Лариса Івшина презентувала нову книгу «Неочевидне»

У дворику на Подолі зібралися колеги й однодумці журналістки, головної редакторки газети «День» Лариси Івшиної, щоб привітати її з виходом нової книжки. А сама презентація радше нагадувала зустріч давніх друзів, які пригадували цікаві моменти з життя, ділилися спогадами та щиро раділи зустрічі.

Когось із Ларисою Івшиною звела професія, хтось захоплюється її журналістськими та редакторськими здібностями, а хтось пам’ятає її ще зі студентських часів і був свідками її становлення. Вони ж і стали першими читачами її книги «Неочевидне», на 700 сторінках якої — публіцистика, есеї, спогади.

«Книга водночас і проста, і дуже непроста. Очевидне те, що я на очах у всіх 30 років, це публічна редакторська робота. Але те, що люди бачать, — вони бачать різними очима. Я подумала: може, комусь буде цікаво те, що з нами усіма відбулося, моїми очима. Мені здається, що це неочевидне. Такі дві грані однієї історії», — розповідає про свою книгу Лариса Івшина.

Презентація книжки «Неочевидне»

Над створенням видання «Неочевидне» вона працювала півтора року. За словами авторки, це «попередній підсумок» роботи за 30 років професійної роботи. Розповідає, що в книгу було «відібрано лише третину з того, що залишилося за бортом, бо інакше був би тритомник, а не одна книжка»». «Тут є тексти, які з 2002 року були передмовами до книг, які ми зробили в “Бібліотеці” — а це майже 50 позицій. Частково публіцистика, яка пережила час у газеті. Там є багато цікавих історій. Третя частина складається з есеїв. Цього майже ніхто не знає про мене і про те, що я здатна на це, тому що я тут трохи більше відверта, ніж зазвичай. Там такі є заголовки: “Про мої стосунки з королем”, “Про чоловіків мого життя”. Я переконана, що цей попередній підсумок підштовхне мене до того, щоб написати ще щось більше», — говорить Лариса Івшина.

У коментарі «Детектору медіа» Лариса Івшина сказала, що книгу «Неочевидне» буде цікаво почитати як давнім друзям, так і тим, кому хотілося б дізнатися більше про її життя.

«Усім тим, хто багато років стежить за тим, що я роблю. У мене є якийсь фан-клуб. Трапляється, що я зустрічаю відгуки, кажуть: “Я наткнувся на інтерв’ю з Ларисою Івшиною десь на радіо чи телебаченні. Як дивно, що я ніколи не знав її”. Можливо, їм також буде цікаво почитати цю книжку. А так само моїм давнім друзям буде цікаво порівняти. Це як архіви, тобто є газети, які архівів не бояться. Ми не боїмося, можемо пояснити кожний поворот і кожен рядок. Я в цій книзі відкрита, і хто мене знає давно — друзі й однокурсники, ті, хто працював зі мною в першій газеті, в другій газеті — все прочитають. І самі вони — дійові особи цього процесу», — розповіла Лариса Івшина.

Під час урочистої частини презентації багато слів вдячності було сказано на адресу головної редакторки газети «День». Серед гостей заходу були громадські діячі, медійники, військові, дієвці культури та науковці. «Немає ніякого сценарію, абсолютна імпровізація. Єдине, що було в задумі — це зелений колір», — сказав на початку президент Фонду газети «День» Микола Гриценко.

 Микола Гриценко

Щодо назви книжки «Неочевидне» Микола Гриценко припустив, що цим словом Лариса Івшина позначила усе те, чим займається у житті. «Газету “День” теж можна вважати неочевидним явищем. Коли комусь здавалося все очевидним, зрозумілим, то команда газети давали сигнали: не все так очевидно у нашому житті», — сказав Микола Гриценко.

Слова вдячності цього вечора лунали від Лариси Івшиної всім тим людям, із якими вона разом працювала, з якими створювала газету й усі проєкти та які брали участь у створенні книжки «Неочевидне».

«Вихід книги для кожного є моментом хвилювання. Для того, щоб книга виглядала цікаво і привабливо, у мене є секретний хід і таємна зброя», — сказала Лариса Івшина. А далі представила присутнім ілюстраторку Анну Гаврилюк, із якою працює вже багато років, відтоді як випадково познайомилася з нею в київському магазині хендмейду.

«Багато років тому я приїхала в Київ. Малювала листівки та влаштувалася працювати в магазин. Одного разу в цей магазин, прямо перед закриттям, прийшла Лариса Івшина. Вона довго обирала листівки, а потім показала на одну з них і запитала: “Хто це малював?”. Це була моя листівка. Тоді Лариса Олексіївна сказала: “А чого це ви ще з нами не працюєте?”. І так почалася ця історія», — пригадала Анна Гаврилюк.

