Контрабанда смерті: як КНДР та Росія модернізують балістичні ракети завдяки Заходу․ Дослідження

Те, що росіяни скоюють воєнні злочини проти України, не є секретом для американців, японців, швейцарців та представників інших цивілізованих держав. Абсолютно очевидним є той факт, що навіть якщо під час ракетних та безпілотних атак цілями є якісь військові об'єкти, дуже часто російське командування обирає зброю, яка є геть невибірковою, і шанси на влучання навіть в легітимну ціль без заподіяння шкоди цивільним практично відсутні.

Одним із найбільш кричущих випадків порушення міжнародного гуманітарного права є використання росіянами ракет виробництва КНДР. Вони є настільки неточними, що практично кожен їх запуск (якщо боєприпас не впаде десь у полі) призводить до масштабних руйнувань та загибелі некомбатантів. А найбільш сумним у цьому є те, що всіх цих смертей можна було б уникнути, якби держави Заходу повною мірою дотримувалися санкцій, накладених на Північну Корею. Оскільки у KN-23/KN-24 є понад 90 компонентів, виготовлених на заводах багатьох країн світу, зокрема у США, Німеччині, Нідерландах та Японії.

24 Канал разом із з фахівцями Сил оборони України, що спеціалізуються на вивченні наявного у Росії озброєння, проаналізував, які країни побічно дотичні до виготовлення режимом Кім Чен Ина вкрай потужних балістичних ракет малої дальності. Як військові КНДР брали участь у війні задовго до відправлення наземних військ. Наскільки серйозну модернізацію пройшли ракети KN-23/24 і чому це може посилити північнокорейську ядерну зброю, читайте у матеріалі.

Оскільки докази скоєння Росією воєнних злочинів є вкрай чутливою для Кремля інформацією, з безпекових причин ми не можемо опублікувати документи, з якими працювали, а також назвати імена чи посади експертів.

Ракета, яку вкрай складно збити

Як констатують експерти, що працювали на місцях падінь та прильотів, KN-24 (Hwasong-11B) або її більш далекобійна "сестра" KN-23 (Hwasong-11Ga) є вкрай складними цілями для систем ПРО. В принципі, це можна стверджувати про будь-які балістичні ракети, однак по співвідношенню пуск/збиття для російських 9М723 "Іскандер-М" виглядає значно простішим для Patriot чи SAMP/T. Для прикладу, щоб уразити лише одну KN-23, що летіла на Київ 6 червня, Повітряним силам довелося використати чимало вкрай дорогих боєприпасів для Patriot. Збити другу північнокорейську ракету оборонці неба, на жаль, не змогли.

Крім того, за останні роки росіяни взагалі використовують балістику як основний засіб ураження на великих відстанях. Оскільки в України банально немає змоги закрити власне небо протиракетними комплексами на більшій частині своєї території через відсутність достатньої кількості комплексів та змоги прикрити ці системи від атак (якщо йдеться про прифронтові та прикордонні зони). Цілком усвідомлюючи це, путінські підлеглі та поплічники цілеспрямовано б'ють по містах, які є найбільш незахищеними, а також по Києву, що залишається для Кремля пріоритетом з ураження.

На відміну від тієї самої 9М723 для ОТРК "Іскандер", що має масу бойової частини у 480 кілограмів, KN-23 та KN-23A є значно більш потужними. Їх БЧ важить до 1 тонни.


Пуск KN-23 під час випробувань на південному сході КНДР у 2019 році / Фото з офіційних джерел Корейської народної армії

Північнокорейські фахівці брали участь у війні задовго до відправлення спецпризначенців

Умовно застосування північнокорейської балістики росіянами можна розділити на дві кампанії. Перша тривала приблизно рік: з 29 грудня 2023 (деньобстрілу Запоріжжя) до кінця 2024 року, а друга ще досі не закінчилася.

З обстрілу Запоріжжя 29 грудня 2023 року почалися атаки України північнокорейськими ракетами / Фото Запорізької обласної військово-цивільної адміністрації

Початок обстрілів України із застосуванням KN-23/24, за словами експертів, відзначився тим, що запускали ракети не російські фахівці, а представники армії КНДР. Поки росіяни опановували ракетний комплекс, ним оперували підлеглі Кім Чен Ина.

