Мода — це мова, яка не потребує перекладу: інтерв"ю з дизайнеркою Оленою Бут

Олена використовує інноваційну методику дистанційного індивідуального пошиття та 3D-моделювання, а також відома завдяки своїм екологічними колекціями з яскравого льону та активною волонтерською позицією.

Сьогодні Олена живе і працює в США, шиє костюми для топових американських шоу, паралельно розвиваючи власний бренд і освітні ініціативи.

Поговорили з Оленою про побудову бренду, інноваційну методику пошиття без примірок, модні покази за межами України, менторство та плани на майбутнє.

— Ви створили бренд Evaliza у складний період. Як вдалося вивести його на міжнародний рівень без інвесторів та великого бюджету?

— Ніколи не буває ідеальних та легких часів, щоб відкрити власну справу. Тому важливо фокусуватись не на тому, чого бракує, а на тому, що є. У нас не було ані інвесторів, ані великих бюджетів, але були знання та досвід.

Я більше 20 років працювала спочатку у сімейній швейній майстерні, а з 2016 року дистанційно. Тоді я зрозуміла, що сучасні технології зв’язку, соцмережі й логістика відкривають неймовірні можливості для роботи з клієнтами з усього світу. Там де бракувало знань — я самостійно шукала інформацію та навчалась, аналізувала потреби ринку. І це почало приносити свої перші рещультати.

Спочатку — прості замовлення, індивідуальний підхід до кожного замовлення. Потім поступово — власні колекції. Починаючи власну справу потрібно бути готовим до того, що це не було простою прогулянкою, але все можливо якщо бути відданим, наполегливим та любити те, що робиш.

— Яким був перший прорив бренду за межами України? Пам’ятаєте своє перше міжнародне замовлення чи показ?

— Як і багато майстрів, свого часу я створила магазин на Etsy, там і отримала своє перше міжнародне замовлення. Це була дитяча сукня, яку замовила мама з-за кордону.

А вже згодом надійшло інше замовлення на весільну сукню — і я пам’ятаю, як сильно хвилювалась. Відповідальність була величезною, але коли я побачила фото нареченої — така красива, щаслива, плаття сідало ідеально — це була моя перша справжня дизайнерська перемога.

Зараз є замовники з більш як 20 країн. В основному, це люди, з якими знайомилася через соцмережі.

— Ваші колекції представляли на подіумах України, США та Японії. Який вплив мала участь у цих модних заходах на розвиток бренду?

— Спочатку були покази в містах України — Львів, Київ, Дніпро. Потім ми почали виходити на міжнародну арену: Японія, США. Кожен показ — це крок до нового рівня.

Модні покази це не лише про демонстрацію власних навичок та творчості, а ще й спосіб налагодити контакти в індустрії, познайомитись з однодумцями. Ми почали співпрацювати з іншими дизайнерами, брендами, з’явилися контракти, зокрема й у Японії та Італії.

Ці події стали переломними — я познайомилась із професійною міжнародною спільнотою, і навіть отримала запрошення до вступу в Спілку дизайнерів України — одну з найпрестижніших у галузі.

— Ваша участь у New York Fashion Week стала знаковою. Як відбувся цей показ і як його сприйняла міжнародна аудиторія?

— Це був дуже особливий момент. Я готувала колекцію разом із японськими партнерами, і ми встигли все зробити вчасно і якісно. Показ пройшов «на ура», відгуки були теплі, щирі. До мене підходили люди, яких я раніше знала лише як зіркових стилістів або медіа експертів. Вони цікавились, хвалили кольори, крій, концепцію. Це було визнання на дуже емоційному рівні.

— Ви створили унікальну систему індивідуального пошиття без примірок. У чому суть цієї методики і як вона допомагає клієнтам?

— Мій метод — це синтез класичного крою та новітніх технологій. Я використовую цифрові програми для створення креслень та 3D-візуалізацій, враховуючи всі особливості фігури клієнта. Усе відбувається дистанційно. Людина бачить візуалізацію майбутнього виробу, затверджує всі деталі — і тільки тоді я шию. Цей метод дозволяє виготовляти дуже точний, персоналізований одяг навіть без особистих зустрічей.

— Як відбулося знайомство з цифровими технологіями?

— Спочатку я вивчала програми самостійно, син мені активно допомагав. Потім я пройшла професійні курси — це дало мені впевненість. Відтоді цифрове моделювання стало основою мого процесу. Це швидше, зручніше і значно точніше. Можна уникнути помилок ще до того, як торкнешся тканини.

Ми маємо можливість жити у дивовижні часи, коли технології дозволяють суттєво пришвидшити та оптимізувати рутинні задачі.

— Розкажіть про ваші екоколекції, в чому їх унікальність?

— Для цих колекцій ми використовуємо льон. Це чудовий матеріал: екологічний, міцний, дихаючий. Але я додала свою родзинку — яскраві кольори. Це не зовсім звично для льону, але саме це зачаровує і дітей, і їхніх батьків. Такі речі не тільки стильні, а й дуже практичні.

