Росія перегруповує війська: інтерв'ю з полковником Британії про наступ на Суми і плани Путіна

Ситуація на Сумщинізагострюється. Росія хоче захопити Суми та якомога більше української території. Окупанти перегруповуються та перекидають техніку й озброєння з інших регіонів. Зокрема, з Криму, де нині немає загрози сухопутного наступу Сил оборони.

Колишній командувач британських військ в Афганістані, полковник і правозахисник Річард Кемп в інтерв'ю 24 Каналу оцінив можливості Росії для наступу та спрогнозував, що змусить Владіміра Путіна піти на компроміс у війні. Більше про це – читайте далі у матеріалі.

До 2026 року Росія хоче захопити лівобережжя України

Під час візиту до Вашингтона заступник керівника Офісу Президента України полковник Павло Паліса повідомив, що Росія планує великий наступ з метою створення так званої буферної зони, повного захоплення Донецької та Луганської областей до вересня, а згодом – окупації усього лівобережжя України до 2026 року. На вашу думку, чи справді Росія має ресурси для реалізації таких амбітних планів?

Мушу сказати, що Росія справді просувається вперто, хоча й повільно вглиб України. Це спостерігається вже кілька місяців, можливо, протягом останнього року. Україна намагається зупинити їх і водночас проводить свої контрнаступальні дії. Зокрема, на території Росії.

Проте, на мій погляд, перевага таки на боці Росії. У неї досі значний потенціал. Вона здатна завдати Україні серйозної шкоди. Але ми ще побачимо, чи зможе Росія перетворити повільний прогрес на успіх на щось масштабніше. Я сподіваюся, Україна підготувала несподіванки, щоб стримати Росію.

А як щодо Сумщини? Які цілі переслідує Путін у цьому регіоні? Це справді лише "буферна зона"? Чи початок чогось більшого? За повідомленнями у ЗМІ, вони перекидають озброєння з Херсонщини та Криму саме в напрямку Сумської області.

Так, вони хочуть отримати контроль над Сумами та захопити якомога більше української території у тій чи іншій частині. Вони перекидають озброєння та техніку з інших регіонів. Зокрема, з Криму, де наразі немає загрози від українських сухопутних сил. Там немає нічого, що вимагало б від них активних дій. Хіба що якісь рейди спецпризначенців, якщо Україна зможе їх організувати. Росія перегруповує війська та ресурси з тихіших ділянок до пріоритетних.

Повне інтерв'ю з Річардом Кемпом: дивіться відео

Що може змусити Путіна піти на компроміс

Але як ви вважаєте, чи дійсно Росія планує зупинитися на якомусь етапі? Чи буде просуватися далі, поки їй це дозволятимуть?

Я вважаю, що тут є дві ключові складові. Перша – наскільки сильно Україна зможе вдарити по Росії, завдати їй шкоди, знищити ресурси та посіяти паніку. Наприклад, як це сталося під час атаки на стратегічну авіацію Росії. Якщо таких операцій, які змушують російське суспільство відчути, що війна відбувається не десь в Україні, а повертається до них додому, стане більше, то це буде серйозним викликом для Путіна.

Ми вже бачили подібне під час ударів дронів та атаки на Курськ. Чим більше таких дій, тим болючішою стане війна для Росії. Це може змусити Путіна зупинитися на компромісі.

Друга складова – це дії Заходу. Насамперед США. Їхнє завдання – завдати Росії максимальної шкоди. Це можна зробити двома шляхами:

• забезпечити Україну усіма необхідними боєприпасами та озброєнням. Зокрема, дозволити використовувати ці засоби для ударів по території Росії. Це буде вкрай болісно для Путіна. Особливо якщо він побачить, що США та Захід налаштовані на довгострокову, рішучу підтримку України;
• економічний тиск. Санкції та інші обмеження, які вводилися з початку війни, досі були доволі стриманими. Їх потрібно реалізувати в повному обсязі.

Наприклад, повністю відключити Росію від міжнародної банківської системи, зупинити роботу її тіньового флоту, який експортує нафту та запровадити всебічні санкції, на які Захід досі не наважувався.

Звісно, усі ці заходи завдадуть певної шкоди і самим західним державам. Але на цьому етапі Захід має зібрати та визнати: економічні втрати будуть, але вони будуть значно більшими для Росії. Саме це може стримати Путіна. Адже російська економіка вже перебуває у вкрай поганому стані. Її потрібно послабити ще більше.

Чи здатні США завдати таких збитків Росії зараз, за адміністрації Дональда Трампа?

Однією з сильних сторін Трампа є його непередбачуваність. Якщо раптом він вирішить, що зробив усе можливе для миру між Україною та Росією, то може сказати: "Досить". Але Росія відмовилась укладати мир, удаючи співпрацю, але не маючи серйозних намірів.

Усвідомивши, що його водили за ніс, на мою думку, Трамп цілком може змінити позицію. У такому випадку він може фактично помститися Росії, надавши Україні ще більшу підтримку. Такий сценарій можливий, але передбачити рішення Трампа неможливо.

Путін спробує наступ навіть якщо погодиться на перемир'я

Ймовірно, Москва прагне перемир'я, щоб перегрупуватися та підготувати новий удар. Скільки їй потрібно часу для цього?

Не думаю, що Росія припинить наступ у той момент, коли зможе просуватися далі. Вона продовжуватиме рух вперед на території України, поки не вважатиме, що досягла достатніх результатів, щоб заявити нібито вони виконали поставлені цілі в Україні. Можливо, тоді погодяться на припинення вогню. Особливо, якщо відчують серйозний тиск з боку Заходу.