Склад батареї ракетного комплексу KN-23/24 / Інфографіка 24 Каналу

Після навчання переданими Москві батареями ракетних комплексів стали оперувати виключно росіяни. Балістика від північнокорейського диктатора виявилася геть неточною. Однак попри це у Кремлі хотіли обстрілювати ті тилові райони України, які через маленьку дальність не міг уразити "Іскандер". То ж північнокорейська балістика стала для росіян основним засобом обстрілу на відстані до 800 кілометрів. При тому, що попасти у заданий квадрат нею було практично неможливо.

Намагаючись обстріляти, ймовірно, один з військових об'єктів під Києвом 26 серпня 2024 року, росіяни промахнулися двома ракетами на понад півтора кілометра, а ще двома – майже на 5.

KN-23, запущені з пускових установок попарно, не могли бути націлені на жодну іншу ціль навколо. Крім того об'єкта, по якому, можливо, намагалися попасти, на відстані багатьох кілометрів не було взагалі нічого. Тому обійшлося без жертв. Між місцями прильоту однієї пари "високоточних" ракет було приблизно 800 метрів, а між іншою парою – майже 3 тисячі.

Візуалізація відстані відхилення ракет, запущених з однієї пускової по військовій цілі на Київщині / Інфографіка 24 Каналу

Кожен обстріл північнокорейськими ракетами є невибірковим

Було й чимало обстрілів, коли ніхто з фахівців взагалі не міг визначити, куди намагалися поцілити вороги. Наприклад, 23 січня 2024 о 15:00 російські військові завдали ракетного удару по Покровському району Донецької області. Дві корейські KN-23/24 впали у відкритому полі у селах Звірове та Гришине, а ще дві – вщент знищили приватні будинки на вулиці Олекси Береста, 54 у Покровську та на вулиці Новій, 32 у селі Рівному.

Розліт ракет, ймовірно запущених по одній цілі / Інфографіка 24 Каналу

На великій відстані від кожного місця прильоту не було жодних об'єктів військового або подвійного призначення. Тобто якщо припустити, що росіяни поцілили куди хотіли, йдеться про цілеспрямоване вбивство мирних українців. В іншому випадку напад є невибірковим, що не менш грубо порушує міжнародне гуманітарне право. Адже сторони будь-якого збройного конфлікту мають розрізняти цивільне населення від комбатантів, а також утримуватися від ударів у випадку, коли вони можуть завдати шкоди не воєнним об'єктам.

Внаслідок цього обстрілу Покровського району загинуло 9 осіб, з яких 5 дітей. Ще 11 людей постраждали.

В одному з будинків, куди прилетіло, перебувала велика родина, яка переїхала з окупованих росіянами територій. Люди тікали від російської орди – для них виділили помешкання у селі… Від людей взагалі нічого не залишилося. Неможливо було навіть знайти рештки тіл.

Результат удару північнокорейською ракетою по околицях Покровська / Фото ДСНС України у Донецькій області

Загалом за час умовної першої кампанії застосування KN-23/24 було чимало обстрілів, які призвели до масової загибелі цивільних. Утім, попри очевидну неспроможність уразити військові об'єкти, росіяни все одно запускали ці ракети у щільно забудовані райони різних міст.

Так, загарбники 23 лютого 2024 вдарили по Павлограду Дніпропетровської області, 18 серпня того ж року – по селу Рожівка біля Броварів на Київщині. 26 серпня та 2 вересня 2024 били по Дніпру, а 31 грудня – по Василькову Київської області.

Корейці не лише випробовують ракети в Україні, але й модернізують їх

У 2025 році по нас почали гатити вже більш точними північнокорейськими балістичними ракетами. Їх відхилення від запрограмованої точки призначення вже не вимірюється у кілометрах, а у сотнях метрів. То ж KN-23/24 все ще підпадають під заборону застосування у густонаселених районах як такі, що не здатні забезпечити вибірковість цілей.

А проте факт залишається фактом: інженери КНДР значно просунулися в удосконаленні власної балістики. Можна лише припускати, чи дотичні до цього китайці, однак без причетності росіян такі успіхи пхеньянського ВПК пояснити було б вкрай складно.

