Старі добрі шпигуни повертаються: що на Заході пишуть про Україну та війну на виснаження

Україна проводить зухвалі операції в глибокому тилу Росії та змушує керівництво країн-членів НАТО задуматися над посиленням власної безпеки. Американський Конгрес тим часом готує санкції, які можуть боляче вдарити не лише по Росії, а й по самому Заходу. В центрі всіх цих процесів стоїть Дональд Трамп, який попри весь внутрішній та зовнішній тиск дотримується свого, як вже здається, головного правила – "Що б не відбувалося, не тисни на Кремль".

24 Канал зібрав декілька матеріалів західних видань, які розмірковують на тему подальших дій американської адміністрації щодо російсько-української війни, долі Європи та змін у військовій стратегії Заходу, яку спровокувала українська операція "Павутина".

Сучасна техніка в поєднанні з "олдскульним" шпигунством переписує правила ведення війни

Старі добрі шпигуни повертаються у велику гру, пише The Wall Street Journal. 21 століття дедалі частіше доводить: перемогу можуть приносити не лише танки та артилерія, а й майстерна розвідка, технології та здатність нестандартно мислити. Ізраїль та Україна останнім часом показали, що іноді розум – це нова броня.

Восени минулого року Ізраїль провів багаторівневу спецоперацію проти "Хезболли". Почалося все з підриву пейджерів рядового складу угрупування, далі вибухнули рації командирів, а завершилося все точковими ударами, які ліквідували лідера організації Хасана Насраллу та більшість керівного складу. Операція, яку готували роками, на якийсь час змінила баланс сил у регіоні: "Хезболла" втратила вплив на уряд Лівану, а Іран – частину свого впливу в регіоні.

Водночас Україна провела не менш амбітну операцію під назвою "Павутина". Дрони, сховані в збірні будиночки на вантажівках, раптом опинилися там, де їх зовсім не чекали – на військових базах стратегічної авіації Росії. Удару зазнали чотири з п'яти обраних аеродромів, зокрема одна з цих баз перебувала аж біля північного кордону Монголії. За попередніми оцінками та згідно зі супутниковими даними вдалося пошкодити десятки літаків, а знищити щонайменше 12. Це серйозно вдарило по спроможності Росії обстрілювати Україну крилатими ракетами, а це був один із головних козирів Кремля.

Відстань від України до уражених дронами аеродромів Росії / Інфографіка The Wall Street Journal

Іронія в тому, що Росія вже не може виробляти нові бомбардувальники Ту-22 та Ту-95, а з приблизно 112 одиниць лише половина була справна. І якщо ізраїльська операція, попри всю її ефективність, призвела до жертв серед цивільного населення, то українська – навпаки: не постраждав жоден цивільний, удар був чітко спрямований лише на військові об’єкти.

Аналітики, цитовані WSJ, наголошують, що світ спостерігає трансформацію самої суті війни. Новітні технології, зокрема й використання штучного інтелекту для наведення дронів, дозволяють слабшим гравцям завдавати потужних ударів із мінімальними витратами. Як зазначає колишній співробітник ізраїльського Моссаду Еяль Цир Коен, технології – це лише інструмент: "Вони працюють лише тоді, коли їх використовують розумні люди".

Браян Катуліс із Middle East Institute називає це "провалами уяви" – мовляв, і в "Хезболли", і в Росії не вистачило фантазії передбачити власні вразливості. А от у тих, хто вміє діяти нестандартно, завжди є здатність зрівняти шанси, навіть за відсутності ядерного арсеналу.

Інтелектуальна перевага сьогодні перетворюється на головний капітал. Ден Гоффман, колишній керівник резидентури ЦРУ в Москві, згадує, що Путін виріс на радянських шпигунських романах, де один герой міг зірвати цілу ворожу кампанію. І от тепер – ролі змінились. Під носом у ФСБ українські агенти проводять складні операції, які ще кілька років тому здавались фантастикою.

Супутниковий знімок знищених російських літаків / Maxar

Ще одним красномовним символом стало те, що у 2022 році на столі керівника української розвідки Кирила Буданова лежала книжка про Моссад. Просто так подібні речі не залишають, переконані автори статті. Тоді ж Буданов казав, що Україні треба мислити асиметрично – як Ізраїль у 70-х, коли на карту було поставлено саме виживання держави.

Зараз Україна вже суттєво обмежила дії російського флоту в Чорному морі, використовуючи морські дрони. І якщо аналогічно вдасться "вимкнути" стратегічну авіацію Росії – це буде величезна перемога,
– вважає колишній міністр оборони Андрій Загороднюк.

