Штучний інтелект у UX: виклики та трансформація ролі дизайнера

Анна Аптікєєва, UX-дизайнерка в ШІ-стартапі Tavus, в авторські колонці для AIN розповідає, як змінюється роль UX-дизайнера у відповідь на розвиток штучного інтелекту.

Які нові виклики виникають? Як змінюється процес? І які навички та підходи потрібні, щоб залишатися ефективним у новій реальності.

Анна Аптікєєва Штучний інтелект став частиною все більшої кількості цифрових сервісів — від банківських застосунків до чатботів у службах підтримки.

І хоча зазвичай про це говорять у технічному контексті, зміни торкнулися і дизайну.

Але не лише в сенсі нових фіч чи інструментів.

Змінилася сама логіка роботи дизайнера.

Сьогодні багато дизайнерів працюють над продуктами з функцією штучного інтелекту, що вимагає кардинально іншого підходу до створення інтерфейсів, тестування і досліджень.

Дизайн стає частиною більш складного процесу, де важливо не лише зробити гарно і зручно, а й допомогти користувачам зрозуміти, як працює генеративна система і як із нею взаємодіяти без страху чи сумнівів.

Нові виклики UX-дизайн у 2025 році більше не зводиться до роботи в Figma чи виконання завдань за брифом.

Дизайнери працюють у просторі з не завжди передбачуваними технологіями, і при цьому зі значно вищими очікуваннями користувачів.

Це середовище формує нові виклики: Непередбачуваність і непрозорість ШІ Алгоритми іноді дають різні відповіді на ті ж самі запити, що ускладнює взаємодію і процес тестування.

Крім того, дослідження з взаємодії людина-машина показують стійку кореляцію між послідовністю роботи системи та рівнем довіри до неї.

Коли користувачі отримують суперечливі результати під час повторних запитів, це значно знижує їхню готовність покладатися на ШІ в критичних ситуаціях.

Усе це ускладнюється ще й тим, що алгоритми часто не пояснюють, як саме вони дійшли до свого результату.

У таких випадках навіть правильна відповідь може виглядати сумнівною або викликати тривогу.

Ненавмисні або помилкові взаємодії Системи, що мають можливості для розпізнавання мовлення, жестів або намірів, іноді реагують на дії, не передбачені користувачем.

Наприклад, вбудований ШІ на Smart TV може ініціювати голосовий пошук навіть під час звичайної розмови.

Це, у свою чергу, змушує передбачати абсолютно новий рівень сценаріїв — як цілеспрямованих, так і випадкових.

Розрив між командами Незважаючи на те, що більшість компаній швидко впроваджують штучний інтелект у свої продукти, вони часто залучають дизайнерів UX на пізніх етапах.

Це створює серйозну перешкоду: інтерфейс і системна логіка розробляються паралельно.

Через цей розрив, на жаль, багато рішень щодо взаємодії приймаються інженерами, які не мають достатнього знання про потреби та поведінку користувачів, у той час як дизайнери мають створювати «обгортку» для готових технічних рішень, а не впливати на модель взаємодії.

Інформаційне виснаження Швидкість, з якою запускаються нові інструменти ШІ, моделі та підходи, призводить до відчуття безкінечної гонитви.

Багато хто відчуває, що повинен постійно навчатися, адаптуватися, тестувати нові рішення, навіть якщо ті ще не дають стабільного результату.

Усе це втомлює і демотивує, призводить до вигорання.

Відсутність дійсно практичних ШІ-інструментів Попри стрімкий розвиток ринку, більшість спеціалізованих ШІ-інструментів усе ще не мають практичного значення.

Вони часто нестабільні, мають неочевидні варіанти використання або просто погано інтегруються в командні процеси.

Усе разом може не заощадити час, а, навпаки, призвести до плутанини, невиправданих ітерацій і технічних обмежень.

