Соціальний кредит у Китаї: які дані збирає влада і як з їхньою допомогою контролює суспільство

Періодично в мережі з’являються повідомлення про “соціальний кредитний рейтинг” у Китаї. Як заявляється, за допомогою нього комуністична влада ділить китайське суспільство на категорії, віднімаючи бали за неправильну поведінку.

Про те, що це явище являє собою, у виданні “Белсат” поговорили із білорусом N., який уже багато років живе в КНР.

Згідно з повідомленнями в соцмережах, ЗМІ тощо, влада Китаю запровадила систему, що дає змогу записувати ледь не всі події життя кожної людини і на підставі цього формувати її “соціальний кредитний рейтинг”. На форумах у мережі обговорюють, що людину з дуже низьким рейтингом можуть навіть відправити на перевиховання, та й загалом це “початок рабства, повного контролю та зникнення всіх свобод”. Коротше, серіал “Чорне дзеркало” не на екранах, а в житті.

Але на сьогодні ці страхи далекі від дійсності, заявляють оглядачі. Як зазначає аналітик німецького Інституту китайських досліджень імені Меркатора (MERICS) Вінсент Бруссі, на сьогодні китайська система “слабко оцифрована, дуже фрагментована і насамперед орієнтована на бізнес”. Підтверджує це і співрозмовник “Белсату” – білорус N., який уже багато років живе в КНР.

Він підкреслює, що навіть саме поняття, яке традиційно перекладається як соціальний кредит, у китайській мові не має жодного стосунку до рейтингу, а пов’язане із соціальною довірою.

“Як розуміти цей соціальний кредит? Якщо ми говоримо, що це якась система, яка спостерігає за тобою і в результаті твоя поведінка впливає на подальші речі, то можна так говорити. Якщо ми говоримо, що це якась система реального рейтингу, коли особистість оцінюють – за хорошу поведінку бали додають, за погану знімають – такого немає і на національному рівні не було взагалі”, – каже співрозмовник.

За його словами, “якийсь тоталітарний інструмент спостереження, управління, тотальна мережа контролю наразі не працює”. Та й загалом необхідні для цього дуже великі масиви даних навіть не зведені в одну систему, зазначає N.

Бали вводили, але не скрізь

За словами співрозмовника, ідея соціального кредиту поширилася 2014 року після приходу до влади Сі Цзіньпіна. Той, а також більш консервативна частина правлячої Комуністичної партії та суспільства, припускали, що дуже ринкова політика попередніх правителів дуже розбестила і корумпувала китайське суспільство. У результаті було вирішено повертати його до “ідеалів соціалізму, комунізму, маоїзму”, будувати “гармонійне соціальне суспільство”. Для цього почали запроваджувати соціальні кредити. По-перше, вони стосувалися юридичних осіб, по-друге – чиновників і функціонерів і тільки по-третє фізичних осіб.

Проте певні експерименти із запровадження системи рейтингу з балами дійсно проводилися, визнає співрозмовник. У деяких регіонах, наприклад, придумали давати бали за роздільний збір сміття або волонтерство і віднімати їх за куріння в недозволених місцях. Так, місто Суйнін віднімало бали за петиції та онлайн-коментарі, Сучжоу карав за неявку на бронювання або шахрайство в онлайн-іграх, а Жунчен – за сміття або перехід вулиці в недозволеному місці.

Співрозмовник пояснює це практикою, яка існує в КНР ще з часів Мао Цзедуна: коли партія вирішує приділити увагу певній проблемі, то не дає для цього готового рецепта, а ухвалює рамковий документ з описом мети, яку планується досягти. А потім “проводять експерименти” – спостерігають, як це вирішується на місцях, порівнюють, що і де працює.

Так і зараз багато хто з таких пропозицій були розкритиковані офіційними ЗМІ і були скасовані, зокрема за те, що бали незаконно обмежували законні права громадян або відстежували поведінку, абсолютно не пов’язану з поняттям “кредит”. Та й сама китайська влада дала офіційні пояснення про те, що бали не можуть використовуватися для покарання громадян, і що підставою для штрафів можуть служити тільки офіційні юридичні документи. Як результат, багато місцевих ініціатив було скасовано.

“Це були експерименти, які далі не просувалися. З чого можна робити два висновки: це не те, що працювало, і це було дуже складно контролювати”, – підкреслює співрозмовник.

Що змінив соціальний кредит?

Але деякі загальні бази було все ж таки створено. Вони, зокрема, допомогли виявити, що дуже багато людей просто досі не враховувалося. Наприклад, це стосувалося других і наступних дітей, за яких тоді батьки повинні були платити в рамках чинної на той момент програми “Одна сім’я – одна дитина”.

