Секретні пацієнти Лукашенка: хто в Білорусі рятував російських вбивць яких поранили в Україні

Журналісти БРЦ отримали доступ до внутрішньої бази Міноборони Росії і верифікували дані про сотні поранених російських військових, які проходили лікування в Білорусі під час і після операції із спроби захоплення Києва. Серед них – бійці елітних підрозділів, участь яких раніше не підтверджувалася документально. У матеріалах – імена, діагнози, дати госпіталізації.

Матеріал підготовлено у співпраці з проектом української служби “Радіо Свобода” “Схеми”, російською службою “Радіо Свобода”, за підтримки спільноти українських хакерів KibOrg.

“Жорстко радили не ділитися цією інформацією”

За перший 21 місяць повномасштабного вторгнення Росії в Україну через лікарні Гомеля і Хойників пройшли 898 російських солдатів і бійців Росгвардії.

Журналісти БРЦ дізналися про це, отримавши доступ до бази Головного військово-медичного управління Міністерства оборони РФ. Ми вивчили і верифікували дані з неї – щоб відновити події, пов’язані з операцією із захоплення Києва, і вперше розповісти про деякі невідомі її деталі.

У масиві даних розслідувачі БРЦ знайшли інформацію про те, що в лікарнях Гомельщини допомогу надавали бійцям підрозділів, участь яких у військових операціях на півночі України раніше не була підтверджена документально. Йдеться про 16-ту окрему гвардійську бригаду спеціального призначення ГРУ. Один із російських військових оглядачів підозрював, що саме вона брала під контроль Чорнобильську АЕС на початку вторгнення, але доказів цьому не було. Також ми знайшли інформацію про бійців Центру спеціального призначення “Кубинка-2”, які брали участь у захопленні Криму в 2014-му.

Персоналу білоруських лікарень заборонили розповідати про секретних пацієнтів. Про це БРЦ на умовах анонімності повідомив колишній працівник одного з медзакладів Гомельської області: “Дуже жорстко тобі, як це сказати, радили не ділитися цією інформацією ні з ким і ні про що. Тому що можеш постраждати і ти, і твоя сім’я”.

З “Юнармії” – на штурм аеродрому

24 лютого 2022 року. Прикордонна служба України повідомляє, що близько 5 ранку кордон атакували. CNN пише, що колона російської військової техніки заходить із Білорусі. Російська авіація, флот і наземні ракетні комплекси завдають ударів практично по всіх областях України;

О 09:45 державне інформагентство БелТА повідомляє, що Олександр Лукашенко зібрав у Мінську нараду, під час якої похвалив Володимира Путіна за слова “Ми не окупанти, ми не збираємося окупувати Україну”.

Приблизно в той самий час у Білорусі починається спецоперація із захоплення Києва. Під Мозирем російський десант вилітає в бік гостомельського аеродрому “Антонов”. Звідти до Києва – трохи більше 10 км.

Завдання росіян, за словами екс-директора ЦРУ Вільяма Бернса, – взяти під контроль аеродром і використовувати його як платформу для висадки повітряно-десантних сил, щоб прискорити захоплення столиці. Але по “Антонову” вдарили українські бомбардувальники, а українська артилерія, що підбігла, поступово знищила злітно-посадкові смуги.

Журналісти БРЦ знайшли одного з учасників цієї спецоперації в отриманому списку пацієнтів лікарень Гомельщини. Роман Зязін поступив з пораненням обличчя і відкритим переломом нижньої щелепи.

Про ті події в грудні 2024 року він розповів в інтерв’ю російському телеканалу “Звезда”: “Ми висунулися безпосередньо в передмістя і саме місто Гостомель, де я отримав поранення. І був евакуйований”.

На початку широкомасштабного вторгнення Зязіну був 21 рік. У 2018-му він потрапив до “Юнармії” – дитячо-юнацького руху, створеного з ініціативи вже колишнього міністра оборони Росії Сергія Шойгу. Старі профілі Романа Зязіна, а також ще трьох – Сабухи Баладова, Павла Нікітіна і Матвія Шипунова – доправлених до лікарень Білорусі російських військових знайшли у внутрішній документації “Юнармії” айті-фахівці організації KibOrg.

Сили оборони розбивають чергову російську колону на мосту на підступах до Києва. Під обстріл потрапляють, судячи з перехоплення переговорів, опублікованого “Українською правдою”, омонівці з Красноярська, Новокузнецька та Кемерова. Росіяни, які вижили, відступають, а місцеві жителі фіксують згорілу техніку, обвуглені тіла й омонівську форму. Цю інформацію вони пізніше передадуть військовим і правоохоронцям, а ті – нам.

Відомості з отриманого БРЦ списку показують: після цього бою 68 поранених омонівців потрапили до медустанов Гомеля. Ми верифікували ці дані, звіривши їх із документами, знайденими місцевими жителями на мосту, і ідентифікували ще чотирьох секретних пацієнтів.

Старший лейтенант поліції Олексій Артамонов отримав три осколкових поранення і перелом.

Серед документів з місця бою українські військові знайшли його дозвіл на носіння вогнепальної зброї та водійське посвідчення.

Старшого сержанта поліції Івана Дюканова привезли з черепно-мозковою травмою та забоєм. На мосту виявили його посвідчення росгвардійця.

Андрій Леонов надійшов у Гомельську лікарню 6 березня з черепно-мозковою травмою і контузією.