Щоправда, один точковий удар – це ще не перелом. Проблема в тому, що без кумулятивного накопичення подібних атак не може відбутися реального стратегічного ефекту. Систематичні атаки по критичних цілях – ось шлях до реальних змін у війні.

Росія вже встигла відповісти, але й Україна продовжує: ще один удар – цього разу по паливному складу на базі в Енгельсі. Війна триває, і ставки ростуть. І так – тепер уже не треба пірнати з підводного човна, щоб закласти вибухівку під міст. Тепер це робить дрон. І вся військова аналітика світу уважно стежить за українською "Павутиною", фіксуючи кожен новий крок у війні нового формату.

Захід переглядає власну військову стратегію на тлі успіху України

Дроновий удар України по російських стратегічних бомбардувальниках вже називають одним із найуспішніших військових рейдів в історії, пише британське видання The Economist. Поєднання саботажу в стилі "старої школи" з фірмовою зброєю сучасної України – безпілотниками – демонструє два основні принципи:

• по-перше, нові технології, за креативного застосування, можуть бути смертельними;
• по-друге, навіть великі держави більше не можуть почуватися в безпеці глибоко на власній території. Епоха "невразливих тилів" закінчилася.

Британський оборонний огляд, оприлюднений наступного дня, виявився досить чесною спробою осмислити ці зміни. І, очевидно, став прикладом нового, гнучкішого мислення, яке тепер потрібне не лише Європі, а й Азії, бо військові інновації рухаються швидше, ніж їх встигають освоювати міністерства.

Але головна проблема, на яку вказує і сам огляд, – де взяти гроші? Після десятиліть самозаспокоєння Велика Британія, як і більшість союзників, усвідомила: підготовка до війни вже перестала бути опцією на рівні решти бюджетних витрат, сьогодні це вже пряма необхідність.

Мовиться не лише про зброю, а й про бази, інфраструктуру, виробництво боєприпасів та логістику. У 1990-х і 2000-х роках Королівські ВПС, як і багато хто в Європі, закривали авіабази з метою економії. Тепер — змушені за це розплачуватися. Тож одне з рішень: військово-повітряні сили мають навчитися діяти з ширшої географії, мати запасні майданчики, розосереджувати пальне і боєкомплекти. Такий підхід до стійкості повинен поширюватися й на інше – від електропідстанцій до підводних кабелів і систем зв’язку.

Уряд закликає до "суспільної мобілізації" – коли і бізнес, і наука, і освіта, і прості громадяни краще підготовлені до потенційної кризи.

У сфері технологій потрібна така сама гнучкість. У документі зазначено: "нові технології змінюють характер війни глибше, ніж будь-коли в історії людства". Проблема в тому, що оборонна бюрократія банально не встигає на це реагувати. Як приклад, отримання підряду на проєкт вартістю понад 20 мільйонів фунтів (≈ 25 мільйонів доларів) займає в середньому 6,5 років. В сучасних швидкоплинних умовах це майже вічність. Тому оборонний огляд Британії рекомендує закладати 10% оборонного бюджету на інноваційні розробки.

Авіаносці Королівського флоту Великої Британії в порту / Фото Getty Images

Реформа армії – ще один важливий крок. Королівський флот прискорює створення "гібридних" сил на своїх авіаносцях, де дрони літатимуть поряд із пілотованими F-35. Армія переходить на структуру 20-40-40: лише 20% техніки – це пілотовані засоби, ще 40% – багаторазові безпілотники, решта – одноразові дрони, ракети та боєприпаси.

Цікаво, що Британія може дозволити собі експериментувати в цій галузі саме тому, що Німеччина та інші континентальні держави сьогодні розширюють традиційні сухопутні сили. У документі не проголошується, що стара техніка більше не потрібна.

Наприклад, танки все ще важливі – хоча б тому, що захищають солдатів у світі, де поле бою стало прозорим як ніколи. Те саме з підводними човнами: план збудувати до 12 атомних субмарин – це нагадування, що навіть найдорожча зброя досі лишається найефективнішою.

Але вся ця логіка стикається з фінансовою реальністю. Великобританія хоче витрачати 2,5% ВВП на оборону до 2027 року, і теоретично – 3% до 2034-го. Це дуже мало, підкреслює The Economist. Росія нарощує озброєння, а Сполучені Штати, судячи з усього, зменшуватимуть свою присутність у Європі. Німеччина вже може почати витрачати вдвічі більше за Британію до 2029 року.