Також ми не тільки використовуємо екологічні тканини, а ще й мінімізуємо відходи — для мене це важливо на рівні цінностей.

— Ваші роботи згадували у міжнародних медіа та модних каталогах. Як це вплинуло на сприйняття бренду Evaliza?

— Це завжди дуже надихає. Коли бачиш свої вироби у великих виданнях, коли отримуєш відгуки від іноземних клієнтів — це підтвердження, що ми на правильному шляху. Це означає, що про тебе знають, поважають, цінують. Бренд з України може бути сучасним, конкурентним і визнаним.

— Відомо, що ви допомагали молодим дизайнерам створювати колекції. Чи часто ви виступаєте як ментор?

— Так, є досвід взаємодії з початківцями. Зокрема, я була ментором молодій дизайнерці з Італії, допомагала їй з технічною частиною, розробкою лекал, брала участь у створенні колекції як конструктор-модельєр. Це велика відповідальність і величезне задоволення, коли бачиш, як зростає новий талант.

— Також ви брали участь у організації та проведенні різних важливих заходів. Чому для вас важливо підтримувати нове покоління дизайнерів?

— Я на власному досвіді знаю, як важко починати, тому намагаюся передати все, що знаю. Важливо, щоб діти та молоді таланти відчували підтримку, мали простір для розвитку.

До того ж, співпраця з дитячими школами моди та молодими дизайнерами завжди приносить заряд енергії та натхнення. Вони не мають упереджень, тому нерідко можуть придумати те, що раніше було нечуваним. А у творчості головне не боятись експерементувати, пробувати нове та нечуване. Тому така співпраця це завжди двосторонній обмін: я навчаю та в той же час сама вчусь дивитись на світ по-іншому.

— Evaliza та Olena But – це вже більше, ніж бренд. Як ви бачите його майбутнє у США та світі?

— Насправді планів багато і це тільки початок. Зараз ми працюємо над тим, щоб зробити Evaliza мультифункціональною платформою: онлайн-ательє, викрійковий магазин, курсова база, швейна школа для дітей. Усе це поєднується в одній ідеї — доступна, красива мода, створена з душею за допомогою сучасних технологій.

Також у планах запустити конструкційне бюро, онлайн-курси та випустити книжку. За багато років праці я переконалась, що моя методика працює, тому я хочу, щоб вона стала доступною всім, хто прагне розвиватися в моді.

— Після переїзду до США ви не лише зберегли бізнес, а й запустили нові ініціативи. Що було найважчим і що стало найбільшим досягненням?

— Найважче — почати з нуля в новій країні. Але я отримала чудову можливість: працюю у студії на Манхеттені, де ми створюємо сценічні костюми для найпопулярніших та відомих у США шоу та вистав. Це дало мені впевненість, нові знайомства і нове натхнення. А найбільше досягнення — це те, що клієнти й далі мені довіряють я продовжую свою практику, а також є підстави та можливості для подальшого розвитку.

— Ви також створили волонтерську ініціативу та благодійні колекції. Як народились ці проєкти і яку реакцію отримали?

— Все почалося з потреби щось зробити. Я створила серію благодійних футболок, організувала волонтерську ініціативу 4UAvolunteers. Кошти пішли на допомогу тим, хто цього потребував. Люди підтримували, дякували. Я побачила, що мода може бути не тільки про стиль, а й про силу і підтримку.

— Чи можна сказати, що мода є частиною культурної дипломатії?

— Так, звичайно. Будь-яке проявлення культури може впливати та відігравати значну роль у міжнародній спільності. Через мою роботу та одяг, люди в усьому світі також можуть дізнатись про Україну, відчути нашу силу, глибину та чуйність.

Мода — це мова, яка не потребує перекладу. Яскравий спогад, як футболку з моїм принтом з благодійної колекції демонстрував відомий актор на Канському фестивалі, про це навіть писали деякі видання. Я впевнилася, що мода може бути голосом, що доносить певне послання.

Тому створюючи одяг я хочу, щоб нас бачили як сучасну, сильну, культурну націю.

— Яку роль відіграє українська ідентичність у вашій творчості? Що саме ви прагнете донести світу через свої колекції?

— Для мене це дуже особисте. Я не копіюю національні орнаменти, але в кожному образі є щось українське — душа, форма, відтінок.

У творчості я надихаюсь нашою природою та культурою, тим що я споглядала все своє життя. Це можуть бути кольори зимового Чорного моря, або весняного степу. Поєднання кольорів і форм у вишиванках або картин видатних митців. Все це є моєю власною візуальною скарбничкою, до якої я звертаюсь при створенні одягу.

— І, на останок, яку пораду ви дали б молодим українцям, які хочуть створити власний бренд попри всі обставини?

— Не сдавайтесь і продовжуйте. Навіть якщо страшно, навіть якщо поки що нічого немає. Навчайтеся, будьте послідовні та працьовиті. Пам’ятайте — великі ріки починаються з маленьких джерел. Миру всім!