Раніше Hwasong-11Ga/B після пуску практично не могла наводитися на точку прильоту. Після виходу на космічну висоту, вона починала падати, а системи коригування польоту банально не могли забезпечити вихід на потрібну траєкторію. Наразі цю глобальну проблему вже практично усунули.

Співпраця між Кремлем та Північною Кореєю настільки глибока, що зовсім не дивно, якщо російські ракетники передають своїм колегам технології в обмін на боєприпаси. Або ж просто допомагають поліпшити системи наведення балістичних ракет, чи навіть встановлюють власні вузли на ці ракети. Вимушені визнати, що у випадку попадань по об'єктах нашого ВПК, KN-23 та KN-24 наносять значні руйнування.

Яскравим прикладом неточного пуску модернізованої північнокорейської балістики можна назвати прильот у двоповерховий багатоквартирний будинок на Кременецькому провулку, 5 у Києві. Вочевидь, росіяни хотіли поцілити по державному підприємству "АТ "Антонов", територія якого починається через 600 метрів від місця вибуху.

Вкрай потужний прильот перетворив чималу будівлю на купу сміття. Загинули 13 людей, ще 90 було поранено. У радіусі 300 метрів пошкоджено 15 будинків.

Від двоповерхової будівлі у Києві практично нічого не залишилося / Фото ДСНС України у Києві

Подібних ударів по нашій території з боку росіян дуже багато. Адже північнокорейські ракети воєнні злочинці запускають у середньому по дві щодня, від чого практично кожен раз гинуть цивільні українці. Останній кричущий випадок (із масовими жертвами) – загибель трьох дітей у Коростишеві Житомирської області. Російські ракетники поцілили KN-23 у будинок, де мешкала родина Мартинюків.

Місце попадання KN-23 у Коростишеві Житомирської області / Фото ДСНС Житомирщини

17-річний Роман, 12-річна Тамара та молодший за неї на 4 роки Станіслав опинилися під завалами. Рятувальники деблокували вже їх тіла.

Загиблі діти з родини Мартинюків / Фото з фейсбуку ліцею № 1 імені Густава Олізара Коростишівської міської ради

Як і в абсолютній більшості обстрілів України із застосуванням балістичних ракет корейського виробництва, ніяких військових об'єктів у радіусі багатьох кілометрів від місця прильоту у Коростишеві не було. Експерти підозрюють, що KN-23 відхилилася від цілі на величезну відстань через те, що росіяни намагалися запустити її на граничну з максимальною дальність. Відстань від будинку родини Мартинюків до місця роботи північнокорейського комплексу сягає приблизно 750 кілометрів.

Ракета, якої не мало бути

Хоча ані Москва, ані Пхеньян не визнають факту продажу ракет малої дальності, їх купівля порушує купу санкцій та резолюцій. Північна Корея перебуває під обмеженнями, що передбачають повну заборону на торгівлю та обмін зброєю і технологіями. Росія, Китай, США, Велика Британія та Франція, а також 10 непостійних членів Радбезу ООН у різні роки одноголосно приймали резолюції, що юридично зобов'язують всі країни-члени Організації Об'єднаних Націй дотримуватися ембарго, контролювати кінцевих споживачів продукції військового та подвійного призначення, аби вона не потрапила до Пхеньяну. А також за потреби перевіряти кораблі, що прямують до КНДР.

У 2006 році такі санкції у якості обраного Генасамблеєю члена Радбезу підтримувала Японія (резолюція 1718). У 2009 за розширення обмежень голосував представник Німеччини (резолюція 1874). Третя резолюція, яка мала ще більш обмежити здатність КНДР виробляти зброю, була прийнята у 2016 році (2321).

Утім, попри всі санкційні обмеження, Північна Корея цілком спокійно продовжила виготовлення балістичних ракет усіх дальностей, зокрема й тих, що можуть нести ядерні заряди на відстань до 5500 і більше кілометрів. При цьому для виготовлення кожного такого боєприпасу Пхеньян закуповує безліч деталей у країн Заходу.

