У мене немає дому… Чим постраждалим допомагає держава, а чим — місцева влада?

«На відео мій будинок. Його і ряд сусідніх будинків знищила Росія. Я налякана, розгублена, у відчаї… Не розумію, що робити далі. Відкриваю банку на збір допомоги…».

На жаль, такі пости в соціальних мережах сьогодні не рідкість. Будь-хто з нас може стати жертвою обстрілів, які інтенсивно нарощуються Росією. Смертельна рулетка, в яку нас змусили грати, стала буденною реальністю. Комусь учора не пощастило в Одесі. А комусь у ніч на 24 квітня — в Києві, колив столиці загинуло 13 осіб, один двоповерховий будинок було зруйновано вщент, понад сто пошкоджено, а також знищено пів сотні авто.

Поступово уряд налагодив державну систему фіксації руйнувань, пошкоджень і втрати житла сімей, що потрапили під вогонь ворога. Але вона не передбачає швидкого надання нового житла чи відновлення майна замість знищеного. Тому найгостріша проблема — надання термінової допомоги тим, хто через влучання ракети чи шахеда опинився буквально на вулиці, без речей, харчів, грошей і документів.

А що далі відбувається з тими людьми після того, як місце трагедії залишать чиновники і преса? Як у цій ситуації мають діяти державна влада та громада, щоб оперативно допомогти постраждалим? І як діють насправді?

На прикладі столиці ми вирішили пройти шлях постраждалої людини, щоб зрозуміти, наскільки держава і громада про неї піклуються. Ми поговорили з людьми, які залишилися без своїх домівок, а також поставили запитання столичній владі, щоб розуміти ступінь її залученості в проблеми людей, у яких більше немає дому.

Повільна допомога від держави

У ніч удару 24 квітня по Святошину втратили своє житло 16 сімей, які написали заяви з проханням надати нове. Зрозуміло, що стали тимчасово непридатними для проживання багато квартир у навколишніх будинках, але інші сім’ї мали надію на їхнє відновлення.

На яку підтримку від держави розраховувати людині, яка стоїть посеред двору і не знає, куди їй йти?

Отже, на порталі «Дія» (це якщо у людини зберігся телефон) легко знайти Ідентифікатор послуги 01746: «Прийняття рішення про надання грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації».

Однак для того щоб отримати цю грошову компенсацію, постраждалому передусім слід подати такі документи:

1. заяву про проведення обстеження житла;
2. копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;
3. копію одного з передбачених Податковим кодексом України документів із даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім випадків…);
4. нотаріально завірені копії документів, що підтверджують наявність права власності у постраждалого на житло на момент подання заяви про проведення обстеження житла.

Не знаю, як у вас, а в мене на язику крутиться обсцентна лексика (матюки по-простому) на адресу авторів цього юридично грамотного конструкта, коли від людини, що вискочила чи не буквально з полум’я власного будинку, вимагають показати копію паспорта або інші «нотаріально завірені копії»… із згорілих оригіналів.

Та йдемо далі. Для того щоб цей механізм запрацював, обов’язково потрібно подати заяву до місцевих органів влади чи військово-цивільної адміністрації. І тільки через п’ять днів людину повідомлять, коли до неї прийде комісія з обстеження житла, на що останній дається 30 днів (!). Після цього через три дні заявник отримує акт обстеження житла та довідку про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації.

Проте це ще далеко не все. Наступний крок: необхідно зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення права власності на зруйноване житло (ніби хтось вимагатиме сплатити податок на нерухомість). Для цього слід звернутися до державного реєстратора та подати:

1. акт обстеження житла;
2. документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна. Такого документа в багатьох випадках уже може не існувати в природі — згорів, і що робити в цьому разі? З опису процедури незрозуміло.

Але й це ще не все. Далі ми переходимо на друге коло бюрократії. Після отримання довідки про визнання особи постраждалою обов’язково має подаватися другий пакет документів:

1. заява у довільній формі про виплату грошової компенсації;
2. копія довідки про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації;
3. копія акта обстеження житла;
4. інформаційна довідка (витяг) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права власності на житло у зв’язку з його знищенням.

