Як не економити на відбудові: тендерний рецепт з Миколаївщини

Миколаївщина досі лишається прифронтовою, постійно зазнає мінометних та артилерійських обстрілів. Область одна з найбільш пошкоджених внаслідок російської військової агресії. За даними Миколаївської ОВА станом на травень 2025 року в регіоні було зруйновано понад 17 тис. об’єктів цивільної інфраструктури.  

Відповідно у регіоні витрачають значні кошти на масштабні проєкти відбудови. За даними BI Prozorro, через електронну систему публічних закупівель на відбудову Миколаївщини з початку широкомасштабного вторгнення витрачено понад 21 млрд грн. Другий за сумою контрактів замовник таких робіт – Департамент містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проєктів розвитку Миколаївської ОДА, сума контрактів якого уже склала 2,6 млрд грн.

Цікаві умови закупівель з потенційними переплатами

Департамент укладав договори на будівництво фортифікаційних споруд, укриттів, реконструкцію та ремонт інфраструктурних та соціальних об’єктів. Його закупівлі неодноразово привертали увагу Dozorro. В окремих тендерах були виявлені потенційні завищення цін на будівельні матеріали:  

• 6 млн грн – на будівництві укриття в Південноукраїнську,
• 12 млн грн – на реконструкції дитячого садочка в селі Трикратне. 

На наші звернення замовник  так і не відповів. 

Однак, окрім завищення цін, привертають увагу цікаві правила визначення ціни пропозиції в умовах закупівель Департаменту. Вони передбачали, що тип договірної ціни визначатиме відсоток, на який пропозиція учасника нижча за очікувану вартість. Якщо цей відсоток невеликий (в різних тендерах замовник вказував різний максимальний відсоток відхилення – від 2 до 10%), ціна у договорі буде динамічною. Це означає, що її можна уточнити, якщо ринкові ціни на матеріали знизяться чи зростуть. Натомість якщо пропозиція учасника сильно менше очікуваної вартості, ціна договору буде тверда, відповідно скоригувати вартість ресурсів у актах буде неможливо. До того ж у такому випадку учасник також має надати документи, що підтверджують вартість та якість на всі будівельні матеріали, вказані в кошторисі. А на етапі подання пропозиції він може і не знати, будівельні матеріали яких виробників буде використовувати. Тобто фактично більш вигідні умови співпраці отримують учасники, які пропонують вищі ціни.

• Твердий кошторис (тверда договірна ціна) – кошторис, що може коригуватися лише в окремих випадках за згодою сторін у порядку, визначеному договором. Тобто учасник не зміг би згодом підвищити вартість будівельних матеріалів.
• Приблизний кошторис (динамічна договірна ціна) – кошторис, що підлягає уточненню у разі  змін поточних цін на ресурси, що враховані у договірній ціні, а також з інших підстав, визначених умовами договору.  Це вигідно для бізнесу, який може не турбуватися про ціни на будівельні матеріали, коли зголошується на участь у тендері.

Спочатку департамент обґрунтовував вимоги правил ціноутворення як «антидемпінгове застереження». Тобто стверджував, що таким чином відсіює компанії, які навмисно занижують свою ціну, щоб виграти тендер, а потім будуть вимагати вищу оплату. 

Така логіка замовника має сенс. Однак, цей запобіжник спрацює лише за умови якісно розробленої проєктної документації. Ціни, які закладають у кошторисну частину проєкту, надає замовник. На підставі кошторисної частини проєкту замовник формує очікувану вартість закупівлі, на яку орієнтуються підрядники. Тому якщо ціни в проєкті завищені – вища ймовірність, що вони будуть завищені і в договорі за результатами закупівлі.  

Згодом департамент відійшов від цієї практики – вимоги залишив, а згадку про антидемпінгове застереження прибрав з документації. 

Антидемпінг чи дискримінація

Загалом замовник може зазначити в умовах тендера, що тверда чи динамічна ціна, вирішиться при переговорах з учасником, якого буде обрано переможцем. 

Тобто встановлення такої вимоги в документації саме собою не є порушенням. Водночас комбінація вимог: % можливого  зниження, що визначає тип ціни і надання документів про вартість та якість матеріалів – може створювати потенційні проблеми. 

По-перше, це суперечить принципам здійснення публічних закупівель та недискримінації учасників. Так, з 46 конкурентних процедур департаменту, предметом яких було будівництво, у 87% лотів (40 лотів) прийняв участь лише один учасник, ще на п’ять лотів подавалося по два учасники, в одному лоті за перемогу змагалося три підрядники. 

По-друге, такі умови не стимулюють учасників знижувати ціну. Адже якщо вони це зроблять, замість гнучких умов отримують жорстке регулювання вартості матеріалів та додаткові вимоги надати купу документів.  

