США: інтернетний маньяк-педофіл отримав 100-річний термін ув'язнення у в'язниці

Одного ранку агент Секретної служби Таннер Хаббард збирався вийти з дому до спортзалу, коли побачив на своєму робочому телефоні повідомлення з позначкою «терміново». Воно надійшло від одного з аналітиків агентства, який працював в Європолі в Амстердамі та попереджав правоохоронні органи США про моторошні відео, виявлені на онлайн-форумі таємною поліцією в Австралії. На них було видно сексуальне насильство над двома дуже маленькими дівчатками. Позначки часу вказували на те, що відео було знято десь на сході Сполучених Штатів.

Комісія з винесення вироків США виявила, що щорічна кількість людей, засуджених на федеральному рівні за виробництво дитячої порнографії, зросла більш ніж у п'ять разів за 15 років, що закінчуються 2019 фінансовим роком, досягнувши 512 осіб, частково завдяки цифровим та мобільним технологіям.

З 2013 по 2021 рік щорічна кількість повідомлень про онлайн-матеріали, що стосуються сексуального насильства над дітьми, до Національного центру зниклих безвісти та експлуатованих дітей зросла з 500 000 до майже 30 мільйонів. Це збільшення частково відображає покращення виявлення такого контенту, а також те, як люди, які вчиняють сексуальне насильство над дітьми або розповсюджують зображення чи відео з цим, стали сміливішими завдяки інструментам анонімності та шифрування.

«Ми спостерігаємо експоненціальне зростання» кількості таких матеріалів, сказала Даніель Ліллі, директорка з питань політики в ChildFund, міжнародній організації, яка працює над припиненням сексуальної експлуатації та насильства над дітьми в Інтернеті. «Я б сказала, що злочинцям також стало легше знаходити ці матеріали, знаходити спільноти, які підтримують їх не лише у споживанні цих матеріалів, але й у тому, як їх створювати та атакувати дітей», – сказала вона.

Слідчі були змушені тісніше співпрацювати з міжнародними союзниками та розробляти нові інструменти цифрової криміналістики для вилучення доказів із зображень та відео. Незважаючи на центральну роль комп'ютерів та Інтернету в розслідуванні Хаббарда, технології не могли допомогти з його найважливішими кроками. Розкриття справи вимагало довгих годин ручної роботи, десятків людей з усієї Секретної служби та спалахів людської винахідливості.

Коли Хаббард, стрункий чоловік під 30 з гаком, зі світлою бородою та окулярами в тонкій оправі, рано-вранці прибув до офісу в центрі Вашингтона, він був майже порожній. Він уважно переглянув відео, які знайшли австралійці.

Зміст відео був «зворушливим», – згадував Хаббард, навіть для того, хто переглянув багато тривожних кадрів. Молодша дівчинка на відео виглядала як немовля. Бачити, як знущаються над немовлям, «зачіпає за живе», – сказав він.

Хаббард взявся за роботу над справою разом із Раяном Гітуїсом, аналітиком з Амстердама, та колегами з Секретної служби. Агентство, найбільш відоме захистом президентів, отримало від Конгресу мандат у 1994 році допомагати іншим правоохоронним органам у справах про експлуатацію дітей.

Рейна Шелтон, аналітик відділу судово-медичної експертизи Секретної служби, отримала деякі відео для перегляду під час вечірки з нагоди дня народження своєї онуки, неодноразово відходячи, щоб переглянути відео в пошуках підказок. «Я просто знала, що це те, над чим я не можу перестати працювати, доки цю людину не спіймають», – сказала вона.

Злочинець приховував своє обличчя від камери, але часом невеликі його частини з'являлися на краях кадру. «Ми отримували частину ока, частину бічної частини обличчя, частину нижньої частини підборіддя», – сказала Шелтон. Вона та її колеги використовували програмне забезпечення, щоб поєднати ці частини, як пазл, щоб створити композитне зображення обличчя – опухле обличчя з маленькими очима та рідкою борідкою – яке слідчі могли використовувати як основу для свого пошуку.

