Атака Ізраїля на Іран: як Путін може використати конфлікт проти України

У ніч проти п’ятниці, 13 червня Ізраїль оголосив про початок військової операції в Ірані під назвою «Нація левів». Її ключовою метою представники країни називають усунення загрози іранській ядерній зброї, повідомляє Times of Israel із посиланням на Армію Ізраїлю. Видання додає, що ЦАХАЛ стверджує, мовляв, в Ірану достатньо збагаченого урану, щоб створити кілька бомб протягом кількох днів, і йому необхідно вжити заходів проти цієї «неминучої загрози».

В чому причина ірансько-ізраїльського конфлікту

Ядерна програма Ірану — наріжний камінь у конфлікті між Тегераном та Тель-Авівом. Ще із середини 1990-х Ізраїль надзвичайно стурбований відновленням розробок у цій сфері, які були призупинені після Ісламської революції наприкінці 1970-х. Ізраїль упевнений, що Іран згодом відновив свою ядерну програму лише з однією метою — знищення єврейської держави. Проте Тегеран наполягає, що програма має виключно мирний характер. За допомогою одного із своїх головних союзників - США - Ізраїль роками намагається не допустити появи ядерної зброї в Ірану.

1 квітня 2024 року Ізраїль завдав авіаудару по консульству Ірану в столиці Сирії Дамаску. Атака у відповідь відбулася в ніч на 14 квітня. Ісламська республіка випустила по Ізраїлю 185 безпілотників, 36 крилатих ракет і 110 ракет класу «земля - ​​земля». Практично всі вони були перехоплені . Таким чином, Іран вперше завдав прямого удару по Ізраїлю безпосередньо зі своєї території, а не за допомогою регіональних проксі — єменських повстанців «Ансар Аллах» (хуситів) чи «Хезболли». При цьому обидва угруповання підтримали іранські удари по Ізраїлю.

Торішнє квітневе близькосхідне загострення стало наймасштабнішим за багато років. З того моменту аналітики почали серйозно розмірковувати про можливість початку великої і тривалої війни на Близькому Сході.

Чи може Україна отримати політичні зиски від загострення 

Новий виток загострення між Ізраїлем та Іраном жодних глобально-негативних наслідків для України не принесе, переконаний політолог Ігор Рейтерович.

«Так, в інформаційному плані увага буде наразі більш прикута саме до близькосхідного конфлікту, а не до російсько-української війни. Проте я не виключаю загалом і певні позитивні нюанси для нас. По-перше, Ізраїль атакує країну, яка є фактичним союзником РФ і допомагає їй воювати проти України. По-друге, Росія ніяк в даному разі допомогти Тегерану не зможе, що в черговий раз продемонструє те, що Путін займається глобальними «розводняками», розповідаючи про стратегічне партнерство.

Зрештою третій момент полягає в тому, що головним наслідком усієї цієї історії може бути те, що Трамп, отримавши такого потужного ляпаса, можливо дещо змінить своє ставлення до російсько-української війни, питаннями якої теж займається його спец посланець Віткофф, котрий блискуче провалився на Близькому Сході», — зазначає експерт у розмові з Фокусом. 

Близькосхідне загострення, припускає політолог, може зрештою «переформатувати» ставлення Дональда Трампа до Росії і змусити його усвідомити, що іноді миру краще таки добиватися через силу.

«Росія отримає від близькосхідної історії серйозний репутаційний удар. А що ж стосується цін на нафту, то коливання в бік підвищення її вартості, звісно, будуть, але критично на ситуацію вони не вплинуть, оскільки не дозволять Росії на них суттєво заробити. Ці коливання, як власне і новий виток конфлікту між Ізраїлем та Іраном будуть нетривалими по одній простій причині: між ними не має сухопутного кордону. Тобто, протягом тижня плюс/мінус вони можуть обмінюватися авіа ударами, атаками балістичних ракет, «Шахедів», тощо, а потім все це закінчиться і буде знову затишшя», — підсумовує Ігор Рейтерович.

Яким чином Путін може використати війну на Близькому Сході проти України

Водночас кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський у розмові з Фокусом акцентує: «Свою анти іранську операцію Ізраїль проводить, якщо не у співпраці, то з тісним узгодженням з американською стороною і відповідно ми тепер розуміємо, чому США робили висилку своїх амбасад з регіону з одного боку, і передали на Близький Схід 20 тисяч ракет, які призначалися для України, з іншого. Зрозуміло, що це було зроблено задля безпеки Ізраїлю та американських військових, які там знаходяться. Думаю, певний час ситуація в регіоні буде досить напруженою, але не виключаю, що Вашингтону таки вдасться змусити Іран домовлятися про підписання так званої ядерної угоди для того, щоб унеможливити подальші розробки Тегераном зброї масового знищення».

Саме за рахунок розв’язання близькосхідного конфлікту Дональд Трамп, вважає експерт, хоче компенсувати свої невдачі щодо врегулювання російсько-української війни. Зауваживши, що нинішній виток близькосхідного протистояння не буде надто довгим, Станіслав Желіховський констатував: «В даному разі йдеться про операцію з цілком конкретними задачами, реалізацію яких Ізраїль напевно прописав від «А» до «Я». Тому, на мою думку конфлікт не буде довгим, але знову ж таки, це, на жаль, відволікає увагу від України. І не лише про увагу йдеться, на жаль. Навіть якщо взяти ті ж 20 тисяч ракет, які передбачалися Україні. США передали їх на Близький Схід при тому, що ми також знаходимося в зоні ризику ракетно-дронових ударів з боку РФ. Тобто, це відволікання має негативні для нас наслідки».

Ключовий ризик для України, який несе собою нинішнє близькосхідне загострення, на переконання Станіслава Желіховського, полягає в тому, що Росія може зіграти на ситуації і заручитися ще більшою лояльністю з боку Білого дому. Кремль, припускає експерт, спробує «продати» себе США у якості сили, що здатна вплинути на Іран і це зрештою може призвести до того, що Вашингтон у подальших мирних перемовинах Києва та Москви, буде так чи інакше грати на російському боці поля, «зв’язуючи руки Україні».

Такий сценарій аналітик вважає найбільшою небезпекою і викликом для України. Між тим експерт не переконаний, що Росії вдасться успішно розіграти «іранську карту» з тим, аби виграти в дипломатичному треку російсько-української війни. У якості аргументу Станіслав Желіховський наводить той факт, що попередні аналогічні намагання РФ не принесли Путіну бажаного результату.