"Хочу встати на ногу, але не можу": відверті історії прикордонників, що вчаться жити з протезами

Один з найвідповідальніших етапів після ампутацій кінцівок – протезування. Зробити правильний вибір щодо цього надто складного питання військовим допомагають у відділеннях реабілітації прикордонних шпиталів та у підрозділах соціального супроводу. Детальніше про це розповідає 24 Канал в межах програми "Кордон.UA".

Найважче було у перший місяць

Серед тих прикордонників, хто вже пройшов цей важкий шлях – Леонід Лосєв.

У 2021 році він свідомо пішов у строковики. У свої 22 починав службу на Чернігівщині і тоді навіть не думав про те, що невдовзі доведеться вибивати ворога з рідної землі.

На Донеччині під час штурму залетів мінометний снаряд в окоп і відірвав мені ногу. Задзвеніло у вухах, потемніло в очах, плюс-мінус віддуплився і розумію, що хочу встати на ногу, але не можу. Падаю. Бачу, що нога вже висить. Крикнув, що я "300". Почалася процедура евакуації,
– розповів він.

Після була тривала та складна реабілітація та етап протезування. За його словами, найважче та найболячіше було перший місяць.

М’язи не працювали дуже довгий час, тому було боляче. Почав потроху розходжуватись. Спочатку ходив на двох милицях, потім на одній, а згодом перейшов на тростину. Можу і без тростини взагалі, але беру її для власної безпеки, бо можу правою ногою не відчути якусь ямку,
– пояснив Леонід.

Прикордонник через поранення міг би піти з армії. Однак він вирішив залишиться служити, щоб допомагати таким як він сам.

Врятувати обидві ноги було неможливо

Сьогодні Лосєв працює з пораненими та звільненими з полону бійцями. Підтримує та допомагає прийняти новий етап життя.

Серед таких і Олександр Болог, який під час масованого обстрілу українських позицій у районі Часового Яру дістав поранення обох кінцівок.

Один прекрасний момент, лісок, і налетіли "мухи" – і як почалося. Я навіть не помітив, як все різко сталося. До мене пацани не могли підійти десь три години, вони мене відтягнули у кущі і гілками прикрили. Так само виносили мене теж десь три години,
– сказав Олександр.

Після евакуації у найближчий шпиталь стало зрозуміло, що врятувати обидві ноги неможливо. А через надто високу ампутацію лівої кінцівки період реабілітації значно затягнувся.

Вибір протеза – за військовим

Вибір протезування – дуже важливий та відповідальний крок. При цьому військовий сам вирішує, який саме протез обрати, адже це залежить від способу життя.

Для всіх громадян України, які брали безпосередню участь в бойових діях, протезування є безкоштовним. Саме військовий обирає протезуючий центр та місце, де проходитиме реабілітацію. Він може спиратися на думку спеціалістів – реабілітологів, протезистів, але остаточну крапку ставить тільки він сам,
– підкреслив Леонід Лосєв.

Фізичний терапевт Олександра Предаченко розповідає, що певні протези мають свої особливості. Наприклад, біонічні потрібно заряджати. До них не може потрапляти вода.

Там багато таких моментів. Вони – з датчиками, кріпляться на м’язи і потім, якщо ці м’язи не активні через супутні порушення, біонічна рука не буде такою функціональною, як механічна. Тому важливо, щоб протезист пояснив, що для нього буде функціональним,
– наголосила Олександра.

Леонід Лосєв, наприклад, обрав для себе метод протезування – остеоінтеграція. Свій вибір він пояснив тим, що такий протез швидко прилаштовується, що значно підвищує мобільність.

Фізичний терапевт особливості цього методу. В залишкову куксу вживляється штифт, на який накручується протез.

Цей метод на стадії тестування в усьому світі і в Україні, тому що у нас війна і багато пацієнтів. Ми надаємо повну інформацію щодо остеоінтеграції, адже пацієнт має вивчити плюси і мінуси кожного методу і обрати для себе той, який він хоче,
– відзначила Предаченко.

За словами Леоніда, мінус остеоінтеграції у тому, що не можна, наприклад, ходити в баню або на рибалці покупатися.

"Там стояча вода і багато мікробів. А в мене є невелика щілина між шкірою і самим остеоімплантом, куди може потрапити інфекція", – пояснив він.

Руку ампутували в полоні

Ще один важливий етап протезування – підготовка кукси – місця ампутації. Для цього використовують, зокрема, метод компресійної терапії.

Саме зараз цей етап проходить прикордонник Василь Шимон. Він дістав поранення під час ворожого штурму позицій у районі Білогорівки. Коли Василь отямився, ворог не надав йому належну медичну допомогу та руку не вдалося врятувати. Її ампутували йому у полоні в одному зі шпиталів Луганщини.

На щастя, операція пройшла без ускладнень, рана загоїлась добре. Нещодавно прикордонника обміняли, і вже за кілька місяців у нього буде протез. Він також планує повертатися на службу.

З моменту операції до протезування зазвичай проходить 3 – 6 місяців. Якщо пацієнт щойно після операції, то компресійне бандажування можна починати на третій день. Оскільки пацієнт (Василь Шимон – 24 Канал) вже стабільний, пройшло півтора року після операції, маємо вже майже кінцевий вигляд кукси. Тому наше завдання м’які тканини та лімфу сформувати до кращої роботи протезиста,
– розповіла фізичний терапевт.

Сьогодні кожен з цих воїнів вчиться жити заново. І впродовж цього шляху їх підтримують, допомагають та мотивують фізичні терапевти. Адже кожне повернення у стрій – це професійна командна робота і бійців, і лікарів.