«Русскій воєнний корабль…», пес Патрон, «троянська» фура: як меми стали зброєю в Україні

Чи часто ви пересилали меми знайомим? А скільки з них з’явилися після 24 лютого 2022 року? Меми сьогодні фактично замінили анекдоти й стають дедалі популярнішими. Нині це — не просто дотепні картинки, а справжня броня, що допомагає боротися та згуртовує суспільство. Меми стали індикатором важливості події чи сили резонансу — важлива, неочікувана, шокова чи радісна подія одразу набуває мемної форми. Меми руйнують кордони. Як-от, наприклад, у Німеччині виникає мем про подругу Конні, яка подорожує фурою по Росії чи займається дайвінгом.

Чому мем перетворився на інформаційний вірус та яку роль він сьогодні відіграє в суспільстві?

Мем — мова XXI століття

Кожна епоха мала свою «мову» спілкування. У ХІХ столітті це була поезія, у ХХ — публіцистика, а у ХХІ — мем. Виразний, влучний, чіпкий та безжальний. Мем не потребує багатьох слів — він або «зайшов», або розчинився у «вічності трьох прокручувань у стрічці». Це не просто кумедний жарт чи картинка, яка вірусно й стрімко поширилася на просторах Інтернету. Це цікава ідея, блискавичний образ, знак належності, тверда політична позиція чи зухвало кинутий великій загрозі виклик.

У нашому швидкоплинному світі, де TikTok остаточно переміг телевізійні новини й люди читають лише заголовки, а не вдумливі тексти, мем виконує роль вправного гуманітарного «дрона». Він швидко скидає потрібну ідею одразу в емоційний центр спільнот людей, захоплює їхню увагу, а далі «вибух» поширюється через вподобайки, шеринги й скриншоти. Унікальність і парадоксальність мемів — у тому, що вони не потребують пояснень, але пояснюють усе. Жартівливий характер, анонімність і масова інтернет-комунікація знімають захисні бар’єри психіки — інформація не сприймається як загроза, тому не потрапляє під особисту раціональну критику (інтелектуальну цензуру).

Меми — це «зброя», покликана вплинути на нашу «картину світу» та переконання. Мабуть, тому в одному з бюлетенів американської розвідки було зазначено, що «меми утворюють невидиму, але досить реальну ДНК людського суспільства». Ба більше, ще 20 років тому американські військові фахівці досліджували силу мемів та обговорювали ймовірність майбутньої меметичної війни.

Меми не претендують на істинність, але зазвичай і не брешуть. Вони не пояснюють, а радше ілюструють, жорстко й безжально закарбовуючи в людській пам’яті «голих королів» політики. І якщо ілюстрація вдається, то нічого й не треба пояснювати. Як, наприклад, із мемами про столичну «Мері Поппінс» із зеленою парасолькою, «Путіним — х..лом», боязким курчам ТАКО Трампом (TACO — Trump Always Chickens Out) або фурою-троянським конем.

Мовою спротиву: як українські меми стали бронею

Мем став своєрідним постмодерним засобом ідентифікації певної спільноти, таким собі «шиболетом», чи то пак в українському варіанті — «паляницею».

Від «Кіборгів» та «Путін — х..ло, ла-ла-ла-ла» до «Русскій воєнний корабль, іди на…» та «Доброго вечора, ми з України» сформувалися маркери ідентичності й меметичне ядро українського міфу. Як чітке татуювання на свідомості: коротко, дуже болісно та незворотно. Вислів «Русскій воєнний корабль, іди на…» був сильнішим і влучнішим за будь-яку дипломатичну заяву. Його друкували на марках і футболках, розміщували на білбордах, малювали на автомобілях і навіть гравіювали на зброї. І саме цей мем у своїй стислості, дотепності та емоційній точності став тим культурним сигналом, що зібрав українську націю в момент найбільшої загрози. Мем про «ображену ліверну ковбасу Шольца», який обговорювали не тільки серед журналістів, а й у дипломатичних колах, прискорив надання військової допомоги Україні.

До 2022 року українська меметика заявила про себе через меми «Путін — х..ло», «Ватник», «Кіборги» та «Візитка Яроша». Це були дуже жорсткі, чорно-білі маркери національного спротиву. Вони допомагали самоідентифікуватися та слугували зброєю в гібридній війні. У 2017–2019 роках у межах польсько-українського проєкту «Кризова інтервенція — підтримка громадських організацій в Україні, які працюють з воїнами АТО та їхніми сім’ями» було проведено 20 гнучких інтерв’ю. Контент-аналіз змісту відповідей дав підстави виокремити найпопулярніші меми. Після цього провели анкетування серед військовослужбовців, їхніх родин і волонтерів. Вибірка була репрезентативною за віком, статтю й типом населеного пункту. Аналіз результатів засвідчив: яскраві й нестандартні меми легко запам’ятовуються, а їхні риси переносяться на власні моделі поведінки. Деякі меми перетворюються на крилаті вислови й стають частиною щоденної інформаційної взаємодії. Як засвідчило опитування, найвідомішими мемами є «Путін — х..ло, ла-ла-ла-ла», «Ватник» і «Укроп» — це зазначили майже 70% опитаних респондентів.

Мем «Ватник» настільки зачепив росіян, що вони намагались адаптувати його через різні заходи: додавали балів під час вступу до університету чи створювали колекції ватників для дружин бойовиків.