І от нарешті протягом трьох робочих днів постраждалому надсилається рішення про надання грошової компенсації або… відмову.

Мабуть, не треба нікого переконувати, що ця юридично бездоганна процедура настільки інертна, що може виявитися абсолютно імпотентною. Приміром, у випадку Святошина 24 квітня, коли людям треба було притулити голову хоч кудись буквально того ж дня.

А навіщо місцева влада?

Зрозуміло, що якби КМДА і Святошинська РДА разом із добровольцями діяли тільки в парадигмі описаної державою процедури, то жах від російської ракети тривав би і досі. Насправді постраждалі не залишилися на вулиці. Прикметно, що більшість самі знайшли місце тимчасового перебування у родичів або друзів. А яка ж роль місцевої влади? А ось яка.

За інформацією КМДА, з бюджету Києва було виділено по 40 тис. грн допомоги для кожної сім’ї, яка втратила житло під час воєнного стану. Таку суму передбачено в попередньо ухвалених рішеннях Київради та розпорядженнях міського голови. Тому спеціально збиратися та ухвалювати відповідне рішення чи розпорядження не було жодної потреби (див. відповідь КМДА на інформаційний запит). Більшість власників пошкодженого й знищеного 24 квітня житла обрали допомогу в формі компенсації на оренду помешкання. До департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА надійшло 170 заяв на отримання одноразової допомоги в розмірі 40 тис. грн. Станом на 8 травня 109 заявникам уже здійснили ці виплати.

Отже, процедури надання допомоги постраждалим можна прискорити відповідно до ситуації, якщо місцева влада має розроблені та перевірені процедури для подібних надзвичайних випадків.

Так само одноразову допомогу в розмірі 10 тис. грн отримали інші постраждалі в Святошині. (40 тис. грн на оренду, кому нема де жити, а 10 тис.— усім постраждалим.) Тут слід згадати добрим словом депутата Київради першого скликання Василя Трофімцева, який на початку 1990-х провів через Київраду рішення про міську цільову програму «Турбота», що значно модернізувалася, але зберіглася з тих часів. Не тема цього матеріалу згадувати, скільки на цій програмі «освоїли» грошей за часів Черновецького і після. Але те, що вона є, виявилося доречним для киян в екстремальній ситуації, що склалася. Програму спрямовано на людей, що опинилися в скрутній життєвій ситуації, і щорічно Київрада виділяла значні кошти на її реалізацію. З початком великої війни «Турбота» виявилася вкрай актуальною для постраждалих від бойових дій. У випадку Святошина було прийнято 886 заяв на отримання одноразової матеріальної допомоги, і на 8 травня виплати було здійснено 842 особам. Тобто тут треба сказати, що якщо держава обіцяє допомогу в довгостроковій перспективі, то місцева влада надає її оперативно та терміново.

Отже, Київ, себто київська влада — Київрада, її виконавчий орган — КМДА та Святошинська РДА, яка за статусом є її районним підрозділом, ефективно зреагували на ситуацію 24 квітня. Наскільки цей випадок унікальний чи стандартний і як місто допомагало киянам усі роки війни в цілому?

Втрати Києва у війні

Через збройну агресію Російської Федерації з 24 лютого 2022 року у Києві загинуло 228 осіб, з них — 13 дітей… Ці втрати найболючіші. Поранено 743 особи, з них — 115 дітей.

Щодо «цегли», то, за інформацією, отриманою від КМДА, у столиці з 24 лютого 2022-го пошкоджено 1492 багатоквартирні будинки, з них 37 визнано такими, що зазнали значних пошкоджень і відновлюються за рахунок коштів бюджету міста Києва. Із них, за інформацією замовника робіт КП «Житлоінвестбуд-УКБ», на 23 будинках відновлювальні роботи завершені, 14 будинків заплановано відновити протягом 2025 року.