Одного лише складеного обличчя було недостатньо, щоб розкрити цю справу, оскільки програмне забезпечення для розпізнавання облич має свої обмеження. Тож слідчі переглянули відео в пошуках інших ідентифікаторів, які могли б зосередити їхнє полювання. Вони ретельно вивчили напис на одязі, який видно на одному з відео, спробували з'ясувати, яка компанія виготовила килим у кімнаті, і звернули увагу на секс-іграшки, які видно на деяких відео.

Жоден з цих шляхів не спрацював, що змусило слідчих витрачати більше часу на вивчення жахливих відео в пошуках підказок. Вони викликали у Хаббарда нудоту, але він продовжував дивитися.

У п’ятницю по обіді, на третій день роботи над справою, він зробив прорив. «Я дивився на свій монітор… майже до такої міри, що просто відключився», – згадував він. Хаббард планував повернутися додому раніше, щоб зустрітися з дружиною. «Я сиджу за своїм столом і думаю: «Гаразд, я знаю, що мені треба додому, але я спробую ще раз», – сказав він.

Хаббард перезапустив знайомий кліп, а потім натиснув на паузу, помітивши дитяче ліжечко на задньому плані. Він звернувся до Google, використовуючи пошукові запити на кшталт «чорне дитяче ліжечко із сірою аркою, білою емблемою та твердими пластиковими кутами», щоб спробувати з’ясувати, звідки воно взялося. Переглянувши результати, він надіслав повідомлення Гітуїсу, чиє сповіщення з Амстердама розпочало пошуки. «Я подумав: «Гей, чувак, здається, я знайшов дитяче ліжечко, яке на відео», — згадував він.

У суботу вранці в Амстердамі Гітюїс зв'язався з контактною особою у Walmart, ексклюзивному продавці ліжечка. На щастя для слідчих, воно продавалося лише онлайн, а це означало, що компанія мала записи про всіх, хто його купив.

Протягом вихідних Walmart надав близько 12 000 записів про покупки та відправлення по всій країні. У понеділок слідчі відфільтрували їх до покупок, здійснених або відправлених людям на сході США, але у них все ще залишилося 4500 записів. Перегляньте їх усі – це було б мамонтовим завданням, але це був би єдиний спосіб просунути справу.

За оцінками Гітюїса, перевірка кожного запису займе від 10 до 15 хвилин, що на тижні роботи, якщо він працюватиме сам. Для кожного чоловіка, який купить запис, необхідно буде взяти фотографію водійського посвідчення та порівняти її зі знімком обличчя, складеним з відеокліпів. Для покупців-жінок команда також повинна буде перевірити профілі чоловіків, зазначені за їхніми адресами.

Гітюїс звернувся до інших аналітиків Секретної служби з проханням знайти добровольців для перегляду довгого списку покупців ліжечка. Невдовзі 40 людей вже працювали над записами.

Він також звернувся за допомогою до іншої корпорації: Pampers. Один аналітик помітив, що на підкладці підгузка, який було видно на одному з відео, був надрукований номер. Цифри були нерозбірливими, але надихнули Гітуїс, чия молодша дочка тоді була немовлям, порівняти один зі своїх підгузків з упаковкою, з якої він був. «Цей самий серійний номер був проштампований зовні, а в моєму випадку разом із «Німеччина, номер партії XYZ», — згадував Гітуїс. «Тож я знав, що номер відповідатиме певному місцю розташування».

Аналітики використали програмне забезпечення для покращення зображення підгузка, взятого з відео, та зчитали серійний номер. Heethuis відправив його до Pampers та запитав, куди було відправлено коробку, з якою він був. У понеділок вдень у Вашингтоні надійшла відповідь: підгузок належав до партії, відправленої до Огайо.

Гітуїс почав писати електронного листа з проханням до аналітиків, які переглядали записи з Walmart, зосередитися на Огайо. Перш ніж він встиг натиснути кнопку «Надіслати», він побачив повідомлення від аналітика з Цинциннаті з темою: «Можливий підозрюваний». До листа додавалася фотографія 34-річного Маркуса Леона Девіса, мешканця Спрінгфілда, штат Огайо. Перегляд замовлень на розсилку вказав на інформацію, яка привела до нього.

