Від паперових квитків до безконтактних платежів: як кияни сплачували за проїзд в метро з 1960 року

Київський метрополітен, який відкрився у 1960 році, пройшов довгий шлях модернізації не лише у плані розширення мережі станцій, але й у системі оплати проїзду. За більш ніж шість десятиліть існування підземки столиці України способи розрахунку за проїзд кардинально змінювалися, відображаючи технологічний прогрес і економічні реалії різних епох.

Від паперових квитків і контролерів 1960-х до безконтактних платежів сьогодні – кожна епоха залишила свій слід в історії столичної підземки. Легендарні п'ятикопійчані турнікети, які не змінювали ціну протягом 30 років, барвисті жетони пострадянських часів і сучасні картки – розповідаємо, як технології та економічні реалії формували систему оплати в київському метро.

Початок історії: паперові квитки та контролери (1960-1963)

Коли у травні 1960 року відкрилися перші п'ять станцій київського метро, система оплати була максимально простою, але й досить незручною. Пасажири купували паперові квитки у спеціальних касах, розташованих на станціях. Процедура проходження виглядала так: пасажир показував квиток контролеру, який відривав нижню частину як підтвердження оплати, а верхню повертав пасажиру.

Турнікетів на той час не існувало, тому весь контроль покладався на людський фактор. Така система мала очевидні недоліки: у години пік утворювалися довжелезні черги, а процес проходження займав значно більше часу, ніж сьогодні.

Перші турнікети та зниження вартості (1961-1963)

Переломним моментом стала грошова реформа 1961 року, яка кардинально змінила ситуацію з оплатою проїзду. Вартість квитка змінилася з 50 копійок до 5 копійок. Саме ця зміна дозволила встановити перші автоматичні турнікети.

У 1963 році на станції "Хрещатик" встановили перші турнікети, а згодом вони з'явилися й на інших станціях мережі. Це ознаменувало початок нової ери в історії київського метро.

Перші турнікети мали дерев'яний корпус і були налаштовані на приймання монет номіналом 5 копійок. Це був революційний крок для того часу – автоматизація процесу оплати значно прискорила проходження пасажирів. Проте паперові квитки ще довго залишалися альтернативним способом оплати, оскільки каси продовжували працювати для тих, хто потребував розміну грошей.

П'ятикопійчані турнікети як символ стабільності

Наступні майже три десятиліття стали періодом стабільності для системи оплати проїзду. Вартість проїзду залишалася незмінною на рівні 5 копійок аж до 1991 року – половину всієї історії існування київського метро! Це був унікальний період цінової стабільності, який важко уявити в сучасних економічних реаліях.

Турнікети того часу стали невіддільною частиною метро, а звук падіння п'ятикопійчаної монети став одним із символів київської підземки. Система працювала надійно і зручно для пасажирів, які завжди могли мати при собі дрібну монету для проїзду.

Перехідний період: зростання цін та жетони (1991-2020)

Розпад Радянського Союзу та економічні потрясіння початку 1990-х кардинально вплинули на систему оплати проїзду. У 1991 році вартість проїзду вперше за 30 років зросла – з 5 до 15 копійок. Турнікети довелося переобладнати для приймання нових монет.

Однак інфляційні процеси виявилися настільки потужними, що турнікети тимчасово довелося відключити, повернувшись до старої системи паперових квитків із контролерами. Це був крок назад, який показав, наскільки складними були економічні реалії того часу.

У 1992 році турнікети знову запрацювали, але вже з принципово новою системою – замість монет почали використовувати спеціальні жетони. Ця система виявилася більш гнучкою в умовах нестабільної економіки. Жетони могли швидко змінювати вартість без переобладнання турнікетів, а їх різні кольори допомагали запобігти накопиченню запасів пасажирами. Жетонна система проіснувала майже три десятиліття і стала справжнім символом пострадянського київського метро.

Сучасність: цифрова революція (2020 — наш час)

2020 рік став новою віхою в історії оплати проїзду київського метро. Жетони було остаточно виведено з обігу, а їх місце зайняли сучасні способи безконтактної оплати. Пасажири отримали можливість розраховуватися банківськими картками, смартфонами та спеціальними електронними квитками.

Ця "революція" значно підвищила зручність користування метро. Більше не потрібно турбуватися про наявність дрібних грошей чи жетонів – достатньо просто прикласти картку або телефон до турнікета. Система стала швидшою, зручнішою та більш відповідною європейським стандартам громадського транспорту.

Сьогоднішня система оплати є результатом довгої еволюції, яка врахувала як технологічні можливості, так і потреби пасажирів. Київський метрополітен зумів пройти шлях від радянської системи до сучасних європейських стандартів, зберігши при цьому свою унікальність та історичну спадщину.