Тут я хочу зазначити, що всі ці будинки перебувають у приватній власності мешканців і не є комунальним майном, тобто «юридично бездоганно» було б покласти вартість виконання цих робіт на самих власників. Однак і міська влада, і кияни розуміють, що це буде їм не під силу, і тут проявляється згуртованість міської спільноти — лихо для окремих киян є лихом для всього Києва.

Якщо рахувати приватні будинки, то станом на 06.05.2025 унаслідок бойових дій було значно пошкоджено 137 житлових будинків та 10 — знищено. Всього на розгляд районних комісій з обстеження пошкодженого житла надійшло 4234 заявки киян на отримання компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна. Комісіями прийнято 2301 рішення про надання компенсації на загальну суму 214 млн 78 тис. грн.

Одночасно постраждалі сім’ї зверталися по допомогу в 10 тис. грн у рамках програми «Турбота». Всього з початку війни місто надало допомогу 9787 особам на загальну суму 99 млн 670 тис. грн. Як на мене, тут програма потребує вдосконалення. Чому? 10 тис. грн призначають на сім’ю, але її розмір не враховується, отже, що більша сім’я, то менша сума припадає на одну людину. Так само очевидно, що одноразова виплата 40 тис. грн допомоги не врятує людей, які разом із житлом втратили нажите майно. М'яко кажучи, тут теж є можливості для розвитку програм допомоги.

Куди переселилися постраждалі

За даними КМДА, з початку великої війни тих, хто позбувся житла, розмістили у 26 квартирах, що були в розпорядженні міста, — 34 родини зі 103 осіб. Окрім того, ще у грудні 2022 року місто придбало додатково 113 квартир з метою сформувати фонд житла для надання в тимчасове користування. Зрозуміло, що цього мало, і поповнення такого фонду — завдання для міста. А поки що людей селять, де прийдеться, — в гуртожитках, на порожніх базах відпочинку тощо, де знайде влада чи місцевий депутат.

Окремо стоїть питання про розселення внутрішньо переміщених осіб — переселенців. Є відповідне рішення Київради від 18.05.2023 №6327/6368. Відповідно до нього винаймають житло 392 внутрішньо переміщені особи (115 родин). Зрозуміло, що це крапля в морі, адже в Києві зареєстровано (офіційно) понад 424 тис. переселенців, з них 2864 сім’ї/одинака перебувають на обліку як такі, що потребують тимчасового житла.

Київрада наприкінці 2024 року ухвалила міську цільову програму забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на 2025−2027 роки. Наскільки вона виявиться ефективною, можна буде сказати лише з часом.

Відомо, що багато людей допомагають і переселенцям, і постраждалим чим можуть. Моя знайома пустила жити (безкоштовно) в свою порожню квартиру батьків подругу, яка теж втратила житло в зруйнованому в Святошині будинку.

Як допомагають люди

Історія чоловіка, розказана його близьким другом, який просив не називати ні імен, ні прізвищ, бо коли вони з дружиною кинулися збирати поміч для нього, на них уже виходили шахраї. Чоловік цей уже не молодий — 47 років, перша дружина померла від важкої хвороби ще до великої війни, сам він пішов в АТО з Майдану, а 2022-го — добровольцем на фронт, потрапив у полон, повернувся додому в результаті обміну, зустрів жінку, яка стала його другою дружиною, у них народилася донька. Жили у трикімнатній квартирі батьків, де було прописано восьмеро людей — сестра з дітьми, тітка з сином і він із сім’єю. Добре, що батьки переїхали жити на дачу, бо було б іще більше. Будинок в Авіамістечку, зруйнований вщент 24 квітня, зводили дуже давно та як тимчасове житло, тому ванна кімната навіть не була передбачена, батьки зробили її самі, відрізавши частину кухні. Коли в ту ніч почув сигнал тривоги, він схопив півторарічну доньку і встиг вискочити на вулицю, дружина кинулася збирати дитячі речі і не встигла… Так він вдруге втратив найближчу людину.

