Хто купає слона і що робити, коли у бегемота нема настрою? Ранкова прогулянка київським зоопарком

…На годиннику – 7:30 ранку. Лупить дощ. Коли ще побачиш абсолютно порожній зоопарк? 

На території – тільки працівники у жовтих дощовиках, і кореспондентка «Главкома» з директором.

Він – у чорній куртці, під чорним великим парасолем – виглядає бадьорим і жвавим, не дивлячись на ранній час. 

Зустрічаємось «під жирафою», 15-метрової кольоровою статуєю, яка прикрашає вхід до столичного зоопарку.

Директор веде до дверей, які відчиняє магнітним ключем. Кирило Трантін, генеральний директор, очолює зоопарк з 2014 року.

О котрій починається ваш робочий день?

Коли я чергую, то він у мене цілодобовий.

Яка освіта у директора зоопарку?

Як був молодий, закінчив київський Політех, здобув інженерну освіту. Друга освіта у мене – економічна, потім отримав освіту зоотехніка. А вже потім, коли вже став директором зоопарку, отримав екологічну освіту.

Чимало дипломів… Яка у вас тут улюблена тварина?

Слон. Я його сам мию. Бо тут так: любиш слона – піди його і скупай.

Звучить як цитата з Сент-Екзюпері: встав зранку – прибери планету. Це ж не той слон, котрий Бой?

Ні, звісно, Бой помер давно. Нинішнього звати Хорас. Йому вже понад 20 років.

Бегемотиха і носоріг теж пішли від нас старими – приблизно у 40-річному віці.

Але зараз у вас є бегемот.

Так. Це теж дівчинка, Лілі. 

А ще старожили є?

Є. Наша горила. Це хлопчик, Тоні. І йому – 51. Це диво, бо зазвичай у неволі горили живуть 40-45 років. Щоправда, у берлінському зоопарку я бачив горилу, якій виповнилося 60… А Тоні ми щодня кажемо: «Спасибі тобі, хлопчику, що ти з нами». 

Тяжко з ним? Вік все-таки солідний…

Не так, як з левами. Вони теж старі – 17 років. Їх треба умовляти поїсти, просити, заохочувати… 

Ви, мабуть, мрієте про панд. Усі в захваті від цих ведмедів…

Оренда панди коштує мільйон доларів на рік (раніше Китай дарував панд іншим країнам, але з 1984 року здає їх в оренду – в рамках так званої панда-дипломатії – «Главком»). Плюс годування, бо панда їсть тільки свіжий бамбук, три види бамбука. Плюс великий вольєр з особливими умовами, а це потягне ще на $2-3 млн (копенгагенський зоопарк у 2019 році витратив на вольєр для панд $24 млн – «Главком»). При цьому у нас вартість квитка – $3-4, тоді як вартість у європейських зоопарках – $35, а в американських й того більше. Це невигідно, та й неможливо в принципі.

Добре, а про яких тварин ви мрієте? 

Я не мрію про тварин, я мрію про нові вольєри…

Три заповітних яйця

Трантін – стриманий, говорить короткими «рубаними» фразами. Про тварин згадує без зменшувальних суфіксів. Та й загалом, більшу увагу приділяє не так тваринам, як умовам їх утримання. З перших слів директора стає зрозуміло, що він – людина-антипафос, якщо так можна висловитися. Коли говорить про себе, вне згадує, що в зоопарку – не з 2014-го, а з 2001-го року. 

Спочатку Трантін займався маркетингом (ось де знадобилася економічна освіта!), а у 2009-му заснував рух Helpzoo. Рух був покликаний боротися із забудовою території зоопарку – такий прожект посилено проштовхувалися у часи Леоніда Черновецького. Helpzoo Трантін разом із соратниками презентував 19 жовтня 2009 року на пресконференції. Вже наступного дня його звільнили з зоопарку. Повернувся він туди за п’ять років – директором. 