Очікується, що на саміті НАТО 24 червня союзники погодяться на планку у 3,5% ВВП. Але щоб її досягти, доведеться підіймати податки, урізати соціальні програми або жити в борг. При цьому європейцям треба одночасно підтримувати Україну, стримувати Росію і компенсувати відхід Америки. Щось менше – просто не спрацює.

У 2014-му союзники домовились про мінімальні 2%, і більшість це проігнорувала. Цього разу важливе не лише саме число, а й терміни. Переносити витрати на 2030-ті – марно. "Ще нещодавно війна проти іншої країни з сучасною армією здавалася немислимою", – йдеться в огляді. Сьогодні ж всім очевидно, що така війна можлива, тож краще її відлякати, ніж потім вести.

Санкції Ліндсі Грема про 500% мита проти Росії шкідливі для США?

Натомість, поки Європа розмірковує над посиленням своєї оборони, Сполучені Штати концентруються на сповільненні військової машини Росії. Американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем обіцяє, що його санкційний законопроєкт буде руйнівним для російської економіки. Але є нюанс: якщо ухвалити документ у нинішньому вигляді, США ризикують опинитися в економічній ізоляції – не від ворогів, а від найбільших торговельних партнерів, зокрема й союзників. Таких невтішних висновків дійшли у матеріалі видання Politico.

Суть законопроєкту доволі проста – мито в 500% накладається на будь-яку країну, яка купує російські енергоносії. Чисто формально, головна мета – позбавити Росію нафтодоларів і змусити її сісти за стіл переговорів. Проблема ж криється у масштабах. Індія та Китай купують близько 70% російських енергоекспортів. Але під удар потраплять і десятки інших країн, зокрема ЄС, Туреччина, Бразилія, Японія – тобто практично весь світ. Навіть США, які досі купують збагачений уран у Росії для своїх АЕС, можуть бути змушені самі ж порушувати власні правила.

500% мито – це фактично розрив усіх торговельних зв'язків, стверджують експерти. Сам Грем це розуміє і вже пропонує виняток для країн, які допомагають Україні. Таким чином з-під санкцій, наприклад, вийде Європейський Союз. Але експерти скептичні: митна палиця такого рівня може підірвати світову економіку, зруйнувати ланцюги постачання і призвести до рецесії у самих США, що зрештою боляче вдарить по американцях.

Навіть у Вашингтоні розуміють, що законопроєкт у такому вигляді, яким він є зараз, навряд чи виживе. Його доведеться серйозно переписувати, і це визнають як у Конгресі США, так і в адміністрації Дональда Трампа. Але сам факт, що понад 80 сенаторів уже підтримали ініціативу, демонструє бажання американців посилити тиск на Москву, і що головне – це бажання двопартійне.

Конгрес тисне на Білий дім, вимагаючи рішучості. Є відчуття, що санкцій має бути більше – і набагато сильніших,
– стверджує Адам Сміт, колишній радник Мінфіну США

В Європі ініціативу Грема зустріли із застереженням, але не без симпатії. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн назвала санкції "єдиною мовою, яку розуміє Кремль". Вона зустрічалась із Гремом у Берліні, де підтримала спільні заходи з США проти російської економіки.

Свою позицію має і Білий дім. Прессекретарка Каролін Левітт наголосила, що санкції – лише один з інструментів. Але Трамп уже натякнув на підтримку, опублікувавши в соцмережах посилання на колонку на користь законопроєкту. У Білому домі переконують, що конгресмени лише чекають відмашку від президента.

Натомість присутній і певний скептицизм. Сенатор-республіканець Ренд Пол розкритикував ініціативу, назвавши її "найгіршим законопроєктом, який він коли-небудь бачив у Вашингтоні". На його думку, це – рецептура для торговельної війни з 36 країнами одразу.

Сенатори Річард Блументаль та Ліндсі Грем під час зустрічі з президентом України у Києві / Фото Офіс Президента

Показово, що в проєкті вже закладено запобіжники, які зможе використати Дональд Трамп: якщо президент США визнає, що Росія не блокує перемовини та не порушує жодної мирної угоди, запровадження санкцій можна буде відкласти. Тобто навіть руйнівні санкції матимуть кнопку паузи, у випадку "хорошої поведінки" Москви.

Наразі лідер більшості в Сенаті Джон Тун не виключає, що законопроєкт можуть винести на голосування вже цього місяця. Але чи перетвориться руйнівний інструмент на реальний важіль тиску – поки що під питанням. Але одне зрозуміло точно: бажання посилити тиск на Кремль зростає по обидва боки Атлантики.

