Пам'яті пілота БПЛА Сергія Павленка

На його рахунку – сотні знищених ворогів. Він до останнього відбивав наступ противника

На щиті повернувся на рідну Хмельниччину пілот БПЛА 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Сергій Павленко. Наприкінці грудня 2024 року в рідних Дунаївцях люди проводжали Героя в останню путь.

Народився Сергій 14 травня 2002 року в місті Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Навчався в місцевій школі №3, яку закінчив на відмінно. У 2017 році хлопець став студентом у польському місті Кельце, де опанував професію техніка-інформатика, а потім працював програмістом у Польщі.

На початку повномасштабного вторгнення він організував усе необхідне, щоб мати та молодші сестри могли виїхати за кордон, а сам сказав їм, що поїхав до іншої країни на роботу. Лише через місяць родина дізналася, що Піксель повернувся в Україну та підписав контракт з 80 окремою десантно-штурмовою Галицькою бригадою десантно-штурмових військ ЗСУ.

«Ми все дізнались, як він вже був там. Відповідальна дитина, він не міг сидіти склавши руки, захищав всіх своїх родичів, свою країну», – розповіла тітка військового Наталія Чайковська.

У складі 80 ОДШБр Сергій Павленко як пілот FPV-дронів у 2022-2024 роках воював на Бахмутському напрямку, в районі Кліщіївки, а з серпня 2024 – в Курській області. Піксель ефективно нищив живу силу і техніку ворога, його фортифікації та укриття. Скидами гранат з дронів захисник знищив щонайменше 200 загарбників і не менш як 240 завдав поранень. Звісно, ворог намагався відповісти: виконання бойових завдань часто супроводжувалось щільними обстрілами артилерією противника.

Сергій Павленко був медійною особою: знімав свої будні пілота на екшн-камеру GoPro, давав інтерв'ю «Суспільне Донбас», ТСН, Ukraine Witness, преcслужбі своєї 80 ОШБр.

Ось що розповідав боєць в одному з інтерв'ю про участь у важких боях на Бахмутському напрямку, де в один з найгарячіших днів скинув 45 боєприпасів в районі Кліщіївки: «Хтось тікає, хтось починає стріляти, хтось пробує сховатися, деякі хрестяться, деякі палками махають, буває по-різному. Але якщо я вже побачив, що він рухається до наших позицій, то шанс в нього вижити дуже маленький. ...Часто мені вдавалося влучити в той момент, коли вони йшли поруч. Я скидав гранату між ними – ворог, в якого я влучив, "двохсотився“ або "трьохсотився“, інші намагалися надавати допомогу. Таким чином одною гранатою виводив зі строю всю групу».

«Стільки натхнення, відваги і доблесті я ні в кого не бачив. З ним можна було йти в саме пекло. Коли він бачив, що йдуть окупанти, то у нього очі просто горіли», – згадує побратим Сергія на позивний "Діджей".

На початку серпня 2024 року під його керівництвом підрозділ БПЛА здійснював розвідку та успішно коригував вогонь артилерії на Курському напрямку. Саме за дроном Сергія росіяни йшли здаватися в полон українським військам в перші дні Курської операції.

«Я завжди знав, що він зробить свою справу до кінця. Він залітав в такі щілини і не лишав ворогу жодних шансів лишитися на нашій території», – розповів колишній командир 80-ї бригади Еміль Ішкулов.

21 грудня 2024 року Піксель прийняв свій останній бій поблизу населеного пункту Руське Порічне Суджанського району Курської області. Його група намагалась відбити масовану ворожу атаку, стримуючи навалу сотні окупантів з трьох боків, оберігаючи піхоту від стрілецьких боїв. Сергій зазнав поранень, які виявилися смертельними...

«Його майстерність перевершити буде дуже важко. Коли Піксель виходив на позиції, всі були спокійні. Коли він працював, на лінії зіткнення були тиша та спокій», – каже командир взводу безпілотних комплексів Павло Пец.

За особисту мужність і самовіддані дії воїн був удостоєний орденів «За мужність» II та ІII ст., нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» та нагрудним знаком «Відзнака 80 окремої десантно-штурмової Галицької бригади». Командування підрозділу, в якому служив старший солдат Сергій Павленко, подало клопотання про присвоєння йому звання Героя України (посмертно).

У Сергія Павленка залишилися батьки, сестри, дідусь, бабуся, дядько, тітка, рідні, побратими та дівчина. Поховали захисника з військовими почестями в Дунаївцях на Алеї Слави.