Однак достеменно невідомо, скільки часу знадобиться Росії та особисто Путіну, аби перегрупуватися, реорганізуватися та завдати нового удару. Не думаю, що тут лишається бодай якийсь сумнів. Якщо Путін справді погодиться на хоча б тимчасове припинення вогню, він все одно спробує наступ знову. Це може статися через рік, два або раніше. Ми цього не знаємо.

Це може бути не лише проти України. Наприклад, проти країн НАТО, країн Балтії чи Румунії. Адже з його амбіціями відновити російську імперію Путін не зупиниться поки не помре, або його не усунуть з посади президента. До того часу він залишатиметься постійною загрозою як для України, так і всього Заходу. Особливо для Східної Європи.

Чи можлива ядерна атака з боку Росії

У вашій публікації про ядерний удар Путіна дуже чітко викладено, наскільки реальним є ризик ядерної ескалації. Якщо Путін справді вірить, що тактичний ядерний удар зламає волю України до опору, то наскільки ми близькі до такого сценарію?

Не вважаю, що ми на межі цього. Я лише описав реалістичний сценарій. Путін не раз погрожував ядерною відповіддю Україні та Заходу. На мою думку, ці погрози не слід недооцінювати. Це не виходить за межі його технічних можливостей і моральної готовності до подібного. Я не стверджую, що атака неминуча. Можливо, її взагалі не буде. Але ми маємо усвідомлювати загрозу і бути готовими діяти.

Можливо, у вас є якась додаткова інформація з джерел?

Так, звісно. Я підтримую тісний зв'язок з подіями в Україні. Але як і у випадку з Трампом, передбачити, що насправді зробить Путін, неможливо. Лише він сам у своїй голові знає, на що здатен.

Ядерні погрози Путіна вже налякали Захід. Саме тому під керівництвом Джо Байдена та європейських лідерів підтримка України була обережною. Їй дали рівно стільки, щоб вона могла оборонятися. Але не стільки, щоб завдати стратегічного удару Росії. Вони могли б надати більше, але боялися ескалації. Передбачити розвиток подій складно. Використання тактичної ядерної зброї не неминуче і не обов'язково ймовірне, але можливе.

Хто може допомогти Україні створити власну ядерну зброю

У своїх нещодавніх заявах ви сказали, що Велика Британія має допомогти Україні розвинути власний ядерний потенціал, що без цього справжнє стримування неможливе. Чи настав час зламати світове табу на цю тему? Який вигляд могла б мати така співпраця? Яким ви бачите партнерство Києва та Лондона?

Ядерна зброя і досі є надзвичайно потужним інструментом стримування для будь-якого агресора. НАТО має власну ядерну парасольку, яку забезпечують США та Сполучене Королівство. Тому країни Альянсу певною мірою захищені ядерним потенціалом США та Великої Британії. Франція також має власну ядерну зброю, але вона не призначена для захисту інших. Лише для безпосереднього захисту самої Франції.

Водночас США та Велика Британія забезпечують ширшу парасольку ядерного стримування. Але ефективність будь-якої системи стримування, зокрема, ядерної, повністю залежить від політичної волі. Путін боїться ядерної зброї, але без рішучості Заходу страх зникає. На мою думку, США навряд чи забезпечать ядерний захист.

Але не бачу жодних причин, чому Велика Британія не могла б цього зробити у межах двосторонніх домовленостей. Якщо вона забезпечує ядерний щит для країн НАТО, то може надати його і Україні. Це може стримати Путіна, якщо Британія ухвалить відповідне рішення. Не факт, що нинішній чи попередній уряди наважаться. Але такий варіант варто розглянути.

Моєю пропозицією було наступне. Якщо Велика Британія не готова взяти на себе такий ризик, адже це передбачає потенційну пряму загрозу з боку Росії, вона могла б допомогти Україні розвинути власний ядерний потенціал. Зокрема, тактичну ядерну зброю. Це теж не поза межами можливого. Так, це було б порушенням договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Але зважаючи на нинішні обставини, можливо, саме це і є правильним рішенням.

Не слід забувати, що Україна добровільно відмовилась від свого ядерного арсеналу після закінчення холодної війни в обмін на гарантії безпеки від Росії та країн Заходу. Як ми бачимо, жодна з цих гарантій не була виконана. Тому, можливо, для України знову час мати ядерну зброю. Велика Британія могла б у цьому допомогти.

Чи наблизилась Україна до того, щоб вести переговори з позиції сили після останніх успішних атак на території Росії Чи її все ще стримують "червоні лінії" Заходу та затримки у постачанні зброї?

Так, я думаю, що Україна має значний бойовий потенціал. Також вона має те, чого бракує Заходу, а це цілком природно, адже мовиться про захист свого народу і своєї землі, – Україна має абсолютну волю до спротиву та бажання витіснити Росію настільки далеко, наскільки це можливо. Чи вистачить їй ресурсів самостійно зупинити російську агресію – побачимо. Це цілком можливо.

Раніше я вже окреслював, як саме це може відбутися. Але ключове тут, щоб Україна не залишилась наодинці. Самостійна боротьба з Росією майже безнадійна. Але з рішучістю, винахідливістю та підтримкою Заходу Україна здатна на багато. Попри значну допомогу США та Європи цього поки недостатньо.

Потрібно зробити більше. Треба поставити Україну в таку позицію, в якій вона зможе зупинити російську агресію. У цьому рівнянні багато змінних, але головна – це політична воля Заходу. Захід має нарешті має зробити те, що сам добре розуміє, те, що справді потрібно зробити.