Гонорар — 300 тисяч гривень: відомий ведучий почав писати казки та вразив своїми заробітками

У відвертій розмові з Фокусом інтерв'юер Сергій Лиховида розповідає про мотивацію до написання власних текстів та гонорари, які передає на підтримку ЗСУ.

Як виникла ідея написати першу казку?

— Свою першу історію я написав для сина Сашка. Брав ситуації з його життя та цікаво їх обігрував. До речі, саме мій син став прототипом головного героя — Бегемота Антоніо. Врешті у казці все зводилося до якоїсь моралі, аби був певний сенс. Наприклад, що класно вчити англійську, бо потім можна буде побачити весь світ.

Наскільки складно видати книжку в Україні?

— Це не настільки складно, як здається, коли мислиш творчо і маєш фантазію. Проте для цього треба присвятити чимало часу: ілюстратор, друкарня, тираж. Я пройшов довгий шлях і зрозумів, що це непросто, але приємно.

Вас надихає те, що в дитинстві ви читали чиїсь казки, а зараз пишете самі?

— Це не може не тішити, коли розумієш, що твої казки читають дітям по всій країні й не тільки, бо я знаю, що наші книжки поїхали і в Польщу, і в Іспанію, і в Емірати, і навіть в Америку – люди замовляли своїм рідним та відправляли.

Ви згадували про створення аудіоверсій казок. Чия це була ідея?

— Так, останню збірку ми зробили з аудіоверсіями, де кожен автор начитав казку своїм голосом. І це знову ж таки завдяки моєму синові, бо він — фанат аудіоказок. Йому не так цікаво дивитися мультики (звісно, їх він теж любить), як слухати — це для нього справжнє захоплення.

Наскільки важливо створювати та популяризувати саме український дитячий контент, зокрема казок?

— Мені хочеться, щоб українських гарних авторських казок ставало більше, як і будь-якого українськомовного контенту. Якщо ми говоримо про YouTube і тішимося, що українських відео там стало набагато більше, то так само хочеться, щоб не забували: дітям теж потрібен контент. І казки для них, поки вони не дійшли до YouTube, – це їхня найголовніша розвага у житті в період від 2 до 7 років. Важливо цю нішу заповнювати якісним продуктом.

Зараз можна прочитати дві ваші казки. Зараз випускаєте ще одну історію?

— Так, це історія для спільного проєкту до Дня батька від ICTV2 та Megogo. Ми з сином порадилися, що було б добре, якби це була якась далека подорож. Вирішив, що це буде мандрівка до Антарктиди. Чому? Тому що, будьмо відвертими, для 99% людей це недосяжна мрія. Полетіти в Антарктиду можуть дозволити собі небагато людей у масштабах планети. Я думаю, за все життя лише близько 1%, у кращому випадку, можуть відвідати Антарктиду в складі експедиції.

Окрім основної ідеї про досягнення мрій, які ще важливі теми є в казці про Бегемота?

— Герої потрапляють у різні ситуації та спільно з друзями вдало з них виходять. У казці навіть є такий епізод: вони зустрічають на кризі білого сумного ведмедя. Коли його запитують, чому він без настрою, той каже, що хотів би дружити з пінгвінами, але ті його бояться, а насправді він просто хотів бути в компанії. І ці друзі, Бегемот із компанією, приймають білого ведмедя до себе і допомагають йому познайомитися з пінгвінами.

Це має глибший підтекст, пов'язаний із соціальною інтеграцією?

— Це про те, що я іноді бачу на дитячих майданчиках: грається 5–6 діток між собою, вони знайшли спільну мову, а одна дитинка сидить і не може якось долучитися до цього кола друзів. Я завжди підкликаю свого Сашка і кажу: "Слухай, дивись, там сидить хлопчик. Він теж, я бачу, хотів би з вами погратися. Запросіть його в гру. Думаю, йому було б приємно". Бо в мене завжди на підсвідомому рівні виникає думка: "А якби моя дитина сиділа отак окремо? Усі шестеро граються, а вона не може, або боїться, соромиться, або думає, що її не приймуть до компанії". Часто Сашко прислуховується, і вони справді беруть цю дитинку в гру.

Ми чули, що гонорари за ваші казки пішли на благодійність. Скільки вдалось заробити з двох казок?

— З продажу тиражу "Бегемота Антоніо" я передав 35 тисяч гривень на ЗСУ. А "Казка від татка" мала більший тираж — 500 примірників, з якого вдалось акумулювати 131 тис. грн. Коли продамо ще один тираж, перекажемо ще стільки ж. Тобто загалом близько 300 тисяч гривень. Чудово, що за допомогою таких проєктів можна робити одразу кілька приємних та хороших справ.

Нагадаємо, раніше Фокус писав:

• Що читають Олена Зеленська, Володимир Дантес та герої "Холостяка"?
• Також повідомлялося, що українці стали більше читати та менше дивитися телевізор у 2024 році.

Окрім того, ми розповідали про книжку, яку Олександр Усик читав перед боєм.