Так, у жодній закупівлі департаменту з такими умовами, кінцева цінова пропозиція переможця не перевищила % можливого зниження (визначений в документації), який визначив тип договірної ціни. Як правило учасники пропонували ціну, яка була максимально наближена до порогу (% пониження), за якого договірна ціна залишалася динамічною. 

Якість тендерної документації – вагомий чинник, що впливає на рішення бізнесу брати участь у тендері. Відсутність дискримінаційних вимог в закупівлі підвищує рівень конкуренції, що своєю чергою призводить до зниження цінових пропозицій учасників.  

Ми переглянули закупівлі інших замовників регіону і виявили, що відсутність зазначених «комбо вимог» може сприяти підвищенню конкуренції на тендерах. Ось кілька прикладів:

• у закупівлі КП «Миколаївводоканал» за перемогу змагалися чотири учасники, сума договору була на 16% нижче очікуваної вартості;
• на закупівлю КП «Водопровідні мережі» Новобузької міської ради теж подалися чотири учасники, сума договору – на 26% нижче очікуваної вартості;
• закупівля Департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради – три учасники і сума договору на 8% нижче очікуваної вартості.

У першій і третій закупівлі договірна ціна була динамічною, а в другій – твердою, в якій зокрема учасники найбільше знижували ціни. Як бачимо, саме конкуренція, а не тип ціни впливає на вартість контракту. 

Коли всі потенційні учасники не бажають максимально знижувати ціну, то вирішальним стає не розмір знижки, а час подання документів. Адже за однакових цін система визначає переможцем того, хто раніше подав пропозицію.

Феноменальна швидкість підготовки пропозицій

Як дослідила «Економічна правда», в середньому в Україні учасники  витрачають 7-12 днів на підготовку пропозиції та завантаження її в Prozorro. За даними дослідження,  аномальна ситуація спостерігається лише в Миколаївській області, зокрема в закупівлях, які оголошував департамент. За даними дослідження, в закупівлях цього замовника час на подання перших документів учасниками становить 4-53 хв.  Рекордсменом за часом подання документів став тендер на реконструкцію будівлі лікувального корпусу Баштанської багатопрофільної лікарні з очікуваною вартістю 144 млн грн. Єдиним учасником та автоматичним переможцем стало ТОВ «Південьбуд МиколаївЛтд», яке завантажило деякі документи пропозиції через 4 хв після публікації оголошення.

Іншу цікаву аномалію, в тендерах цього департаменту знайшли «Наші Гроші». Видання зазначає, що в тендері на реконструкцію Миколаївської обласної дитячої лікарні, очікуваною вартістю 614 млн грн компанія-переможець подала документи через 6 хв після оголошення закупівлі. А лист про забезпечення тендерної пропозиції – згідно з метаданими був створений 25 березня о 16:50, тобто за день до оприлюднення оголошення.

Ці факти, можуть свідчити, що деякі учасники можуть завчасно знати не лише про майбутню закупівлю (ще до його офіційної публікації на Prozorro), але й мати інформацію про самі умови тендеру. Це дозволяє їм завчасно готуватися до тендеру. Такий підхід, по-перше, порушує принципи здійснення закупівель, адже ставить учасників в нерівні умови, а по-друге, створює різні корупційні ризики та не заохочує конкуренцію, особливо в умовах, коли вартість проєкту завищена.  

Чи відстоює бізнес свої права

Хоча учасники закупівлі майже не оскаржували ці вимоги в АМКУ, однак є позитивні приклади відстоювання своїх прав на участь в закупівлі. Наприклад, ТОВ «Танолбуд» оскаржив вимогу щодо надання в складі тендерної пропозиції документів, що підтверджують вартість та якість матеріальних ресурсів залежно від виду договірної ціни в закупівлі з капітального ремонту протирадіаційного укриття Степківської школи. І АМКУ став на його бік і зобов’язав замовника прибрати з документації цю вимогу. 

Тому надзвичайно важливо, щоб ця практика не пішла далі в маси. Що з цим можна зробити? Насамперед варто розуміти, що тут не допоможе Держаудитслужба, адже потенційна дискримінація не належить до її компетенцій. Проблема полягає у відсутності чіткого регулювання цього питання. Тому необхідно, щоб Мінрозвитку, як центральний орган, що відповідає за формування державної політики в будівництві, звернув на це увагу. А поки найкращим можливим варіантом боротися з цими «комбо вимогами» залишається їх оскарження в АМКУ. Це може робити бізнес. Компанії можуть частіше вдаватися до таких дій.

Dozorro готує звернення до правоохоронних органів щодо закупівель департаменту, де побачили ознаки потенційної змови компаній із замовником.