Рецензія на фільм «Небезпечна тварина» / Dangerous Animals

З 12 червня на екранах українських кінотеатрів розгоррулася неабияка боротьба за виживання у трилері/горорі «Небезпечна тварина», головні ролі у якому виконали Гассі Гаррісон та Джай Кортні. Примітним у сюжеті є те, що головній героїні доведеться рятуватися не тільки від ікластих хижаків, якими так винахідливо півстоліття тому лякав глядачів Спілберг, але й від скаженого маніяка, що задумав щось недобре. Що ж у підсумку вийшло з цього вбивчого поєднання?

«Небезпечна тварина» / Dangerous Animals

Жанр фільм жахів про виживання, маніячний трилер
Режисер Шон Бірн
У ролях Гассі Гаррісон, Джай Кортні, Джош Г’юстон, Елла Ньютон, Ліам Ґрінке, Роб Карлтон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

В австралійському Голд-Кості для численних туристів Такер — власник човна, котрий влаштовує адреналінові занурення з акулами. Однак насправді він — безжалісний психопат, що пускає безтурботну молодь, здебільшого дівчат, хижакам на корм. Колись Такер і сам ледь не став жертвою акули, після зустрічі з якою у нього лишилися величезні шрами. Тепер він вважає свою смертоносну рутину справжнім покликанням, трепетно записуючи криваві розправи на старомодний VHS.

Одного разу у поле зору негідника потрапляє молода серфінгістка з солоденьким ім’ям Зефір. Такер, звісно, не відмовляє собі у задоволенні схопити дівчину, щоб вкотре провести свій жорстокий ритуал. Та непокірна білявка виявляється ще тим міцним горішком, адже намагається зробити усе можливе, щоб не стати вечерею для ікластих мешканців океану.

«Небезпечна тварина» прем’єрувалася у програмі «Двотижневик режисерів» на Каннському кінофестивалі у травні, а на його офіційному постері красується гордовитий напис «від продюсерів горору “Довгоніг”». Перше може додати певної ваги стрічці відвертої категорії B, друге є чистим маркетингом та покликане привернути додаткову увагу до досить скромного проєкту з огляду на згадку хайпового жахастика з невпізнаваним Ніколасом Кейджем.

Примітно, що саме Кейджу випала честь відкрити нинішній пляжний сезон в кіно у «Серфері», де також вистачало і безумства, і токсичної маскулінності, і мальовничих краєвидів австралійського узбережжя. Влітку, що зазвичай асоціюється з відпустками, кіноіндустрія знову готова запропонувати не тільки низку непристойно дорогих блокбастерів, але й чергову історію про підводну небезпеку — з літнім пляжним вайбом та обов’язковими відкушеними кінцівками, що розбавляють червоненьким красиву смарагдову водичку. Торік це була не дуже пляжна, але досить кривава нісенітниця «У глибинах Сени», позаторік — більш блокбастерний і не менш нісенітний «Мег 2: Западина» з непохитним Стейтемом.

Тобто звична для жанру білявка, яка вростає корінням у традиції гічкоківського трилера, протистоїть безжальному душогубу, і обидва існують у сетингу, насиченому спілбергівським саспенсом (котрий, до слова, теж багато у чому спирався на Гічкока). Та часом стрічка тягнеться не стільки до жанру трилера з його максимально наелектризованим повітрям, скільки до банального слешера, де психопат ганяється за своєю найбажанішою final girl.

Проблема у тому, що, як і безперервний екшн у ще актуальній в прокаті «Балерині», гра в кішки-мишки головної героїні і серійного вбивці в якийсь момент починає набридати. Маневр з невдалою втечею, який і без того є іржавим жанровим кліше, здатен спрацювати лише один раз, а далі це вже якась маячня.  Так само як і не здаються вдалими моменти, де Зефір зовсім не у шоколаді та по ідеї їй мав наступити гаплик, але цього з якогось дива не стається.

На диво органічним у кадрі виглядає і Джай Кортні, пік популярності якого прийшовся на 2010-ті, коли він постійно знімався у гучних блокбастерах — згадуємо «Міцний горішок: Гарний день, аби померти» (2013), дві частини «Дивергента» (2014, 2015), «Термінатор: Генезис» (2015) і «Загін самогубців» (2016). Варто зауважити, що маніяк з нього вийшов куди кращий, ніж син Джона Макклейна чи тим паче Кайл Різ — ролі, які були повнісіньким міскастом. Тепер точно можна сказати, що актор знаходиться на своєму місці. Гассі Гаррісон не виходить за рамки типового образу страждальниці, здатної за себе постояти, але більшого від неї не вимагається в принципі.

«Хіба ж це не найкраще шоу на Землі?» — ось таку репліку видає персонаж Кортні в одній зі сцен, і якщо сприймати її в метаконтексті щодо характеристики стрічки, то відповідь буде «точно ні». Бачили ми і краще. Та як одноразова розвага для шанувальників жанру — чом би й ні. Дивитися можна, нехай навіть з застереженням, що без будь-яких сумнівів відстовбурчити великий палець догори тут виявиться завданням не з простих.