Перші дні жив у хостелі, а донька — в сім’ї друга, зараз вони разом, знімають квартиру, друзі знайшли дівчинці гарний дитячий садок. Дуже допоміг співак MÉLOVIN, переможець шоу Х-Фактор, — він зібрав для них 1 млн грн, щоб купити квартиру. Тут мій співрозмовник сильно розхвилювався і сказав, що тепер, щоб переказати ці кошти на картку друга, треба сплатити ПДВ плюс військовий збір, а при купівлі квартири знову сплатити ПДВ плюс військовий збір, а на те, що залишиться, невідомо що вдасться купити…

Я трохи порився в законодавстві і знайшов, що в першому випадку, ймовірно, можна буде не платити, — хоча MÉLOVIN, найшвидше, не внесений до офіційного реєстру благодійних організацій, але якщо він публічно оголосив мету збору пожертв, то ця сума не обкладається податками. А от при купівлі квартири я не певен, що так вдасться зробити, хоча друг стоїть на квартирній черзі як учасник бойових дій і на одне око майже не бачить… Тут, як на мене, явна прогалина в законодавстві — якби зараз прийшла його черга на квартиру, він же не платив би за неї ПДВ!.. Щоправда, є надія, що вдасться провести ці гроші через благодійний фонд, тоді податки будуть мінімальні чи їх узагалі не буде.

Як відроджується Фенікс

Київ, як і Україна, неодноразово повставав із руїн і попелу, і якщо ми вирішили зоставатися на своїй землі, то маємо бути готові до цього і мати виразну стратегію дій. Які її основні моменти? Дуже стисло можна сформулювати основні її положення так.

Забезпечення житлом замість зруйнованого. Тут треба мати три компоненти — фонд невідкладного розміщення, фонд перебування в середньостроковій перспективі, фонд (механізм набуття) для постійного проживання. Створення сектора муніципального житла, що здається виключно в оренду.

Фінансування. Воно має передбачати залучення приватного капіталу, міжнародних інвесторів і донорів під гарантії держави та іноземних урядів. Розвиток приватно-публічного партнерства в будівельній сфері, в якому держава чи місцева влада надає землю для будівництва та викуповує житло, а забудовник отримує гарантії повернення своїх інвестицій.

Правове забезпечення. Необхідно удосконалити законодавче регулювання питань власності та компенсацій, інвестицій і приватно-публічного партнерства. Можливо, запровадити податкові пільги та інші кредитно-грошові інструменти для прискорення будівництва та отримання/купівлі житла.

Адміністрування. Прискорити підготовчий етап для будівництва, який зараз забирає мінімум рік, через гнучке планування, спрощення бюрократичних процедур, пріоритет соціально вразливим групам населення (членам суспільства), повна відкритість для громадського контролю.

Від того, чи буде ефективний механізм відновлення зруйнованого чи втраченого житла, вирішальною мірою залежить і те, чи повернуться українці з-за кордону, які його тут не мають…

У 90-х роках минулого століття побував на будмайданчику в США, де волонтери безоплатно будували житло для бідних — дуже дешево, з матеріалів благодійників, воно віддавалося на викуп на 30 років. Запитав, чи багато хто виплачує всю суму (думав, тут щось нечисто), відповіли — 3%, а решта, питаю, відповідають — переїжджають у краще житло.

Отже, людям треба допомогти в найбільш скрутний момент, а далі вони впораються і самі. Якщо держава, звісно, увімкне для цього потрібні інструменти. Ось, наприклад, зараз дуже успішно працює державна програма «єОселя». Однак ні постраждалі від обстрілів, ні переселенці не можуть нею скористатися через непомірний перший внесок. У результаті держава «допомагає» взяти в дешеву іпотеку житло тим, у кого воно вже є. (Але щоб не більш як 80 метрів квадратних.) Хіба можна так використовувати бюджетні гроші, коли є люди, яким вони потрібні, щоб банально стати на ноги з нуля?