Анна Гаврилюк і Лариса Івшина

Книга «Неочевидне» містить і слова, які написали дві авторки газети «День» — Анна Данильчук та Ольга Квасниця. Перша є культурною менеджеркою, науковицею, авторкою ютуб-каналу Anna from Ukraine. Друга — доцентка кафедри іноземної преси та інформації факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка.

Ольга Квасниця розповіла, що познайомилася з газетою «День» у 1996 році, коли була студенткою, і читала її кожного дня. «Я навіть мріяти не могла про те, що колись буду авторкою цієї газети, тим більше, що писатиму коротку післямову до цієї книги. Лариса Івшина — це та людина, яка тримала і тримає планку не лише в журналістиці, це передусім планка морально-етичних стандартів, це та шляхетність внутрішня, яка непідкупна», — сказала Ольга Квасниця під час презентації.

Лариса Івшина й Ольга Квасниця

Слова вдячності на заході перемішалися з теплими спогадами, гості презентації пригадували першу зустріч із Ларисою Івшиною, розповідали про роль, яку в їхньому житті відіграла газета «День».

«Премʼєр-міністр України Євген Кирилович Марчук їхав із робочою поїздкою у Вінницьку область, я був у складі групи, що була з ним. Сидів поруч із красивою жінкою, яка була прессекретаркою Премʼєр-міністра. Я дивився з заздрістю: “Де така з’явилася гарна жінка?”. Я ніколи не думав, що вона ще й така розумна», — пригадав директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка, почесний доктор Національного університету «Острозька академія» Микола Жулинський.

Лариса Івшина та Микола Жулинський

Він розповів, що завдяки Ларисі Івшиній «Острозька академія» отримала підтримку від Премʼєр-міністра Євгена Марчука. «Ви творили своєю діяльністю те, що вкрай необхідно для України. Передусім — пробудили відчуття національної історії в українцях, формували духовну еліту як основу формування державної та військової еліти. У цьому ваша велика заслуга», — звернувся до Лариси Івшиної Микола Жулинський.

Письменниця, культурологиня, професорка Римського університету Оксана Пахльовська розповіла, що першою, від кого вона дізналася про Ларису Івшину, була її мама — поетка та письменниця Ліна Костенко.

«Я пам’ятаю початки “Дня” і пам’ятаю початки роботи з “Днем”, пам’ятаю оцю велетенську надію, яка народилася з “Днем” — надію на інтелектуальну журналістику. Зараз у нас багато талановитих авторів, культурологічна журналістика вже не є рідкістю, тому що вона має за плечима величезний інтелектуальний простір, який створила Лариса Олексіївна. “День” був стабільним інтелектуальним прожектором для українського  життя, він став моїм інтелектуальним домом, у Києві я не могла уявити і дня без нього», — розповіла Оксана Пахльовська.

Оксана Пахльовська

На хвилях «Українського радіо» виходить культурно-просвітницький цикл «Україна Інкогніта», у якому лунає серія передмов і післямов головної редакторки «Дня» Лариси Івшиної до книжок із «Бібліотеки “Дня”». Озвучує його журналістка Галина Бабій.

«Лариса Івшина шукала більшої конвергентності для “Бібліотеки «Дня»”, а я весь час відмовлялася писати статті. Я радійник і музикант водночас, тому в мене думка і слово випереджають руку, я не встигаю писати. Зараз я можу долучитися до газети “День” — я стала голосом “Дня”, голосом Лариси Івшиної, голосом її передмов», — розповіла Галина Бабій.

Лариса Івшина та Галина Бабій

Голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова розповіла, що знайома з Ларисою Івшиною ще зі студентських часів — навчалися на одному курсі на факультеті журналістики. «Ми познайомилися з Ларисою на першому курсі. Вона з Волинської області, я — з Нікополя, російськомовного. Вона називала мене “космополіткою”. А це був 1979 рік, радянські часи. Тобто, перше, що б я відзначила в Лариси — це позиція, яка була з нею з юності. Друге — це увага до візуальної складової текстів, газети. Лариса і мене привчила прискіпливо працювати з фотографіями. Ну, і третє: газета “День” стала кузнею кадрів для нашої журналістики», — сказала Наталія Лигачова.

Лариса Івшина та Наталія Лигачова

Лариса Івшина підписує книжки

Гості презентації

Офіційна частина презентації перейшла в неформальне спілкування. Лариса Івшина підписувала книжки, а гості презентації пригадували історії з життя, спілкувалися та раділи цій можливості зустрітись у колі друзів.

Фото: Оксана Наумова