Які виробники та країни "допомагають" виготовляти північнокорейську балістику?

У блоці керування та контролю роботи систем управління балістичною ракетою KN-23/24, українські фахівці знайшли майже 90 компонентів іноземного виробництва.

Продукція 16 компаній-техногігантів зі Сполучених Штатів Америки, 9 з КНР, 5 зі Швейцарії, 4 з Японії, 2 з Німеччини, а також однієї нідерландської фірми опинилася у Північній Кореї, щоб згодом забезпечити політ смертоносної ракети для вбивства цивільних українців.

Дивіться перелік компаній, чию продукцію використовує КНДР для виробництва ракет KN-23/24:

Левова частка цих деталей не підпадає під продукцію військового призначення, однак виробники мають контролювати кінцевих споживачів мікросхем. Утім, факт залишається фактом: Кім Чен Ин отримує вдосталь західних товарів, аби мати змогу погрожувати всьому світу.

Зрозуміло, що не йдеться про прямі контракти та постачання мосфетів, діодів, датчиків тощо підприємствам північнокорейського військово-промислового комплексу, а йдеться про контрабандне завезення товарів до Північної Кореї.

Географічне розташування КНДР, обмеження авіа- та морського сполучення роблять можливими лише незаконні постачання західних компонентів через Росію та Китай – єдині країни, що мають із Пхеньяном сухопутні кордони (крім Південної Кореї, звісно, але лінію демаркації через 38 паралель пройти практично нереально).

Росія до 2022 року цілком могла допомагати режиму Кім Чен Ина, проте після нападу на Україну їй так само складно знайти комплектовання для власних ракет. Та й завозити їх на свою територію теж нелегко. Тож абсолютна більшість електронних виробів для виготовлення усіх ракет сімейства Hwasong, найімовірніше, надходить винятково через Китайську Народну Республіку, яка так само перебуває у зоні потенційного ураження KN-23/24, як Росія, Японія та Південна Корея. Адже ніхто не може гарантувати, що північнокорейський диктатор не використовуватиме свою зброю навіть проти власних союзників.

Китай, Росія, Японія та Південна Корея перебувають у зоні потенційного ураження ракетами KN-23/24 / Скриншот з Google Maps

Як і у випадку зпостачанням підсанкційної продукції до Росії, найбільш ймовірно, заводи-виробники продають свої електронні компоненти підставним компаніям. Однак наявність фейкових посередників не звільняє західних техногігантів від відповідальності. Оскільки якби у цивілізованих країнах дійсно дотримувалися санкцій, контролювали шляхи розповсюдження залучених до виробництва зброї деталей, і Москва, і Пхеньян, і купа інших країн, що наразі підривають світовий порядок, були б взагалі неспроможними виготовляти ракети.

Прийнятих на озброєння у 2018 році KN-23 та KN-24 взагалі не мало б існувати, оскільки без західних компонентів КНДР ніколи не змогла поставити їх на конвеєр, а росіяни б не отримали змогу обстрілювати Україну цими ракетами.

Утім, історія не має зворотної дії, а фактичний союз Кім Чен Ина з Путіним відкриває для Північної Кореї нові можливості. Бойові застосування Hwasong-11Ga/B у війні Росії проти нашої держави та подальша їх модернізація можуть значно вплинути на країни Заходу. Адже якМосква покращує свої "Іскандери-М", так згодом може зробити й КНДР. Ба більше, ті напрацювання, що вже призводять до покращення KN-23/24, цілком можуть бути інтегровані у північнокорейські ракети більшої дальності, аж до міжконтинентального ядерного озброєння. При цьому сучасні комплекси протиракетної оборони змінюються значно повільніше за самі засоби ураження, то ж ракети Кім Чен Ина можуть стати недосяжними для збиття зенітними ракетами для MIM-104 Patriot та навіть більш новітніх THAAD. А це означає, що ракети з деталями американського, японського, німецького та іншого західного походження можуть полетіти на голови жителів країн-виробників. ПринаймніКім Чен Ин постійно погрожує США ядерним ударом. Та й самі росіяни цілком можуть завдати удару по Європі за допомогою як, власне, свого озброєння, так і тих самих KN-23/KN-24.