Удар по Iрану — не вiйна, а попередження: Ізраїль не чекатиме, коли загроза стане реальністю

У ніч на 13 червня 2025 року Ізраїль здійснив наймасштабнішу атаку за всю історію конфлікту з Іраном. Цього разу ціллю стала не просто база чи арсенал, а самий центр іранської ядерної програми — завод зі збагачення урану в Натансі.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу заявив, що було завдано удару по "головному об’єкту збагачення" Ірану. І це не просто твердження — це сигнал, що Ізраїль готовий діяти, навіть якщо це пов'язано з високими ризиками.

Натанс — "серце, що качає ядерну кров"

Натанс — не просто технічний об’єкт. Саме тут Іран виробляє переважну більшість ядерного палива. Саме звідси за останні три роки виходило й паливо з рівнем збагачення до 60% — майже поріг, з якого починається виробництво ядерної зброї.

Від моменту виходу США з ядерної угоди у 2018 році Іран не просто відновив роботу центрифуг — він їх модернізував. І вже зараз, за оцінками експертів, має урану, достатнього для створення дев’яти ядерних зарядів.

Чому зараз?

Виступаючи перед ізраїльтянами, Нетаньягу не приховував: рішення було складним. Але розвідка вказувала на те, що зволікання могло коштувати занадто дорого.

Мета — не просто пошкодити інфраструктуру. Мета — змінити саму динаміку ядерної гонки. Прем'єр підкреслив: Ізраїль не може дозволити Ірану завершити збирання бомби. І якщо світ вагається, Ізраїль не буде.

Проблема підземної фортеці — Fordow

Залишається відкритим питання: чи атакували ізраїльські сили об'єкт Fordow? Це другий ключовий завод зі збагачення урану, глибоко вбудований у гору на військовій базі КВІР.

Західні аналітики визнають: жодна зі звичних бомб Ізраїлю не здатна пробити майже пів милі ґрунту та бетону. Саме тому, якщо Fordow залишився неушкодженим, то ключ до збереження програми — можливо, також.

Як влучно зазначив американський координатор Бретт МакГерк: "Якщо ви не знищили Fordow — ви не знищили програму". Тому Fordow потенційно може стати наступним об'єктом, якщо сьогодні він не був знищений.

Хроніка опору: як Ізраїль вже 20 років протидіє атомному Ірану

Ізраїльська кампанія зі стримування іранської ядерної програми триває майже два десятиліття.

• Спільно зі США було створено кіберзброю Stuxnet, яка виводила з ладу центрифуги в Натансі.
• Було знищено цілі комплекси з виробництва компонентів для збагачення.
• У межах точкових операцій були ліквідовані провідні іранські ядерні вчені — зокрема, за допомогою дистанційного керування роботизованими системами.

Але всі ці дії давали тимчасовий ефект. Іран швидко відновлювався. До моменту підписання ядерної угоди 2015 року йому вже вдалось створити інфраструктуру, здатну до серійного виробництва.

Чи готовий Ізраїль до ймовірної "відповіді" Ірану?

Зараз Ізраїль діє у значно зміненому безпековому середовищі.

У його розпорядженні — комплексна протиракетна оборона:

• "Залізний купол" для короткодистанційних ракет;
• "Праща Давида" для середньої дальності;
• Хець-2 і Хець-3 — щит від балістичних загроз із космосу;
• підтримка ВМС і ВПС США, Великої Британії, Франції;
• об’єднана ППО з Йорданією.

У відповідь на загрози з боку Ірану, який несе загрозу не лише Ізраїлю, а й усьому регіону, Ізраїль показав: його оборонна стратегія має зуби. І якщо дипломатія не працює — працює превентивна дія.

Що далі?

Ключове питання: наскільки ефективним виявився удар?

• Чи зруйновані повністю центрифуги Натанс?
• Чи вдалося паралізувати логістику й командування ядерної програми?
• І найголовніше — наскільки довго це зупинить Іран?

Якщо затримка триватиме лише рік–два — ризик, на який пішов Ізраїль, може здатися надто великим. Проте зволікання могло коштувати набагато більше: рано чи пізно Іран перетнув би межу.

Історія вчить Ізраїль: найстрашніші трагедії трапляються, коли світ не діє. Після Голокосту Ізраїль сформував просту, але непохитну доктрину: "Ніколи знову" — не гасло, а план дій.

Атака на Натанс — це не початок війни. Це попередження. Це знак того, що ізраїльська безпека — не предмет компромісу. Це право на життя.

Ізраїль не обирає між війною і миром. Він обирає між загрозою існування — і правом захищатися. І доки у країни є сили, партнери й воля, вона не дозволить нікому перетворити страхи на реальність.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Важливо Близький Схід на межі хаосу: як провал ядерної угоди Трампа може спричинити глобальну енергетичну кризу