Його документи – свідоцтво росгвардійця – теж знайшли в Гостомелі.

І там же – посвідчення про відрядження старшого сержанта поліції Андрія Хитрова.

Сили оборони зустрічають їх біля селища Мощун. І, зазнаючи важких втрат, відкидають назад. У тих боях загибають білоруси Ілля “Литвин” Хрєнов і Олексій “Тур” Скобля.

По інший бік від Гостомеля у росіян є більше місця для маневру. Частина військ відходить на захід від Києва і повертає на південь, пробуючи перерізати Житомирську трасу – автомобільну артерію, що зв’язує столицю України із західними областями. У цей час нею, рятуючись від бойових дій, виїжджають цивільні. Уздовж траси, як з’ясували українські журналісти-розслідувачі, стоять військові частини з Бурятії – 5 танкова і 37 мотострілецька бригади. Вони розстрілюють автомобілі з цивільними, що проїжджають повз.

Журналісти БРЦ верифікували близько 70 осіб із підрозділів, які перебували на Житомирській трасі. Імена та прізвища деяких збігаються з даними зі списку особового складу, який місцеві жителі знайшли на місці подій.

Двоє росіян – Мунко-Жаргал Жалмаєв і Зорик Зигбін – прибули в Гомель 9 березня 2022 року. Обидва дістали осколкові поранення і значаться у списку, знайденому місцевими жителями біля Житомирської траси, у селі Березівка.

Відомо, що Зигбіна доставили в міську лікарню.

25 березня з мінно-вибуховою травмою в ту саму лікарню надійшов Дмитро Терентьєв. Усі троє служили у військовій частині 46108 з Улан-Уде.

“Ми вчинили гуманно”

Наприкінці березня ЗСУ, посилені загонами Нацгвардії, місцевими та міжнародними добровольцями, серед яких – білоруський батальйон імені Кастуся Калиновського, розпочинають контратаки за всіма трьома напрямками – Ірпінь, Мощун і Макарів.

Росіяни залишають Київщину. Прессекретар Володимира Путіна назве це “жестом доброї волі”. Захисники Києва займають Бучу.

А на початку травня 2022-го Reuters опублікувало підтвердження того, що до вбивств мирних жителів причетні псковські десантники. В одному з будинків у Бучі кореспонденти агентства знайшли лист, адресований військовослужбовцю 234-го десантно-штурмового полку 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії. Завдяки гомельському списку БРЦ, спільно з проектом “Схеми”, вдалося деанонімізувати одного з можливих учасників цих убивств.

Олександр Квітко з позивним Шкіпер – командир 6-ї роти псковських десантників.

До гомельської лікарні він потрапив 28 березня 2022 року з осколковими пораненнями в шию, руку, гомілку і сідницю.

За даними наших колег із проєкту “Схеми”, Квітко перебував за адресою Яблонська, 144 у Бучі, де утримували місцевих членів територіальної оборони перед їхнім розстрілом. Журналістам це підтвердила місцева мешканка, упізнавши його за фотографією.

Крім того, Квітко може бути причетний до вбивства пенсіонерки Алли Мінаєвої, чиє тіло знайшли в її власному будинку. Про це журналістам “Радіо Свобода” повідомили в головному слідчому відділі Нацполіції України. “Під час розслідування нами було встановлено факт, який вказує на те, що Олександр Квітко був обізнаний про вчинення вбивства Алли Мінаєвої. Це сталося шляхом того, що цивільні особи, які попередньо надавали допомогу зазначеній бабусі, підійшли до нього, до Олександра Квітка, і запитали, чи можуть вони сходити до неї для того, щоб передати їй відповідні продукти харчування та необхідну допомогу. На що Олександр Квітко їм пояснив, що до бабусі більше йти не потрібно, бо вони з нею вчинили гуманно”, – розповів старший слідчий з особливо важливих справ Іван Дулкай.

Ми намагалися отримати коментар у Олександра Квітка, але на наші дзвінки та повідомлення він не відповів.

“Втрата нейтрального статусу”

Нейтральна держава може надати стороні конфлікту медичний персонал для лікування поранених і хворих, що не вважається втручанням у конфлікт. Це зафіксовано у женевській “Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях”. Але, враховуючи інші дії білоруської влади під час масштабного вторгнення Росії в Україну, лікування солдатів РФ варто розглядати в комплексі. Так у коментарі БРЦ сказала юристка Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерина Рашевська:

“Лікування російських військових слід кваліфікувати як частину загальної підтримки війни і втрату нейтрального статусу. Це важливо при подальшому розгляді справ щодо співучасті та пособництва у скоєнні злочинної агресії окремими білоруськими високопоставленими посадовими особами, а також під час вирішення питання відповідальності Білорусі як держави за міжнародне протиправне діяння”.

За даними з бази Головного військово-медичного управління Міністерства оборони РФ, окрім білоруських лікарень із лютого 2022-го до середини червня 2024 року медичну допомогу російським військовим надавали в анексованому Криму, окупованих територіях Донецької та Луганської областей України і в Росії. За оцінкою “Радіо Свобода”, за цей період тільки через військові госпіталі РФ і Криму пройшли близько 166 тисяч секретних пацієнтів.

Автори: Юлія Радіонович, Дмитро Джулай (українська служба “Радіо Свобода”), Максим Дудченко (KibOrg) 

Джерело: Білоруський розслідувальний центр