Як реагує індустрія Індустрія ще тільки шукає відповіді, але вже зараз видно декілька напрямків, у яких дизайнери, продуктові команди та дослідники намагаються адаптуватися: Пояснюваний ШІ — Explainable AI (XAI) Створення інтерфейсів, де користувач розуміє що саме система проаналізувала й чому вона зробила певний висновок.

Це можуть бути маленькі підказки поруч із результатами або прозорі схеми рішень.

Спільне проєктування з ШІ У Figma, Framer та інших інструментах зʼявляються функції генерації макетів або текстів, які дозволяють дизайнерам працювати разом із моделлю як із «другим учасником» процесу.

Наприклад, у Canva користувач може згенерувати дизайн або текстовий опис через промпт, а потім редагувати вручну.

Попередження помилок і неточностей Компанії на кшталт Adobe, які впроваджують UI-генерацію зображень, свідомо вводять механізми попереджень про неточності.

Наприклад, Adobe Firefly підписує ШІ-генерований контент маркером «Generated with AI».

А в інтерфейсі ChatGPT прямо зазначено, що «ChatGPT може помилятися.

Перевіряйте важливу інформацію».

Це знижує ризики неправильного трактування і формує очікування від системи, тому UX-дизайнери мають враховувати подібні повідомлення як частину роботи з довірою і безпекою.

Живі дані замість вигаданих сценаріїв Щоб точніше змоделювати поведінку генеративних систем, деякі команди відмовляються від абстрактних кейсів та замість цього тестують інтерфейси з прив’язкою до динамічних даних.

Наприклад, у Framer ви можете використовувати Fetch для підключення до зовнішніх API для перевірки, як інтерфейс реагує на зміну вхідних параметрів у реальному часі, що особливо важливо для функцій ШІ, де кожна взаємодія може бути унікальною.

Такий підхід допомагає виявити слабкі місця, які не видно на статичних макетах.

Переосмислення досліджень Компанії модифікують свої дослідницькі методики, щоб узгодити їх із практичними можливостями продуктів ШІ.

Наприклад, Spotify використовує генеративні технології для підбору списків відтворення у відповідь на текстові запити та запитує відгуки користувачів, щоб визначити, чи відповідають результати їхнім очікуванням.

Подібним чином Duolingo включив у свою програму функції, керовані генеративним штучним інтелектом, зокрема Duolingo Max, яка включає функції інтерактивного чату та здатність оцінювати їхню ефективність.

Це полегшує збір зворотного зв’язку безпосередньо в інтерфейсі й адаптувати досвід під реальні потреби користувача.

Ці практики ще формуються, але їх об’єднує спільне бажання зробити ШІ не тільки корисним, але і зрозумілим, керованим і безпечним для людей.

Вплив ШІ на дизайн-процес З появою генеративних систем змінюється не лише мислення, а й архітектура самих процесів.

Якщо раніше підходи базувалися на моделі Подвійного діаманта (Double Dimond), що чітко розмежовувала фазу дослідження і генерації рішень, то сьогодні все більше команд переходять до більш гнучких, нелінійних моделей.

ШІ вносить у процеси елементи автоматизації, аналітики і пришвидшення.

Наприклад, на етапі виявлення проблем дизайнер може не проводити класичні глибинні інтерв’ю, а проаналізувати відгуки користувачів за допомогою автоматичного аналізу настроїв або групування за схожою поведінкою.

А на етапі генерації ідей — не створювати концепти вручну, а одразу зробити набір варіантів у Uizard і далі працювати з ними як із чорновим матеріалом.

Це зміщує акцент у бік адаптивного прототипування, де важливіше не слідувати фіксованому процесу, а швидко тестувати гіпотези.

Модель AI Stingray розроблена від Board of Innovation характеризує цю методологію як циклічний процес скорочення та вдосконалення, під час якого штучний інтелект допомагає усунути менш життєздатні ідеї, тоді як команда зосереджується на тих, які є актуальними.

