Новий стратегічний огляд оборони Великої Британії: п'ять ключових пунктів

Фокус переклав статтю Шашанка Джоші військового редактора The Economist з аналітичним оглядом документа.

По суті, в огляді йдеться про те, що збройні сили Великої Британії, а також промисловість, громадянське суспільство та інші структури, знову повинні починати готуватися до можливості високоінтенсивного конфлікту між рівними за силою противниками.

Документ не містить докладного порядку бойових дій або структури сил, за винятком інтригуючої заяви, що Велика Британія побудує до 12 атомних підводних човнів класу SSN-AUKUS, конструкцію яких також використовуватиме Австралія. Замість цього в огляді викладено загальну передбачувану структуру збройних сил і те, як вони мають адаптуватися до змін у військовій технології.

Огляд перераховує реформи в організації британського оборонного апарату, а також те, як він повинен розвиватися і набувати нових можливостей, наприклад, виділяти 10% свого бюджету на нові технології. У ньому також використовується натхненний скандинавським досвідом підхід до оборони, що охоплює все, від необхідності скоротити кількість авіабаз Королівських ВПС до залучення лідерів промисловості до курсів підготовки в галузі оборони.

Я не буду намагатися узагальнити все це тут — ви можете прочитати мій звіт і статтю в The Economist. Зараз я лише виділю п'ять цікавих аспектів огляду, які можуть загубитися в загальній картині.

• По-перше, і це має велике значення для Австралії, огляд злегка змінює ставлення Великої Британії до Індо-Тихоокеанського регіону. У ньому йдеться про те, що розгортання військ за межами Європи має використовуватися не для військової дипломатії, а "для підтримання глибшої та ширшої "бойової готовності... розвитку та демонстрації лідерства у веденні бойових дій". Що це означає, наприклад, для майбутнього розгортання британських авіаносних ударних груп?

Огляд містить і попередження про те, що експедиційні розгортання можуть відволікати увагу від оборони власної території та Європи. З цією метою, як ідеться в огляді, збройні сили "повинні бути здатні швидко повернутися в євроатлантичний простір, якщо це необхідно". Це формулювання не скасовує індо-тихоокеанську націленість попереднього уряду, але, безумовно, обмежує її.

• По-друге, в огляді Китай описується як "складна і постійна проблема", а не як противник. Така стриманість не дивна: перегляд політики щодо Китаю перебуває на завершальній стадії, і майбутня стратегія національної безпеки, напевно, буде більш детальною. Однак огляд прямо попереджає, що китайські ракети тепер можуть досягати Великої Британії та Європи. Що ще важливіше, з урахуванням ефективності китайської зброї в нещодавній кризі між Індією і Пакистаном, в огляді наголошується, що Велика Британія "зіткнеться з китайськими технологіями, де б і з ким би вона не воювала". Це означає, що навіть якщо збройні сили Великої Британії не рівняються на Китай, вони повинні пам'ятати про дедалі досконаліше озброєння останнього.
• По-третє, в огляді чітко визначено пріоритети збройних сил: "Оборона має щоденно сприяти стримуванню в євроатлантичному регіоні за допомогою сил, оптимізованих для ведення бойових дій з метою захисту та оборони території НАТО і населення країн-союзниць від нападу". Це може здатися очевидним. Але попередні британські огляди, проведені у 2021 і 2023 роках, приділяли набагато більше уваги діяльності, не пов'язаній із війною, включно із впливом на ворогів у так званій "сірій зоні". Серед можливих наслідків варто зазначити, що місії, які ґрунтуються на присутності, як-от операції із забезпечення свободи судноплавства, стануть менш пріоритетними порівняно з реалістичною підготовкою: наприклад, Велика Британія може вирішити зберегти високотехнологічні боєприпаси, а не витрачати їх на антитерористичні місії.
• По-четверте, в документі викладено більш чітку і жорстку точку зору на стримування, ніж у попередніх оглядах. У ньому йдеться про те, що Великій Британії необхідне ескалаційне домінування, яке вимагає від неї "збільшення можливостей для відплати — чи то розроблених на національному рівні, чи то спільно з союзниками". Це може бути відсиланням до ракет великої дальності, які Велика Британія розробляє спільно з Німеччиною. Огляд передбачає, що Велика Британія створить до 7000 таких ракет.

Але, мабуть, найпривабливіше звучить заклик до Великої Британії витратити кошти на "орбітальне і наземне" протисупутникове озброєння. Британські військові керівники вже багато років попереджають про космічні загрози, але завжди уникали визнання власних наступальних можливостей.

Питання про домінування та управління ескалацією пов'язане з п'ятим пунктом, що стосується ядерної політики Великої Британії. В огляді відзначено модернізацію російського ядерного арсеналу і крах системи контролю над озброєннями. У ньому також заявлено, що зростаючі арсенали Китаю і можливість співпраці Китаю з Росією можуть "стати проблемою" для ядерних сил США. У зв'язку з цим в огляді йдеться про те, що Велика Британія і НАТО потребують "здібностей, необхідних для стримування використання ядерної зброї в будь-якому масштабі", і більшої "узгодженості між конвенційними і ядерними" силами. Простіше кажучи: як стримувати обмежене застосування ядерної зброї з огляду на те, що Росія має набагато більше тактичної ядерної зброї, а Велика Британія не має її зовсім?

Документ висуває дивовижну пропозицію: Велика Британія має обговорити "потенційні вигоди та здійсненність розширення участі Великої Британії в ядерній місії НАТО". Королівським ВПС пропонується розглянути можливість закупівлі літаків F-35A, які, на відміну від уже наявних F-35B, не можуть злітати з авіаносців, але мають більшу дальність польоту. F-35A можуть нести американські ядерні бомби B61. Публічні документи свідчать про те, що база ВПС Лейкенхіт вже модернізована для розміщення B61.

Критики можуть заперечити, що це не найкраще рішення. Кілька країн у Європі вже мають літаки, здатні нести цю зброю. Крім того, бомби залишаються під контролем США, тому вони не можуть слугувати страховкою на випадок відходу США з Європи. З іншого боку, вони можуть посилити стримування на нижніх щаблях ескалації.

"Припустимо, наші F-35A перекидаються в Індо-Тихоокеанський регіон у разі конфлікту, і НАТО необхідно забезпечити регіональне стримування, — сказала мені одна людина, знайома з ядерними планами США. — Наявність британської альтернативи — найнадійніший варіант". Експлуатація F-35A також може трохи полегшити Великій Британії розробку і розгортання власної ядерної зброї, якщо вона вирішить піти цим складним і дорогим шляхом.

Великою проблемою огляду стане його реалізація. Велика Британія зобов'язалася витрачати на оборону тільки 2,5% ВВП до 2027 року. До 2034 року вона зможе витрачати 3%, але це буде вже за наступного складу парламенту і тільки за сприятливих фінансових обставин. За такої траєкторії витрат Велика Британія не зможе досягти всіх заявлених цілей — ядерної програми, AUKUS, програми розвитку повітряного бою і розширення армії, здатної виставити дві дивізії. Але огляд не передбачає жодних компромісів.

Про автора

Шашанк Джоші — редактор з питань оборони в The Economist і запрошений старший науковий співробітник факультету військових досліджень Лондонського Королівського коледжу.