Американські крокодили отруєні ртуттю — дослідження

У штаті Джорджія, США, у болотяних алігаторів виявили критично високий рівень ртуті в організмі.  Дослідники з Університету Джорджії перевірили більше сотні крокодилів  Alligator mississippiensis. Усі вони виявилися отруєними, навіть малеча, повідомляє BBC Discover Wildlife.

Поки дослідження охопило лише три локації: болото Okefenokee, острів Jekyll та Центр дикої природи Yawkey. Отримані результати мотивують швидко провести масштабнішу перевірку, адже алігатори є своєрідним лакмусовим папірцем для оцінки стану екології на певній території. 

Ртуть має властивість накопичуватися в організмі. Процес називається біоакумуляцією. Це не означає, що вона взагалі не виводиться, але процес дуже повільний. Щоб очиститися від ртуті, людині потрібно більше двох місяців. Але якщо інтоксикація регулярно повторюється, то рівень цієї небезпечної хімічної речовини у тілі зростає. У найгірших випадках вона вражає нервову систему, нирки і печінку. 

 У тіло крокодилів ртуть потрапляє через менших тварин, якими вони харчуються. А це означає, що токсин поширений на цілий харчовий ланцюг. І судячи з того, у яких кількостях він накопичується в алігаторах, значна частина екосистеми забруднена ртуттю. Зазвичай якщо навіть основні хижаки з певної території чимось заражені, то це повсюдна проблема. І такий критерій застосовують не лише до алігаторів. 

Рівень інтоксикації рептилій залежить від їх віку та раціону. Старші та більші алігатори мали найвищий рівень ртуті. Дитинчата теж виявилися сильно отруєними. Біологи кажуть, що ртуть, ймовірно, передається їм від мами через жовток. 

Із промисловими викидами та атмосферними опадами цей хімічний елемент потрапляє у воду. І далі накопичується в рибі та диких тваринах. Біологи рекомендують людям бути обережними, якщо вони часто споживають такі продукти.  Знизити рівень ртуті у алігаторів можна, запровадивши суворіший контроль за промисловістю. 

На цих тварин також впливає глобальне потепління. Як і більшість рептилій, крокодили є ектотермними (холоднокровними), тобто температура їхнього тіла визначається зовнішнім середовищем, а не внутрішніми процесами. Через кліматичні зміни крокодили перегріваються і змінюють свою поведінку. Вони не мають сили плавати і пірнати, а від перебування на суші страждають ще більше. Австралійські вчені фіксували випадки, коли температура рептилій сягала критичної межі і тварини мусили жити у цьому стані впродовж тривалого періоду часу.