Наука довела, що власники часто нагадують своїх улюбленців

Багато власників собак задаються питанням, чи мають вони спільні риси зі своїми собаками, включаючи такі характеристики, як спокійний темперамент, товариська особистість або навіть трохи впертості.

Ідея про те, що люди та собаки схожі один на одного, не просто жарт.

Насправді деякі дослідники досліджували це питання.

Як клініцист і дослідник, який вивчає різні аспекти зв’язку між людиною та твариною і працює клінічно з людьми, які переживають втрату домашньої тварини, я розумію, наскільки значущими можуть бути ці стосунки.

Мене особливо цікавить, як уявна схожість та емоційний зв’язок із собаками можуть формувати якість цих стосунків.

Розуміння того, що відомо на сьогодні про подібність між людьми та собаками, є надзвичайно важливим, оскільки це може показати, чи відіграє сприйняття подібних фізичних та особистісних рис певну роль у якості стосунків людей зі своїми собаками.

Що кажуть про це дослідники.

Дослідження сприйнятої схожості між людьми та їхніми собаками має на меті зрозуміти, чи є такі сприйняття точними та як вони впливають на стосунки між людьми та їхніми собаками.

Нещодавній огляд синтезує результати 15 емпіричних досліджень, які вивчали подібність між парами собака-людина, як за зовнішнім виглядом, так і за характером.

Щодо характеру, результати свідчать про те, що собаки та їхні охоронці можуть мати паралельні риси, такі як рівень екстраверсії, тривожності та товариськості.

Якщо придивитися ближче, деякі люди, здається, обирають собак, які фізично схожі на них , особливо якщо це стосується чистокровних собак.

Цікаво, що існує зв’язок між довжиною шерсті жінок та їхньою перевагою собак з подібною довжиною вух, тоді як жінки з короткою шерстю, здається, віддають перевагу породам з короткими вухами.

Інше дослідження показує, що схожість між опікунами та їхніми собаками може особливо проявлятися в області очей.

Інші дослідження вказують на позитивну кореляцію між індексом маси тіла (ІМТ) власників та ступенем надмірної ваги їхніх собак, що, можливо, пов’язано зі спільним способом життя.

Це теж варте вашої уваги - Вчені заморожують корали, щоб врятувати Великий Бар'єрний риф.

Важливо, що багато з цих досліджень використовують анкети, на які відповідають самі опікуни.

Це може спонукати деяких людей стверджувати, що результати відображають лише сприйняття опікунів.

Однак група дослідників попросила учасників, які ніколи не зустрічали пари собака-охоронець, зіставити фотографії собак та їхніх охоронців на основі уявної схожості.

Цікаво, що учасники змогли правильно зіставити більшість пар собака-охоронець.

Цей висновок свідчить про те, що подібність може бути не лише питанням власного сприйняття охоронця.

Порівняння з нашими стосунками з людьми.

Але чому це відбувається? Одна з гіпотез пов’язана з нашою еволюційною історією, оскільки ми також схильні шукати однодумців.

В еволюційному контексті перебування в згуртованих та передбачуваних групах посилювало співпрацю та виживання.

Ці моделі продовжують впливати на наші стосунки з іншими, сприяючи зв’язкам з людьми, які, здається, відповідають нашим цінностям, поведінці чи навіть фізичним рисам.

Очевидно, подібні механізми впливають на те, як ми ставимося до собак.

Подібності також спостерігаються у тих, хто живе з породистими собаками.

Це може статися тому, що люди схильні вибирати породи, пов’язані з певною поведінкою, і у породистих собак спостерігається більша передбачуваність і стабільність поведінки завдяки стандартизованим характеристикам породи.

Інші пояснення подібності особистостей можуть бути пов’язані з емоційним обміном між людьми та їхніми собаками, взаємною регуляцією, підкріпленням поведінки та навчанням через спостереження та наслідування.

Наприклад, люди можуть підкріплювати певну поведінку у своїх собак на основі власних уподобань або звички, і іноді це може бути навіть ненавмисно.

Водночас емоційний обмін між людьми та собаками також може з часом формувати емоційний стан одне одного.

Більше ніж наукова цікавість, розуміння того, як сприйняття подібності формує стосунки людей з їхнім собакою, може допомогти сприяти розвитку більш повноцінних стосунків між людьми та собаками.

Таке сприйняття може призвести до більшої емоційної участі у зв’язку та навіть впливати на те, як люди інтерпретують та справляються зі складною поведінкою своїх собак.

Наприклад, вони можуть бути більш толерантними до певної поведінки, якщо виявлять подібну модель поведінки у себе.

З іншого боку, хоча уявна схожість може зміцнити стосунки, таке сприйняття також може формувати очікування людей, змушуючи їх проектувати людські риси на своїх собак, замість того, щоб бачити їх такими, якими вони є насправді.

Це теж варте вашої уваги - Чорнобиль після війни можуть перетворити на центр сталого туризму.

Поза межами подібності: Що нас об’єднує.

Навіть коли характери людей та їхніх собак різні, вони все одно можуть ідеально поєднуватися.

Уявіть собі грайливого та енергійного собаку, який живе з кимось, хто може бути більш стриманим або інтровертним.

Енергія собаки може спонукати людину бути більш активною, що може призвести до здоровіших звичок, таких як прогулянки або проведення часу на свіжому повітрі.

Спільне проведення моментів радості, розчарування чи навіть смутку з улюбленим собакою також може забезпечити відчуття товариства та емоційної підтримки.

Хоча люди та їхні собаки іноді схожі один на одного, дослідження показують, що сумісність може бути ще одним ключовим елементом для побудови позитивних стосунків із собаками.

Такі фактори, як стиль прихильності та аспекти особистості людини, можуть бути однаково важливими.

Також відчуття подібності не завжди є негайним і може виникати через корегуляцію та взаємне підкріплення, подібно до того, що відбувається в близьких людських стосунках.

У цьому контексті сумісність може існувати навіть тоді, коли люди та собаки не схожі.

Як і у стосунках між людьми, схожість не обов’язково є тим, що нас об’єднує.

Хоча схожість відіграє певну роль, іноді найзначніші зв’язки виникають не між тими, хто схожий.

Здається, найважливіше — це те, наскільки добре ми спілкуємося, підтримуємо одне одного, приймаємо потенційні відмінності та будуємо взаєморозуміння.

Рената Рома, постдокторант, Центр поведінкових наук та досліджень правосуддя/Лабораторія пасивних зв’язків, Університет Саскачевану.