Нині територією зоопарку розкидане точкове будівництво. Ось – зовсім свіжі дошки, з них споруджують щось на кшталт навісу. Тут, пояснює Трантін, буде «зупинка» дитячих візочків. Їх можна буде «припаркувати» під навісом, щоб влітку захистити від спеки. І знову – свіжотесані дошки. Це – майбутній будиночок для носух. А тут, пояснює Трантін, буде павільйон «Сови України». Сов зараз у зоопарку багато, під них готують нову експозицію. 

Чи багато споруд залишилося в зоопарку від радянських часів?

Більшість. Але подекуди ми вже виходимо на європейський рівень. Ось тут, наприклад (показує на ставок – «Главком»), водойма з зимовим будиночком, де лебеді та пелікани відпочивають. Узимку ці двері відчиняють, і птахи заходять всередину. А влітку до їхніх послуг – сучасна система подачі води. І – фонтанчики для охолодження. А тут у нас зона, де пелікани відкладають яйця. Минулого року вони відклали три яйця, вилупилися три маленькі пеліканчики, зараз вони живуть з батьками. У світі є лише 12-15 зоопарків, де пелікани розмножуються, і ми – серед них. Намагаємося зробити так, щоб тваринам було комфортно, щоб вони не стресували. 

Тварини через війну стресують? Відомі випадки, коли під час вибухів помирають коти, папуги. 

То – домашні. Їм передається хвилювання господарів.

А дикі?

Дикі теж відчувають те, що відбувається. Ми це бачимо через зміни у поведінці. Наприклад, бізони завжди народжували у травні, а коли почалася війна – перенесли пологи на жовтень. Але щоб сказати точніше, як впливає війна на диких тварин, треба більше спостережень.

Багато у вас новонароджених?

Ну, десь сотня малечі є. Є лемури, які розмножуються. У мене мета – зібрати групу лемурів голів так у двадцять. Я бачив у Німеччині, як лемури беруть участь у реабілітації. Заходять люди, заходять лемури – люди годують лемурів, лемури з ними спілкуються. Всі задоволені. У нас взагалі велика робота з реабілітації: діти, військові, їхні родини… 60 тис. людей за минулий рік пройшли програму реабілітації за участю тварин. Це безкоштовно.

А ще ми їздимо у військові шпиталі, в Охматдит…

З тваринами?

Так. Спілкування з тваринним світом дуже допомагає.

А яких ви тварин возите?

Тих, яких нам віддали на початку війни. Тобто не з колекції зоопарку. Хом’яки, морські свинки, агами (ящірки – «Главком»)… Ще – деякі види неотруйних змій та паличники (найбільші комахи у світі, мають 30-сантиметрове тіло – «Главком»). У нас програма реабілітації так і називається – «Добрий паличник». 

Дітям подобаються змії та комахи?

А ви уявіть дітей з Нової Каховки (в окупації – з 24 лютого 2022 року – «Главком»). Або з Сіверськодонецька (окупований з червня 2022-го – «Главком»). Їх вдалося вивезти, але перед тим вони два роки сиділи у підвалі. І ось потрапили сюди, у наш зелений яскравий світ…  

Ми чотири рази на тиждень проводимо програму з реабілітації, до дня захисту дітей у нас черга вже на місяць уперед стоїть… Або, скажімо, нам з Чернігова везуть дітей загиблих героїв… І за дві години ти намагаєшся їм показати і розказати все найцікавіше. І якщо бачиш, що це спрацьовує, то… (після паузи) розумієш, навіщо працюєш і живеш. 

Це поширена практика – використовувати тварин для реабілітації?

Так, ми їздили нещодавно у Вінчестер – поїздку оплатили партнери – дивитися, як працюють зоопарки з людьми, які мають особливі потреби. Так що практика поширена. Але наша війна для закордону залишається чимось надто далеким. Вони там тільки дивляться великими очима і питають: чим ми можемо вам допомогти? 

Грошима, приміром…

Я грошей ніяких не приймаю і не прошу. Зараз проблема у тому, що у нас нема кормів. Тож я кажу: давайте краще корми. Для мавп, папуг, черепах… І вони нам раз-у-раз надсилають цілу фуру кормів – не менше 15 тонн. 