Щоб дизайнер ефективно співпрацював зі штучним інтелектом, необхідно не тільки знати інструменти, а також розуміти їхні можливості та обмеження.

Це вимагає критичного мислення, технічної обізнаності та відповідального ставлення щодо наслідків рішень для користувачів.

Еволюція ідентичності Роль UX-дизайнера значно змінилася: якщо колись основний акцент робився на концептуалізації ідей та розробці інтерфейсів, то тепер дизайнер усе більше залучається до стратегічного рівня — від формування сценаріїв використання до оцінки довіри, безпеки й етичних ризиків у продуктах зі штучним інтелектом.

Така зміна мислення веде до нової моделі доповненого інтелекту (augmented intelligence), де ШІ не замінює дизайнера, а служить допоміжним інструментом, прискорюючи дослідження, стимулюючи ідеї і рішення.

Натомість дизайнер формулює запити, оцінює результати, визначає найбільш відповідні варіанти й адаптує їх до контексту.

Зрештою, він несе відповідальність за те, щоб користувацький досвід був не лише зручним, але і значущим, передбачуваним і безпечним.

Як показуєдослідження Polytechnique Montréal, найбільша цінність ШІ — у посиленні креативності, а не її заміні.

Генеративні моделі можуть стати чудовими партнерами на етапах ідеації чи візуального дослідження, але критичне оцінювання, прийняття рішень та етична відповідальність залишаються за людиною.

І навіть якщо генерація стала швидшою, сенс і відповідальність за фінальний результат усе ще залишаються за людиною.

Що далі і як адаптуватись до змін Попереду ще багато невідомого, але UX-дизайнери вже можуть формувати свою нову професійну опору.

Ось кілька напрямків, які можуть у цьому допомогти: Спостереження за людьми Взаємодія зі штучним інтелектом виходить за межі простого використання нового інструменту.

Вона викликає низку емоцій, невизначеності, а часом і побоювання.

Дизайнер повинен помічати не тільки поверхневі реакції, але й сигнали недовіри або розгубленості, які не зчитуються із сухої аналітики.

Технічна обізнаність Хоча володіти навичками кодування необов’язково, фундаментальне розуміння того, як працюють моделі, дає змогу ставити більш цілеспрямовані запити, ефективніше співпрацювати з інженерами та, зрештою, вплинути на кінцевий результат.

Емпатія та етика Дизайнер — носій емпатії в команді.

Коли немає окремої ролі, яка відповідає за етичні наслідки продукту, саме він часто стає тим, хто піднімає складні питання: «Що відчує людина?», «Чи не знецінює це чийсь досвід?».

Критичне мислення У світі, де нові AI-інструменти з’являються щотижня, важливо не піддаватися трендам.

Тому уміння розрізняти корисне й небезпечне — одна з ключових навичок сьогодення.

Спроможність пояснити складне просто Коли користувачі стикаються із ШІ, вони очікують не магії, а зрозумілих підказок і передбачуваної поведінки.

Завдання дизайнера — не лише проєктувати функції, а й допомагати людям орієнтуватися в нових типах взаємодії, пояснювати, чого чекати, що сталося і чому.

Замість висновку Дизайн у добу ШІ — не про ефективність, а про відповідальність.

Роль UX-фахівця сьогодні полягає в тому, що допомагати людям не розгубитися перед складною системою і зрозуміти, як із нею працювати.

Це вимагає гнучкості, критичного мислення, здатності ставити складні питання і пояснювати складне простою мовою.

Ми не завжди можемо вплинути на технічне ядро моделі.

Але ми можемо впливати на те, як користувач її бачить, як вона поводиться в інтерфейсі і як людина почувається в цій взаємодії.

Це і є зона відповідальності дизайнера — і водночас шанс зробити щось важливе.

Авторка: Анна Аптікєєва, UX-дизайнерка в ШІ-стартапі Tavus.