Також відбулися дуже великі зміни в корпоративній системі: всі реєстраційні документи юридичних осіб по суті було зведено до одного документа. З’явився єдиний номер соціального кредиту, який є і реєстраційним номером компанії, і податковим, і так далі. На підставі цього формуються відкриті для суспільства, частково за плату, приватні або державні бази даних. Вони включають фінансові звіти, судові справи, зміни акціонерів та афілійованих осіб, статутний капітал, зареєстровані сфери діяльності тощо. Фактично на підставі цього формується рейтинг надійності компанії, зазначає співрозмовник.

Що стосується фізичних осіб, то в єдину систему насамперед об’єднувалися дані з банківських і податкових систем, соціального страхування. Ця база даних не відкрита, але кожна людина може там перевірити себе сама. На підставі даних із цієї системи банки, наприклад, можуть відмовитися видавати кредити.

“Раніше такого не було, і були люди шахраї, які користувалися відсутністю єдиної бази, могли набирати кредитів у різних банках. Тепер усе це може бути перевірено”, – каже N.

Саме з цим співрозмовник пов’язує розповіді людей про те, що їм через низький соціальний кредит не продавали квитки на літаки. На його думку, у них могли бути великі борги, несплачені штрафи або аліменти.

“Так, вони автоматично потрапляють у чорний список і не можуть виїхати за кордон. Таке практикується. Що стосується речей, на кшталт перейшов дорогу на червоне світло, покурив, де не можна, або побився, то такої єдиної системи немає”, – додає він.

Крім того, у Китаї є й окремі корпоративні рейтинги великих компаній, як-от у Alibaba Group і Tencent, що мають свої приватні платіжні системи. Там враховуються твої витрати, покупки, як багато ти купуєш, чи залишаєш відгуки, чи не робиш бездумних повернень товарів. І в підсумку, наприклад, можна отримати можливість не платити за замовлені товари, поки ти не перевіриш їхню якість. А хороший рейтинг у системі бронювання готелів дає змогу не залишати депозит, який є обов’язковим на випадок якоїсь поломки. Фактично це більше нагадує програми лояльності.

“Є багато таких систем, але вони не зведені в єдину систему. Китайська держава офіційно каже, що такої системи і не планувалося, але буде подальша робота над упорядкуванням, автоматизацією соціального кредиту”, – сказав N.

За вами стежать, але не для рейтингу

Співрозмовник визнає, що в Китаї йде дуже велике стеження за людьми, мережа камер спостереження чи не найбільша у світі. Є система розпізнавання облич, і всі ці відомості записуються і десь зберігаються, але це не пов’язано із соціальним кредитом.

“Якщо ти, наприклад, покурив у поїзді і тобі більше не продають квитки на потяги, то це просто політика китайської залізниці”, – заявляє N.

А щоб придушувати цільові групи дисидентів, та й ефективніше, у Пекіна є інші інструменти, пише аналітик MERICS.

У будь-якому разі те, що поки немає доказів того, що система соціального кредиту використовується для широкомасштабного громадського контролю, залишається ймовірність, що її можуть застосувати для обмеження індивідуальних прав, пише на сторінках MIT Technology Review Зеї Янг. За його словами, навіть за відсутності “страшного алгоритму, який оцінює кожного громадянина, система соціального кредиту все одно може бути проблемною”. Адже хоча китайський уряд наголошував, що всі покарання, пов’язані із соціальним кредитом, мають відповідати наявним законам, самі закони можуть бути несправедливими.

Небезпека на майбутнє. І не тільки для КНР

Згідно з N., головне питання на майбутнє полягає в тому, чи хоче китайська влада дійсно зводити всі можливі дані в єдину систему, чи просто поки що не може цього зробити. Поки що це, за його словами, не тоталітарний, а більш авторитарний механізм.

“Він фокусується на підтримці довіри і слухняності. Стимулює людей поводитися добре, оскільки вони завжди під наглядом, але абсолютного контролю немає”, – сказав N.

Загалом стеження в Китаї подається під соусом безпеки, і більшість населення це дуже підтримує. Наприклад, завдяки камерам спостереження відходять в історію такі явища китайського життя, як вуличні бійки та різні дрібні злочини.

Водночас співрозмовник не виключає, що в перспективі влада КНР все ж зуміє звести всі ці бази даних у єдину систему:

“І я думаю, що це буде не тільки в Китаї. Просто Китай як одна з найбагатших і технічно потужних авторитарних країн може реалізувати це першим”.

При цьому поки що Пекін заявляє, що не хоче передавати контроль і обробку цих даних штучному інтелекту, а людям такі обсяги даних відстежити неможливо. На думку співрозмовника, китайська влада поки що не довіряє штучному інтелекту в соціальних питаннях. Проте, вважає він, технологічний прогрес вестиме до об’єднання баз даних і посилення їх. Як у Китаї, так і в інших країнах.