Вони – це хто?

Валлійський зоопарк, віденський, паризький... Взагалі європейські зоопарки підтримують усі наших, тобто харківський, одеський, миколаївський зоопарки. Я кажу: у Києві – не критична ситуація, бо є підтримка міської влади і киян. Допомагайте тим, хто більше потребує… 

А ви знаєте, як нас кияни підтримали? У березні 2022 нас запитували, як допомогти зоопарку. Я казав: купуйте квитки онлайн. І вони купували.

Тобто ми не працювали, а люди купували квитки. У нас виторг за квітень 2022-й був – майже 5 млн гривень, а це більше, ніж за такий саме період до війни.

Укриття для левів

До повномасштабного вторгнення, каже директор, зоопарк готувався. Приблизно за місяць зробили запас кормів, бензину, ліків, будівельних матеріалів. Закрили фанерними щитами усе скло. Також запаслися великою кількістю сіна, щоб обкласти ним стіни і убезпечити тварин від уламків абощо. 

А 24 лютого 2022-го до зоопарку з’їхалася більша частина працівників. Своїх співробітників Трантін називає словом «кіпери», позичаючи його з футбольної термінології. «Ось так і вийшло, що 24-го – усі з Києва, а наші кіпери – до Києва. У перший же день приїхало 50 людей. Потім ще десятеро підтягнулися. Влаштовували цілодобові чергування. Переживали, щоб не були зруйновані стіни і щоб тварини не пішли гуляти містом. Бо якщо тварина вийде за периметр зоопарку, вона загине», – каже Трантін.

До зоопарку також прийшла тероборона, і директорові стало трохи спокійніше, коли він побачив людей зі зброєю. Та водночас виникло питання, скільки тероборона з автоматами, протримається, приміром, проти танків?.. Питання було риторичним. Тож «кіпери» просто пішли до тварин: бути поруч – щоб не сталося. 

У вас є врятовані від війни тварини?

І не тільки від війни. Оці папуги, приміром, були врятовані у 2022 році, їх поліція забрала у чорних торгівців тваринами. Ці птахи трохи відрізняються від наших, ми попереджаємо про це спеціальним знаком. У них – інша поведінка. Адаптація може сягати року, соціалізація – ще рік, створення нової родини – три роки. Ці папуги у нас якраз три роки, і зараз їм потрібен ще більший вольєр.

До київського зоопарку передавали тварин інші зоопарки, ближчі до фронту. Скільки таких тварин загалом?

У нас майже 600 врятованих тварин. Ми зробили їм спочатку прості вольєри. Зараз робимо більші. Хоча загалом це вольєри не європейського зразка. Бо європейські – це ті, що мають загальну площу у 1200 «квадратів» і де живуть тільки дві мавпи. А це – пострадянські вольєри, вони мені не подобаються, але нам нема на що будувати та нема кому будувати, бо хлопці воюють. Є в мене одна бригада, там чоловіки віком за 65 – щось собі роблять, тож дякуємо їм і за це. 

А загалом дефіцит кадрів є?

Чоловіків – так. Вони нам потрібні на будівництві. А дівчатам нашим ми придбали трицикли, і зараз їм набагато легше об’їжджати вольєри – не треба корм носити у руках.

Повернімося до врятованих тварин.

Їх у перші тижні війни люди просто приносили: «нате вам папугу», казали. Віддавали і приватні особи, і приватні зоопарки. 

У березні 2022 року нам віддали тигрицю Далілу з харківського приватного зоопарку. Дуже важкий у неї був стан – стрес, забої, пошкодження. Відновлювалася вона близько року. Були вимушені об’єднати наших двох тигрів і віддати вольєр Далілі. 

А чому до того ваші тигри утримувалися поодинці? 

Тому що зоопарк не займається розмноженням тварин, якщо вони не програмні. Крупні хижаки суворо обліковуються. Ми їх стерилізуємо. Приміром, левенята нікому не потрібні. 

