, через який поширюється тренд на відмову від вакцин — це стрімке поширення тренду і повільне відновлення довіри до вакцинації. Формуючи політику вакцинування, це варто враховувати. 

Окремо автори критикують підхід із засоромленням чи звинуваченням у безвідповідальності перед громадою окремих індивідів. Адже відповідальність перед власною сім’єю для окремої людини важливіша. А також тиск у суспільстві породжує протидію. Люди схильні міцніше триматися за свої упередження та рідше переглядають власні погляди, якщо їх цькують.  Це теж одне із правил теорії ігор. 

Професори пропонують враховувати ці фактор при впровадженні політики вакцинації. По-перше, сприймати як належне появу у кожній спільноті групи людей, які не вакцинуються. Але їх кількість треба контролювати. По-друге, не обманюватися тим, що від вакцини відмовляються нерозумні люди. Бо і ті, хто вакцинуються, і ті, хто відмовляються, керуються одним цілком розумним підходом: створити максимально безпечні умови для своїх дітей. По-третє, неефективно зачіпати особисту гідність та натякати на егоїзм. У спільнотах, де цього не робили, а натомість апелювали  до колективної взаємодопомоги та виявляли повагу до хвилювань батьків, вакцинувань було на 24% більше ніж там, де  застосовували кпини і цькування. 

В Україні є перелік обов’язкових вакцинацій, який регламентується Міністерством охорони здоров'я (МОЗ) та сформований у вигляді нормативно-правового акту — Календаря профілактичних щеплень.  Цей документ охоплює щеплення для запобігання таким хворобам, як дифтерія, кір, поліомієліт, кашлюк і туберкульоз. Але деякі батьки вирішують відмовитися від вакцинації з різних причин. У багатьох регіонах діти, які не мають обов'язкових щеплень, не допускаються до відвідування дитячих садків, шкіл чи інших закладів освіти. 

Важливо! Ця публікація заснована на останніх та актуальних наукових дослідженнях у сфері медицини та має виключно загальноінформаційний характер. Публікація не може бути підставою для встановлення будь-яких діагнозів. Якщо ви захворіли або потребуєте діагнозу, зверніться до лікаря!