Зеленський заговорив про створення приватних армій: чотири плюси та ризики для України

В Україні можуть офіційно створити приватні військові компанії (ПВК). Про це днями повідомив президент Володимир Зеленський. За словами гаранта, розглянути таку опцію його змушують ультиматуми, які повсякчас висуває Росія. Втім, ідея створити правові підстави для роботи власних ПВК зовсім не нова, тим паче, що де-факто такі парамілітарні формування і так вже існують. Тож як здатні допомогти у справі оборони українські ПВК? Навіщо вони взагалі потрібні, та чи не перетворяться такі організації на інструмент переділу власності і влади, розбирався "Телеграф".

Що таке ПВК?

Ринок приватних військових компаній почав активно розвиватися в світі ще в 1990-ті роки, втім, правове регулювання їхньої діяльності і досі залишається фрагментованим. В Європі рамку роботи ПВК визначає, так званий, "Документ Монтре" (до його розробки, до речі, долучалася і Україна). Там визначено, що ПВК — "це приватні суб'єкти підприємництва, які надають військові та/або охоронні послуги, незалежно від того, як вони себе характеризують".

Що це означає на практиці? Окрім безпосередньої участі в бойових діях, співробітники ПВК можуть бути задіяні в охороні стратегічних об'єктів, техобслуговуванні бойових комплексів, логістиці і навчанні діючих військових. Якраз те, що може стати у нагоді регулярним силам оборони.

– ПВК можуть суттєво розвантажити [ЗСУ] і допомогти в підготовці бійців. У нас в країні не вистачає інструкторів, які мають фах. Стріляти то навчити можна, а от робити ті ж диверсійно-розвідувальні операції — цьому треба навчати. І ПВК могли б допомогти в цьому напрямку, – пояснює "Телеграфу" керуюча директорка першої української ПВК (юридично оформлена як ТОВ) "Омега Консалтинг Груп" Тетяна Кебкало.

До прикладу, протягом 2022-2023 років інструктори "Омега Консалтинг Груп" навчили мінно-вибуховій справі близько трьох тисяч спецпризнаценців ГУР МО. Стоп! Та якщо в ПВК такі добрі спеціалісти, то чому ж вони не в ЗСУ?

– Тому що є спеціалісти, яким за 60 років, або мають право на відстрочку. По-друге, є люди, які не є громадянами України, – пояснює Кебкало.

Однак воювати, охороняти і навчати можуть і в діючій армії та спецслужбах. Тоді… 

Навіщо Україні створювати ПВК?

По-перше, ПВК дуже мобільний інструмент вирішення проблем.

– Наприклад, якась частина хоче підготовку. Ми за два дні зібрались, приїхали на місце і підготували людей, – додає Кебкало.

По-друге, ПВК можуть володіти інструментами рекрутингу, яких просто немає в регулярній армії. Так, за інформацією засновників "Омега Консалтинг Груп", на даний час в світі можна знайти близько 20 тисяч підготовлених військових, які б долучилися до оборони України.

– У нас є величезна база даних людей, які можуть воювати за Україну, – зазначає Тетяна Кебкало.

Власне, таким "гнучким" рекрутингом займалася і російська ПВК "Вагнер", коли збирала новобранців по в'язницях РФ.

Втім, за словами Кебкало, влада не готова фінансово вкладатись в закордонний рекрутинг.

– На все це потрібні гроші. Одне питання створити ПВК, і зовсім інше, хто буде оплачувати їх роботу. Ми зіштовхнулися з тим, що у держави немає фінансування для того, щоб залучати ПВК до роботи, – каже Кебкало.

На Росії це питання було вирішене за рахунок місцевих грошових мішків. До прикладу, за даними журналістів-розслідувачів, російську ПВК "Редут" фінансують мільярдери Генадій Тимченко і Олег Дерипаска, а на ПВК "Конвой" дає гроші Аркадій Ротенберг.

– У нас є багато олігархів. Чого б не підійти до того ж Ахметова? Зрозуміло, що він займається своїми справами, але якщо ми кажемо про перемогу, то треба ж об'єднуватись. В контексті цієї війни ПВК будуть не такими вже й коштовними, але дієвими, – підкреслює Кебкало.