Як прикро за левенят…

Так, вони дуже милі та цікаві перші два місяці, а потім виростає велика кішка, яка щодня споживає 7 кг м’яса. Це небезпечна тварина, яка потребує окремого захищеного вольєра, а також фахової людини, яка буде нею опікуватися. Плюс умови: для лева потрібен гектар території. Це європейська вимога. 

От лондонський зоопарк розводить горил, вони їх там навчають. Люди не допомагають їм шукати їжу, вони це роблять самі, а потім їдуть в Африку, де їх утримують у великих заповідниках. Така ж програма була й для носорогів. До речі, колись до я війни потрапив у англійський зоопарк, розговорився там… То їх не цікавило, скільки у нас людей працює або скільки тварин утримується. Їх цікавило, скільки програм підтримує зоопарк. Тоді у нас було чотири програми, і вони сказали – молодці!

Які тварини є програмними для київського зоопарку? Кого ви розводите?

Ведмедів. Є зараз у нас ведмежа, народжене у 2022-му. Це дівчинка, вона ще з мамою гуляє. Коли війна закінчиться, поїде у якийсь європейський зоопарк, де їй знайдуть «хлопця». А рись відправимо у Швейцарію. 

Питання, можливо, наївне, але все ж таки: у зоопарку є укриття для тварин?

Для левів є. Великих кішок ми ховаємо. Для решти – укриття не від обстрілів, а від негоди. Та коли починається тривога, ми не відходимо від тварин. Бо якщо буде влучання, маємо бути поруч.

Приватні зоопарки – не конкуренти державному

Переміщуємося до Острова птахів. Біля входу крутиться рудий кіт, треться об ноги. 

До будівлі Острова під’їжджає машина, з якої починають вивантажувати корм. На вигляд все свіже і смачне – молода морква, молода білокачанна капуста, «пекінка». Такі овочі – хоч зараз у салат. Тварин явно не годують перебірками. Тому навіть коти тут – товсті. І всі, кому належить бути вгодованими, – вгодовані.

Трантін продовжує розповідати про врятованих тварин: «Нам віддали мавп, черепах, навіть крокодила одного привезли з маленького містечка біля Запоріжжя. З-під Курахового привезли сервалів – там було приватне господарство, яке їх чомусь розводило. Разом у нас четверо сервалів, двоє з них адаптувалися цілий рік».

Коли ви кажете про адаптацію тварин, що саме ви маєте на увазі?

Дивіться, ви отримуєте тварину, про яку нічого не знаєте. І ви починаєте навчати її своїм правилам. Бо з твариною треба працювати. Майже з кожною твариною ми проводимо тренінги. Є складні тварини – у бегемота, приміром, нема настрою, і все. Півтори години танців з бубном: шановна, ну давай, ну будь ласка… А вона грається, бо їй так цікаво.

А ви ще казали, що у левів – складний характер… Але чому такі суворі правила щодо того, кого зоопарк може розводити, а кого – ні? Ну народилися б у вас левенята, що ж цьому поганого? Так, спочатку вони б їли 7 кг м’яса на день, а потім їх можна було б продати до іншого зоопарку… 

Зоопарки не можуть продавати тварин, можуть обмінювати. Це європейська практика. Народжується тварина – перший рік ми просто за нею спостерігаємо, не втручаємося у її взаємини з батьками, даємо їм малечу виховати. Бо якщо втрутитися, батьки можуть покинути дитину. Отож, рік спостерігаємо. Далі вирішуємо, що робити. Або відправляємо в інший зоопарк, або створюємо окрему експозицію. Зараз з обмінами важче, жоден зоопарк не віддасть тварину в місто, яке постійно обстрілюється.

Крім того, як я казав, зараз у нас 600 тварин врятованих. Припустимо, мені б хотілось щось цікаве привезти з іноземного зоопарку, когось обміняти, але куди всіх діти?..

А як ви ставитеся до приватних зоопарків?

