Чому просування "єврозаконів" в Україні стає дедалі проблемнішим

Менше трьох тижнів лишилося до завершення червня і вже зрозуміло, що у першому півріччі 2025 року Київ не відкриє переговори про вступ до ЄС за першими кластерами через угорське вето.

Та, судячи з дискусії у форматі "Кухня євроінтеграції", виклики для переговорів цим не обмежуються.

"Європейська правда" мала можливість прослідкувати за непублічною дискусією про стан справ навколо кластера "Основи" у київському "Єврохабі".

Про проблеми євроінтеграції, які порушували на цій дискусії, читайте в статті редакторів "Європейської правди" Сергія Сидоренка і Юрія Панченка Кухня євроінтеграції.

Розповідаємо про неочевидні проблеми у переговорах про вступ до ЄС.

Далі – стислий її виклад.

"Кухня євроінтеграції" стала майданчиком для непростої дискусії між парламентарями, іншими посадовцями та експертами.

В уряді визнають, що просування "єврозаконів" стає дедалі проблемнішим.

Депутат Верховної Ради (фракція "Слуга народу") Сергій Демченко пояснює, що "спротив законопроєктам у парламенті у більшості випадків пов'язаний із тим, що проєкт недосконалий".

Зазначимо, що з певними спікерами, зокрема народними депутатами, редакція погодила їхнє відкрите цитування.

А нардеп Вадим Галайчук нагадує також, що ухвалення деяких законопроєктів гальмується через брак комунікації: депутатам елементарно не пояснюють деталі євроінтеграційних законопроєктів.

Щоб залучити депутатів до процесу і до розуміння, звідки беруться вимоги, уряд пішов на дуже нестандартний крок.

Вже є рішення включити профільних представників ВР до переговорних груп у майбутніх вступних переговорах.

А ще Демченко звертає увагу і на брак довіри.

Вимоги ЄС часом дійсно викликають сумнів.

Наприклад, вимога Брюсселя щодо ухвалення закону про лобізм з’явилася під час виконання Україною вимог статусу кандидата, причому її додали у процесі виконання.

Тоді ініціатива ЄС викликала обґрунтовану критику українських експертів.

Багато хто наголошував, що у самому ЄС лобізм також унормований далеко не всюди, а в Україні у період законодавчої трансформації перед вступом до ЄС, коли є потреба у суспільній адвокації величезної кількості законів – ця норма не може працювати так, як задумали у Брюсселі.

Утім, сторона ЄС виявилася непохитною.

І при цьому не пояснювала логіку своєї вимоги.

Разом з тим ЄС готовий до гнучкості у переговорах з Україною.

Навіть у формулюванні вимог до Києва.

"Бувають ситуації, коли ми пояснюємо стороні ЄС, що той чи інший законопроєкт не може отримати належної підтримки у парламенті – і у відповідь отримуємо з їхнього боку певні поступки", – поділився досвідом Вадим Галайчук.

Особливо можна говорити про гнучкість, коли йдеться про кластер "Основи", що включає питання стандартів демократії, верховенства права тощо.

У цих сферах у ЄС є дуже невелика кількість "твердих" та однозначних регулювань.

Але у який бік працює ця гнучкість? Чи потрібно посилювати амбітність реформ, чи навпаки?.

Наприклад, Сергій Демченко вважає, що варто послабити вимоги, які стоять перед Україною у "дорожніх картах", ухвалених українським урядом за узгодженням з Єврокомісією.

А низка інших спікерів – навпаки, виступили за посилення вимог до України.

Разом з тим гнучкість ЄС не повинна вплинути на якість українських реформ, бо є небезпека зловживань з боку несумлінних державних гравців.

"Ми все частіше бачимо атаку на антикорупційні інструменти, спроби звузити або обмежити незалежність", – зізнався представник органу влади.