По-третє, ПВК можуть продавати свої військові послуги на експорт, тим самим, забезпечуючи інтереси держави і поповнення бюджету, адже ПВК це все ж таки комерційна структура.

– З точки зору поствоєнного часу, ПВК це проекція сили або ж експорт послуг з безпеки, в тих галузях, або на тих територіях, де недоцільно, або неможливо використовувати регулярні збройні сили. Це важливо і може бути корисним, – коментує "Телеграфу" політичний аналітик Ігар Тишкевич.

По-четверте, після завершення війни ПВК можуть стати прихистком для великої кількості професійних військових, які не підуть в хлібороби.

– Чому взагалі виникла концепція ПВК в інших країнах? Тому що певній частині людей (після військової служби чи збройного конфлікту), ментально важко повернутися до мирного життя. По всіх країнах це від 2 до 4%. Здебільшого, саме ці люди і є рекрутинговою базою для ПВК. Якщо цим людям в мирному житті не дати роботи, яка їх буде задовольняти, частина з них може піти в кримінал, і це не унікальна ситуація в світі, – зазначає Тишкевич.

– Ця концепція необхідна для держави, щоб забезпечити ветеранів війни після перемоги роботою та соціалізацією, – додає "Телеграфу" нардеп від "Слуги народу" Сергій Гривко, який є автором законопроекту щодо створення українських ПВК.

Таким чином, переваги легалізації українських ПВК видаються цілком відчутними. АЛЕ!

ПВК це не приватна армія, це все ж таки спільнота навчених військових. Відтак, виникають побоювання, що не в "тих руках" ПВК навпаки можуть зашкодити державі, або ж стати інструментом переділу власності в бізнесі. І приклад "Вагнера" з походом на Москву, яскраво свідчить про подібний ризик. Або ж турецька ПВК "SADAT", яка за оцінками експертів, відіграє роль приватної армії Реджепа Ердогана і його партії.

Вочевидь, ці всі ризики держава розуміє, бо ж не дарма ще на початку війни швидко інтегрувала добровольчі загони фінансовані приватним капіталом ("Донбас", "Дніпро" та інші) в структуру офіційних силових органів.

Втім, ПВК в світі працюють, а якщо так, то значить урядами їхніх країн створені ефективні запобіжники, щоб такі солдати не вийшли з-під контролю.

Як це влаштовано на Заході

Певно, "золотими стандартом" стосунків держави з ПВК можна назвати систему США. Там немає окремого спеціального закону, однак діяльність ПВК регламентується законами про міжнародний трафік зброї, контроль над експортом зброї, антикорупційним законодавством.

Згідно з нормами цих законів, ПВК повинна мати ліцензію від держави на свою діяльність. При цьому необхідні окремі ліцензії на експорт зброї та технологій подвійного призначення. Якщо робота ПВК ведеться в зоні бойових дій, то потрібен ще й дозвіл Міноборони. Крім того, ПВК повинні детально звітувати про всі свої контракти і звісно ж не мати справ з країнами, які знаходяться під санкціями США.

Втім, попри жорсткі правила, і в Штатах трапляються скандали, пов'язані з діяльністю ПВК. Найвідоміший з них – вбивство групи цивільних у Багдаді в 2007 році співробітниками ПВК "Blackwater". Після інциденту американська Феміда засудила двох фігурантів цієї справи до 30 років за ґратами, а ще одному призначила довічне ув'язнення. Тобто суворий контроль держави за ПВК – константа.

– Копіювати суто російський підхід, коли ПВК фронтові, які працюють лише в сірих юрисдикціях – це шлях до поразки, криміналізації цієї сфери і дискредитація України в міжнародному полі через деякий час. Тому тут питання як ми будемо це робити. Це питання закону: яким чином він буде прописаний і реалізований, – пояснює Тишкевич.