Приватні зоопарки нам не конкуренти. Я – великий противник їх. У приватних зоопарків, як показали події, нема подушки безпеки. За нашими законами, їх не повинно бути взагалі. Може бути приватна колекція, але, шановні, покажіть, будь ласка, звідкіля взялися ваші тварини. Україна не повинна бути чорною дірою, де зникають тварини. 

Коли до нас приїздять спеціалісти високого класу і бачать, приміром, орангутанга, вони питають, а де ви його взяли? Бо це все контрабанда. От у нас живе з 2014 року мавпа з-під Донецька. Нам привезли цього самця: «давайте рятуйте!». Добре, ми його врятували, а далі що? Він так і живе один. Його не можна відправити у європейський зоопарк через невідоме походження…

Хочеш приватний зоопарк? Будь ласка! Українські свійські тварини – курочки, кізочки… Розводь собі на здоров’я. 

Під Києвом є віслюча ферма, постійно натрапляє на очі її реклама… 

Що ж, це можна. Тут ніякої шкоди нікому нема.  

Коли ви казали про відсутність у приватних зоопарків подушки безпеки, то, напевно, мали на увазі зоопарк в ТРЦ «Ретровіль», куди в березні 2022-го прилетіла російська ракета?

І його в тому числі. Ми приїздили туди вночі – майже відразу після вибуху. Поліція попросила забрати морську свинку. Її врятували, а частина тварин загинула. 

Ви часто згадуєте закордонні зоопарки. Чим вони вас особливо вражають?

Тим, як там досліджують тварин. Великі зоопарки – це завжди велика наукова діяльність. Наукова і просвітницька. Бо що таке сучасний зоопарк? Це – центр збереження популяції. У нас просто не було наукової підтримки такої діяльності, а світові зоопарки цим займаються. Ви подумайте, що мало не щодня з планети Земля зникає якийсь вид, а зоопарки можуть їх зберігати. І це, до речі, стосується не тільки тварин, але й рослин також. 

А ще мені подобаються закордонні підходи до експонування. Був я у зоопарку Даррелла (зоопарк на острові Джерсі у Британії, до створення якого доклав зусиль знаменитий зоолог Джеральд Даррелл – «Главком»), так там увага сфокусована на ведмеді, найбільшій їхній тварині. 

І от у них – три рівні експонування. Є великі водойми, великі вольєри, багато простору. Так багато, що ви того ведмедя можете не побачити. Але що вони роблять? Оголошують, що о такій-то годині – годування ведмедя. Кіпер приходить – годує, ведмідь приходить – їсть, глядачі приходять – радіють і посміхаються. Всі щасливі.

У європейських зоопарків є така програма експонування, ми теж почали її запроваджувати, але війна все зруйнувала. Хоча і зараз ми влаштовуємо показове годування бізонів – і люди приходять саме на бізонів. Або, приміром, взимку у нас день народження левів – годуємо левів, і люди приходять подивитися. У нас у серпні кавунове годування, у вересні – гарбузове. Наші підписники (а їх на ФБ-сторінці зоопарку майже півтори сотні тисяч) таке не пропускають. 

Розкажіть насамкінець якусь теплу історію про тварин…

Ось вам історія. Хтось на початку війни, очевидно, випустив папугу. Вона прилітала сюди, до вольєра з нашими папугами і чекала з іншого боку клітки. І так два тижні поспіль. Зрештою, наша працівниця акуратно її взяла в руки – папуга пройшла карантин, а потім її запустили до наших папуг. Тут у них є гнізда, одне з яких, можливо, – її. 

Будуть пташенята?

Будуть. Життя триває.  

Наприкінці розмови Кирило Трантін просить згадати про втрату, яку зазнав зоопарк минулого року. Тоді помер 41-річний Віталій Кобилінський – завідувач відділу ветеринарної медицини київського зоопарку. Він дуже багато зробив для порятунку звірів, і мова не лише про війну. Саме Кобилінський свого часу витягнув з того світу горилу – Тоні серйозно захворів. «Без Віталія все було б інакшим», – наголошує Трантін. 

Наталія Лебідь, «Главком»