Проєкт санкцій Грема можуть переписати під "іранську модель"

Перші місяці другого терміну Дональда Трампа можуть виглядати підозріло ностальгічно. Президент США обіцяє дипломатію з Путіним попри весь скепсис. Натомість сам Путін не зупиняє вогонь, а лише нарощує атаки проти України. Конгрес, зокрема й однопартійці Трампа, втрачають терпіння. Сенатор-республіканець Ліндсі Грем вже зібрав понад 80 голосів за санкційний законопроєкт, який може подолати вето, а ЄС готує нові санкції. Здається, історія повторюється, адже Трамп сьогодні фактично копіює стиль Барака Обами та його політики щодо Ірану наприкінці 2000-х, робить висновки Foreign Affairs.

Таке порівняння виникло не просто так, адже у 2009 році адміністрація Обами також спробувала побудувати дипломатію з Іраном, проте після провалу переговорів Конгрес ухвалив серію нищівних санкцій, особливо у сфері торгівлі нафтою. В результаті такого тиску економіка Ірану пішла в піке, що зрештою привело до підписання першої "Ядерної угоди".

Тепер, коли трампівська політика щодо Росії зайшла в глухий кут, автори Foreign Affairs пропонують узяти приклад із досвіду Обами:

• по-перше, Конгрес – навіть якщо діє неузгоджено з Білим домом – може бути ключовим чинником у тиску на ворога;
• по-друге, нафтові санкції працюють навіть проти великих експортерів;
• по-третє, Європа має більше важелів, ніж їй здається.

Останні роки Вашингтон ходить по тонкому льоду: намагається бити по Росії, але не чіпати нафту, щоб не обвалити світовий ринок. У 2022-му ввели обмеження: російську нафту не можна було перевозити чи страхувати західними компаніями, якщо вона дорожча за 60 доларів за барель. Але без загрози вторинних санкцій обхід схеми став лише питанням часу. Росія накопичила "тіньовий" флот і знайшла нові канали збуту.

Фінська берегова охорона затримує корабель "Eagle S", один з танкерів тіньового флоту Росії / Фото поліції Фінляндії

У фінальні тижні каденції Байден все ж увімкнув тиск – ввів санкції проти третіх і четвертих за розмірами нафтових компаній Росії. Але "Роснефть" і "Газпром" залишились поза ударом. Після повернення до влади Трамп змінив фокус: жодних нових санкцій, лише тиск на Зеленського і спроби переконати Путіна вийти на перемовини. За повідомленнями ЗМІ, Трамп обіцяв Кремлю тримати Україну поза НАТО та навіть визнати російський статус Криму. Врешті, прогресу – нуль.

Тим часом у Конгресі зростає напруга. Грем запропонував законопроєкт, який зобов’язує адміністрацію регулярно оцінювати, чи Росія блокує переговори. Якщо так – автоматично запускається нова хвиля санкцій. Найгучніша пропозиція: 500% мито на російські енергоносії для всіх імпортерів – від Китаю до ЄС. Реалізм цієї ідеї викликає сумніви, імовірно, Трамп просто скористається правом відмовитись від її впровадження з міркувань нацбезпеки.

Але в публікації пропонують: замість того щоб блокувати ініціативу, Трамп може відтворити стратегію "доброго і злого копа". Тобто погодитися на компроміс із Конгресом і замінити драконівські тарифи більш ефективною моделлю іранських санкцій. Зокрема, країни, які купують російську нафту, мають зменшувати обсяги закупівель кожні пів року, а гроші зберігати на спеціальних рахунках, які дозволяють Росії використовувати зароблені кошти лише для закупівлі гуманітарних товарів.

Ця схема може спрацювати. Ринок сьогодні стабільніший, ніж у 2011 році, а Китай, Індія і Туреччина неодноразово проявляли обережність у питанні вторинних санкцій США. Якщо, наприклад, Індія зможе витрачати нафтові гроші лише на продаж медикаментів чи агропродукції до Росії – це навіть вигідно. А для Вашингтона така схема створює новий потужний важіль: десятки мільярдів доларів на рахунках, до яких Москва не має повного доступу.

Ще одна порада з боку автора статті – Європа мусить починати діяти. Якщо ЄС першим введе жорсткі санкції проти російської енергетики, США можуть підтягнутись. Саме так було у випадку з Іраном. А головне: вже заморожені 200 мільярдів доларів російських активів треба використати на підтримку України. У парі з нафтовими санкціями це може змінити розрахунки Путіна, який досі вірить, що Захід втомиться швидше.

Конгрес уже втомився, Європа – на межі. У Трампа є шанс отримати карти, які справді змусять Кремль замислитися. Питання лише в тому, чи захоче він ними грати.