Дійсно, існує принципова відмінність між українським і російським підходом до теми ПВК. У Росії подібні структури, як "Вагнер", "Редут" чи "Конвой", тісно пов’язані з владою та наближеними до "царя" олігархами. Фактично, це продовження руки Кремля. В українському ж контексті ситуація інша – політична система залишається відкритою і змінюваною. Саме тому в Україні важливо побудувати модель, де ПВК не служитимуть одній людині чи групі, а функціонуватимуть у чітких законодавчих рамках та під контролем держави.

А що в Україні?

Насправді, відповідні законодавчі напрацювання в Україні вже давно існують. Вперше, про легалізацію українських ПВК на законодавчому рівні заговорили ще в 2018 році, коли в Раді з'явився законопроект про військово-консалтингову діяльність. Подібний законопроект був зареєстрований і в 2020 році, та в сесійну залу він так і не потрапив. Як тоді зазначала його авторка, нардепка від "Слуги народу" Ольга Василевська-Смаглюк, її ініціативу гальмували представники Канади, США і Великої Британії – світових лідерів на цьому ринку послуг.

– Практично весь цей ринок зайнятий американцями та британцями, і посунутись вони не дуже то і хочуть. Нас вони бачать там як дешеву робочу силу, – підтверджує Кебкало.

За даними "Телеграфу", Україну відвідували представники Еріка Принса – засновника американської "Blackwater", однак фінансові умови, які вони пропонували для українських спеціалістів, були неспівставні з контрактами для громадян США.

Останній за хронологією законопроект на цю тему з'явився в квітні минулого року за авторством Сергія Гривка. Він передбачає ліцензування діяльності ПВК і головне – створення Державної служби у справах міжнародних оборонних компаній. Планується, що цей спеціальний орган буде регулювати діяльність ПВК і підпорядковуватись напряму ГУР МО. Це якраз і є запобіжником від потрапляння ПВК "не в ті руки".

– Перший принцип всіх наших контрактів — не скомпрометувати інтереси України. Звичайно, якщо ми працюємо на інтереси держави, то повинен бути орган (ГУР або Міноборони), хто б контролював напрямок. Так, можна казати, що компанія вийде з-під контролю… Та на сьогоднішній день існує багато просто охоронних компаній, які "віджимають" підприємства. І це не ПВК роблять. Врешті решт, якщо компанія не виконує умови контракту і починає виходити за межі своєї компетенції, то на це можуть впливати державні силові органи, – зазначає Тетяна Кебкало.

Втім, за рік після реєстрації у парламенті, законопроект Гривка взагалі не зрушив з мертвої точки, хоча Міноборони концептуально підтримало концепцію створення ПВК. Чому ж так?

– Розумієте, в цьому напрямку відбувається дуже багато діалогів. Колеги підтримують, але йде дискусія. Наприклад, в моєму законопроекті прописано кому належатиме сфера управління, це ГУР МО. Але є думки, що, можливо, це повинна бути якась інша структура Сил оборони, – пояснює Гривко.

Втім, далеко не всі нардепи, тим паче, з профільного оборонного комітету, у захваті від легалізації українських ПВК. Відтак, і законопроект гальмує.

З однієї сторони це добре, але, вибачайте, мати свою приватну армію це також не дуже добре для держави, – каже в коментарі "Телеграфу" член комітету з нацбезпеки і оборони, нардеп від "Слуги народу" Юрій Здебський. – На жаль, в нашому суспільстві з політичною порядністю все не дуже добре. Тому питання треба вивчати.

Я займаюсь тими проблемами, які зараз на часі. Питання приватної армії – не на часі. Мені треба захистити небо, розібратися з системою ПВО, Шахедами. Ось завдання номер один. Постане це питання – будемо детально вивчати, побачимо всі "за" і "проти", послухаємо інформацію від правоохоронних органів, СБУ. Зараз головне питання, щоб вижила країна.

Таким чином, легалізація ПВК в Україні — це логічна відповідь на виклики сучасної війни та потребу у гнучких оборонних рішеннях. Втім, успішна реалізація такої моделі залежить від чітких правил гри, які ще належить сформувати.