Гітюїс, який сидів в Амстердамі, де була майже 22:00, і Хаббард, який наближався до кінця свого дня у Вашингтоні, порівняли зображення зі знімком, який розробили Шелтон та її колеги з відділу судово-медичної експертизи. «Ми просто подумали: «Так, це він, це на 100 відсотків він», – згадувала Хаббард. «Ми одразу зрозуміли, дивлячись на ніс, на форму брів, його волосся, вигин чола та волосся на обличчі, як воно утворює заокруглену точку внизу підборіддя».

Коли Хаббард повернувся додому того вечора, він вибачився перед дружиною за те, як пройде решта ночі. «Я знаю, що я досить часто зникав протягом останніх чотирьох днів, але мені потрібно написати ордер. Ми знайшли цього хлопця», – згадував він. Вона сказала йому діяти. Після того, як Хаббард закінчив писати ордер на обшук о 2-й годині ночі, він зайшов до спальні та розбудив її з оновленнями. «Я така: «Гей, дуже вибач, але мені доведеться їхати до Огайо десь о шостій». А вона така: «Ти що?»»

У вівторок вранці Хаббард приземлився в Дейтоні. Він і місцевий агент Секретної служби поїхали до місця проживання підозрюваного — біло-сірого будинку з парканом на тихій передмістяській вулиці. Інші агенти стежили за ним з самого ранку.

Поки Хаббард та його колега сиділи в машині в очікуванні прибуття місцевої поліції, він отримав електронного листа, в якому його повідомляли, що поки він писав ордер минулої ночі, Девіс створив ще одне відео. Потреба взяти Девіса під варту була надзвичайно нагальною.

До середини дня, після кількох годин стеження за будинком, група спецназу під'їхала вулицею та через гучномовець наказала Девісу вийти. Через кілька хвилин він вийшов з парадних дверей, виглядаючи шокованим. Обшукуючи будинок, група спецназу виявила на дні унітазу карту пам'яті, на якій пізніше було виявлено матеріали про сексуальне насильство над дітьми. Девіс, схоже, намагався змити її в унітаз за кілька хвилин до того, як вийти з будинку, розповів Хаббард в інтерв'ю.

Девіса заарештували лише через п'ять днів після того, як Хаббард отримав відео. «Це неймовірно вражає», – сказала Ліллі з ChildFund. За її словами, такі успіхи трапляються досить рідко через те, наскільки недостатньо ресурсів мають правоохоронні органи у порівнянні з великою кількістю скарг, які вони отримують.

Девіс, який працював кухарем у місцевому ресторані, спочатку заперечував звинувачення, сказав Хаббард. Зрештою, він зізнався під час інтерв'ю на поліграфі, недбало надаючи відверті деталі своїх дій, як пізніше в інтерв'ю розповів поліграфолог Деметріус Маламіс. Девіс підтвердив, що він зробив ці відео, щоб здобути популярність на інтернет-форумах, які він часто відвідував у пошуках матеріалів про сексуальне насильство над дітьми. «Щоб бути частиною цих форумів, потрібно надавати матеріали», – сказав Маламіс. «А коли він почав завантажувати свої відео, він трохи піднявся по службі».

Девіс визнав себе винним за двома пунктами звинувачення у виробництві дитячої порнографії та двома пунктами звинувачення у розповсюдженні дитячої порнографії. 13 травня 2024 року його було засуджено в Південному окрузі Огайо до 100 років позбавлення волі — максимального покарання за його злочини. Середній термін покарання для осіб, засуджених на федеральному рівні за виробництво дитячої порнографії, у 2023 фінансовому році становив трохи менше 23 років.

Через тиждень після винесення йому федерального вироку Девіс визнав себе винним за чотирма пунктами звинувачення у зґвалтуванні дитини віком до 10 років у суді загальної юрисдикції округу Кларк в Огайо. Згодом йому було призначено довічне ув'язнення, яке він технічно мав би відбувати після завершення свого 100-річного терміну ув'язнення у федеральній в'язниці.