У Вінниці презентували книжку «Українське радіо. Історія буремного століття»

У книгарні «Герої» у Вінниці відбулася презентація бестселера цьогорічного Книжкового арсеналу - книжки «Українське радіо. Історія буремного століття».

Як передає Укрінформ, про це повідомляє «Суспільне Вінниця».

Захід став частиною «Ночі у книгарні», організованої на честь загиблого журналіста Миколи Рачка.

Автори видання - Вадим Міський і Тамара Гусейнова - розповіли про ключові віхи в історії Українського радіо: від перших ефірів у 1924 році до трансляцій із бомбосховищ під час повномасштабної війни.

За словами авторів, це не просто медіахроніка, а історії людей, які через радіоефір боролися за ідентичність, свободу і правду.

«Коли ми думали, як підійти до цієї теми, то відмовилися від сухої хронології. Натомість обрали живі історії спротиву - про тих, хто творив радіо і залишився вірним слову навіть у найтемніші часи», - зауважив Міський.

У книзі йдеться й про феноменальні сторінки українського радіомовлення під час Другої світової війни. Зокрема, радіостанцію «Дніпро», яка передавала новини з рухомого потяга.

Тема війни - центральна у виданні. Зокрема Гусейнова розповіла, як у перші дні повномасштабного вторгнення радіо стало єдиним джерелом інформації для мільйонів українців. Попри блок-аут, в ефірі залишалося саме Українське радіо.

«24 лютого багато хто вперше за роки вмикали радіо. Тоді в ефірі було лише Українське радіо. Його голос став опорою в час, коли зникало все інше», - підкреслила вона.

Окрема частина книги присвячена деміфологізації радянських наративів, зокрема про винахід радіо. Автори стверджують, що російський «винахідник» Попов лише адаптував відкриття британського інженера, і день радіо 7 травня - штучна дата, вигідна пропаганді.

Натомість справжньою датою народження українського радіо вважається 16 листопада 1924 року - цей день і став офіційним святом у незалежній Україні.

Робота над книгою тривала понад рік, а перші ідеї - накопичувалися десятиліття. В основу лягли особисті історії журналістів, дикторів, інженерів, які працювали в Українському радіо у найскладніші моменти: від радянської цензури до обстрілів у ХХІ столітті. Деякі з них нині на фронті або безвісти зниклі.

«Ми зрозуміли: якщо не зафіксуємо ці історії зараз - їх можуть просто стерти», - акцентував Міський.

Також, за його словами, справжнім відкриттям стало виявлення архівного штампа «цензор», - офіційної позначки радянського цензора, якою підписували всі відредаговані матеріали, і яка свідчить про існування формалізованої структури цензури в часи СРСР.

Крім цього, автори книжки розповіли про роль радіо в становленні незалежної України. Одним із найяскравіших прикладів стало запровадження прямого радіоефіру Верховної Ради 12-го скликання у 1990 році - тоді ще Радянської України.

За словами Міського, ідея трансляції з’явилася завдяки ініціативі В’ячеслава Чорновола. Вони звернулися до архівів та колишніх співробітників, серед яких був Ярослав Кендзьор, журналіст і сподвижник Чорновола. Він розповів про наполегливу боротьбу за пряму трансляцію засідань парламенту.

У книзі згадується й темна сторінка мовлення у 1930-х роках, коли радянська влада розстрілювала працівників українського радіо, запідозрених у недоречних висловлюваннях і «антирадянських» нотаціях.

Зокрема, за даними авторів, з початку 1937 року в Харкові, Києві, Донецьку, Чернігові, Полтаві та Сумах сталися масові репресії проти медійників. Центральна газета «Правда» випустила десятки статей із закликами до доносів, що стимулювало владу ловити «неугодних» у ефірах. Жертвами політики стали як політичні коментатори, так і музичні редактори — навіть вони не були захищені від репресій.

Арешти були частиною сталінського терору - на момент, коли радянська модель контролю над мовленням вщент руйнувала свободу слова. Існували випадки, коли радійників змушували уникати прямих згадок українського чи національних тем.

У книзі автори також описують епізод про Ілона Маска, який став учасником гучної історії із радіомовленням. За словами - Міського, видавництво спочатку вагалося, чи варто згадувати ім’я американського мільярдера.

«Історія така: у 2024 році, в ефірі українського радіо випустили інтерв’ю з президентом України з нагоди 100-річчя радіомовлення. Тоді новообрані Дональд Трамп і Ілон Маск ще не приступили до влади, але в світі вже панував напружений передвиборчий фон. У розмові президент заявив, що Україна не дозволить іншим диригувати її долею. Маск потім поширив цей фрагмент у Twitter із коментарем про витончене почуття гумору президента», - розповів Міський.

Автори вважають, що ця стрімка реакція й активне обговорення засвідчили: українське радіо - сучасне, сміливе й здатне впливати не лише на внутрішнього слухача, але й на міжнародну аудиторію.

Під час роботи над книгою автори занурилися в фонди архівів: стрічки, бобіни, платівки, аудіофайли. Особливо їх вразила наявність матеріалів із позначкою «Зберігати вічно», що підтверджує їх історичну значущість.

«Шкодуємо, що не зафіксували її на фото, але обіцяємо зробити це у наступному виданні», - зауважив Міський.

Автори не виключають того, що видання буде перевидаватись і доповнюватись.

«Ми б хотіли, щоб ці дослідження продовжилися, тому що нерозказаних історій ще дуже багато. Маємо 500 сторінок, стільки не зшивають, але ми спробуємо дещо додати до наступного накладу, сподіваюся, що він буде», - анонсував Міський.

Вхід на подію був благодійним - охочі могли придбати книгу для передачі її на фронт. Усі «Вовки Да Вінчі».

Як повідомляв Укрінформ, в Україні з 16 по 22 червня проводитиметься інформаційно-просвітницька тематична акція «Національний тиждень читання».

Фото: Суспільне.Вінниця