Сатиричне спрямування українських мемів поширилось у мемплексі щодо фейкових російських новин. Протидією ставали меми-«скриншоти», які зображали якусь новину в російських медіа підкреслено гіперболічно та іронічно. З’явилися також меми, що акцентували увагу на питаннях національної ідентичності. І чи не вперше в україномовному просторі Інтернету творці та користувачі почали використовувати меми як своєрідний маркер «свій—чужий».

Після повномасштабного вторгнення 2022 року українські меми перестали бути суто гумористичними, а набули політичного змісту. З’явились інші герої — з новим культурним кодом. Мем «Русскій воєнний корабль, іди на…» став першим лінгвістичним ударом для ворога. Мемом, про який розповідали в західних медіа та політичних і розважальних ток-шоу. А мем «Доброго вечора, ми з України» (фраза Марка Галеневича з «ДахиБрахи») довів, що ввічливість може бути з гранатометом за спиною. Тоді в мемах проявилася солідарність між владою та суспільством, між людьми різного віку та з різних регіонів України.

«Меми під бомбами» здивували світ і засвідчили, що можна дивитися в обличчя страху — й відповідати з усмішкою: «Ми вас і без світла вб’ємо». Саме ці меми показали світові, що Україна вміє не лише боротися, а й смертельно серйозно жартувати.

Іронія стала психоемоційною бронею українців і способом трансформувати реальність. Як зазначає Сюзан Блекмор, меми — це механізм відбору ідей. Українські меми стали нашим способом не збожеволіти від жахіть війни, вистояти й сказати: «Ми — живі!».

Меми під мікроскопом

За даними соціологічного опитування Gradus Research, проведеного в березні 2025 року, 60% українців віком 18–60 років активно використовують меми у щоденному спілкуванні. А 93% зазначили, що бачать їх щодня — у стрічках соцмереж і Telegram-каналах. (Дослідження охопило тисячу українців, які проживають у містах із населенням 50 тисяч осіб і більше, крім тимчасово окупованих територій і територій, на яких ведуться активні бойові дії.)

Соціологічне опитування також виявило: попри те, що меми популярні серед українців, понад 50% респондентів не створюють і не поширюють їх. Тобто мем — це універсальна мова, яку знає більшість населення, але не кожен нею «розмовляє». Найбільше меми впливають на молодь 18–35 років — це їхній формат і рефлексія: вони не тільки споживають інформацію, а й переосмислюють її через гумор і дотепність.

Майже 70% українців використовували в спілкуванні меми «Доброго вечора, ми з України», «Русскій воєнний корабль, іди на…», «Паляниця», «Бавовна» та «Пес Патрон». Для майже 50% громадян України меми були опорою у складних життєвих ситуаціях і допомагали підтримувати емоційну рівновагу. 31,5% українців асоціюють перемогу України у війні з Росією з мемами «Русскій воєнний корабль, іди на…», «Доброго вечора, ми з України» та «Бавовна».

Але не менш упізнаваними є й ті, що виникли раніше: «Кіборги», «Путін — х..ло», «Бандерівці». Ці меми стали формою спротиву, самоідентифікації та мобілізації нації. Меми ж про «ТЦК. Поцілунки з рівненським військкомом» і слова, що їх викладено трупами росіян, викликали у 20% опитаних дуже негативні емоції.

Які з цих мемів вам відомі? Топ-10

У чому секрет популярності мемів? Наукове пояснення

Хоча мем здається, на перший погляд, легковажною смішною картинкою, насправді він є повноцінним інструментом впливу на суспільну свідомість. Науковці не мають єдиної думки, як саме працює меметика. Річард Докінз називав мем «одиницею культурної спадковості», Сюзан Блекмор — «вірусом для мозку», а Дуглас Рашкофф — «медіавірусом». Водночас Антоніо Менегетті рекомендував дуже серйозно ставитися до «вірусів розуму», оскільки вони можуть заразити нас певними ідеями та переконаннями, які «приведуть туди, куди ти зовсім не хочеш потрапити».

Повномасштабна російсько-українська війна надихнула дослідницю Ладу Баланюк написати про українські меми як про антитіла й захисну реакцію культурного імунітету на культурні та ідеологічні загрози з боку Росії.

Дослідниця Лімор Шифман вважає, що мем — це не просто вдалий жарт, а впливова «цифрова істота», яка виживає не завдяки правді, а завдяки емоціям аудиторії. І є дієвим способом заявити про себе: «я так думаю й відчуваю» і «ми з вами однієї крові». Тобто мем є сигналом, що підтверджує належність до певної горизонтальної мережі.

Як наголошує дослідниця, коли багато мемів працюють на один спільний наратив, вони об’єднуються в мемплекси. Такі, як «Пес Патрон», «Кіборги», «Русскій воєнний корабль…», «Байрактари», «Тракторні війська», «Щекавиця». Всі вони працюють на наратив «ми — народ, що хоробро чинить спротив і сміється з ворога».

Меми також стали формою колективної терапії. «Котик у броніку» чи «Кухонна шафка» кажуть більше, ніж тисяча офіційних повідомлень. Це спосіб триматися, говорити одне з одним мовою гумору — й виживати.

Напевно, в майбутньому історики аналізуватимуть перемогу України в російсько-українській війні не тільки через мемуари полководців і сухі зведення та протоколи Генштабу. Вони звертатимуться до архівів соціальних мереж, особистих свідчень учасників війни, наших жартів і мемів. Бо саме в них є емоційна правда нашої буремної епохи, сповненої втрат і болю. 

Справжній мем точно влучає туди, куди не можуть потрапити офіційні звернення. Сміх, який чутно над уламками дрона, — теж важливе історичне свідчення. Тому той, хто сьогодні сміється крізь біль, творить історію.