Як росіяни знищили Запорізьку Січ 250 років тому і чи був у козаків шанс на порятунок

15 червня 1775 року за наказом цариці Єкатєріни Другої було зруйновано Запорізьку Січ. Цього року в Україні відзначають 250-ті роковини з тих трагічних і символічних подій.

24 Канал в межах рубрики "Історія дня" нагадує, що призвело до руйнації Січі та які ця подія мала наслідки.

Що взагалі таке Запорізька Січ

Початково це була козацька фортеця в Дикому полі за дніпровськими порогами. Звідси й назва – "запорізька". Що таке "січ" – точно невідомо, але найпоширенішим тлумаченням є походження від слова "засіка", тобто перешкода з повалених, тобто посічених дерев. Ймовірно, так козаки називали частокол перших своїх фортець, а згодом це слово стало загальновживаним.

З часом воно еволюціонувало та стало означенням не конкретної фортеці, а козацької автономії, що утворилася на прикордонні Речі Посполитої, Московії, Кримського ханату та Османської імперії. Вже в часи Богдана Хмельницького українська держава отримала назву "Військо Запорізьке", черпаючи свою легітимність саме від Січі.

Перша Січ виникла в 16 столітті на острові Мала Хортиця, її пов’язують з ім'ям легендарного кошового отамана (козацького ватажка) Дмитра "Байди" Вишневецького.

Втім, можливо, були й інші Січі до нього. Нині історики ствердно говорять про мінімум 8 запорізьких січей і в 1775 році московити зруйнували 8-му або Нову Січ, збудовану на річці Підпільна. Нині це Самарівський район Дніпропетровської області. Сама річка, точніше річечка Підпільна – це ліва притока річки Самари, яка є лівою притокою Дніпра.

Ціна слова росіян

Нову Січ збудували в 1734 році козаки, які повірили росіянам і отримали від них гарантії (щось знайоме, чи не так?) для безпечного повернення під протекцію Росії з-під влади Османської імперії та Кримського ханату.

Козацька Рада на Січі / фрагмент плану Запорізької Січі, 1773 рік

Це були нашадки та побратими тих запорожців, які втекли від гніву російського царя Пьотра Першого після поразки повстання гетьмана Мазепи та руйнації московитами Запорізької Січі на острові Чортомлик у 1709 році.

Реконструкція Чортомлицької Січі В. Ленченка / kalnysh.at.ua

На землях, які тоді належали кримському хану козаки-втікачі заснували Олешківську та Кам’янську Січі.

• Цар Пьотр Перший під час свого авантюрного Прутського походу, який був запланований за схемою "Стамбул за 3 дні", зазнав нищівної поразки та був змушений піти на принизливі поступки та визнати владу Османської імперії над півднем України.
• Московщина відмовлялась від претензій на Правобережну Україну.
• Крім того, Росія втрачала вихід до Азовського моря, а цар визнав владу османів над Військом Запорізьким.

Такий статус кво тривав зо два десятки років, але в 1730-их росіяни "обросли жирком" і почали реалізовувати план нової експансії на південь. Для цього їм знову стали потрібні адаптовані до бойових дій в степу козаки.

Активні переговори з ними почалися після смерті кошового Костя Гордієнка (соратник Мазепи був проти повернення під крило царів – 24 Канал), тривали понад рік й увінчалися успіхом: більшість запорожців (36 куренів із 38) вийшли з-під влади мусульман, зрадили гетьмана Орлика та присягнули православному володарю – імператриці Анні Іоанівні, а фактично – її фавориту німцю Ернсту-Йогану Бірону.

Нова Січ 1734 – 1775 роки / графічна реконструкція В. Ленченка 1989 рік

Умови повернення та гарантії безпеки були прописані в так званому Лубенському договорі 1734 року, за яким запорожцям поверталися їхні землі, забрані Петром, і надавалася автономія.

На території козацької автономії, центром якої було місто-фортеця Нова Січ, також були 12 містечок і великих слобід, понад 7 тисяч зимівників запорозьких козаків, а також проживали близько 100 тисяч осіб – запорозьких козаків та селян.

Нині це території сучасних Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, частини Миколаївської, Херсонської та Одеської областей.

Козаки мали боронити кордони та долучатися до військових виправ московитів проти кримців і османів, за що отримували 20 тисяч рублів, дуже солідні на ті часи гроші. Втім, гроші давалися не просто так – вже незабаром почалася чергова російсько-турецька війна, в якій козаки були однією з ударних сил московитів і зазнали великих втрат. За оцінками істориків – до половини, як сказали б зараз, "особового складу".

Землі Війська Запорізького Низового, середина 18 століття / мапа Вікіпедія

Фактично це була автономія всередині автономії, якою була Гетьманщина. От тільки росіяни не були б росіянами, якби не зрадили.

За кілька місяців до укладення Лубенського договору помер гетьман Данило Апостол. Після його смерті московити наказали не обирати нового гетьмана, а від його імені правила модифікована Малоросійська колегія. В історії цей період називається "Правління Гетьманського уряду".

Урядники взяли курс на активне знищення рештків автономії України. Цей процес вдалося тимчасово загальмувати останньому гетьману Кирилу Розумовському, але не більше. У 1763 році московити ліквідовують Гетьманщину.

Руйнація Січі

Московити старанно намагалися перетворити Україну на Малоросію й незабаром постало питання Запорізької Січі. Її роль у 1770-их роках суттєво знизилась – незалежний Кримський ханат доживав останні дні (не в останню чергу – завдяки козакам) і в 1774 році стане васалом царів, Османська імперія була не в формі, Росія повільно встановлювала контроль над півднем України.

Таким чином, запорожці опинилися фактично вже не на небезпечному прикордонні, а в тилу московитів, тому стали зайвими, а зважаючи на участь частини козаків у великому гайдамацькому повстанні 1768 року, відомому як Коліївщина, залишались потенційно небезпечними, бо замість польських панів могли почати "різати" вже московських.

Інша небезпека полягала в тому, що козацькі хутори були банально економічно ефективнішими за московитські панські господарства, де використовувалася праця кріпаків та не заохочували підприємницьку ініціативу. Плодородні чорноземи манили московитів, але в тої землі був господар.

У Петербурзі мріяли понастворювати тут також численні "військові поселення" (химерна ідея про кріпаків, які одночасно будуть і селянами, і солдатами – 24 Канал), а частину землі віддати сербським мігрантам-граничарам, яких так само як колись і козаків переманили з Австрійської імперії.

Все це разом стало вироком для Нової Січі. План її руйнації розроблявся під орудою фаворита цариці Єкатеріни Грігорія Потьомкіна.

Потьомкін / barmin-ekb.ru

У день Святої Трійці 15 червня 1775 року (за новим стилем) військо московитів у кількості 66 тисяч багнетів і 50 гармат, яким командував генерал-поручик Петар Текелій (серб на російській службі), що був відкликаний з чергової війни з Туреччиною на придушення повстання Ємельяна Пугачьова, здійснило несподіваний маневр і взяло в оточення Нову Січ. А 300 гусарів та піхотний полк захопили Січове передмістя, частину артилерії та блокували гавань і козацький флот.

Коли зраджені козаки звернулися за поясненням такий дій, посланець Текелія оголосив запорожцям наказ імператриці Єкатєріни Другої про ліквідацію Січі та зажадав, щоб кошовий Петро Калнишевський разом зі старшиною прибули в табір московитів.

На той час Нова Січ займала територію півострова у вигляді мису, який омивала річка Підпільна. Площа цього міста-фортеці становила 40 гектарів, а разом із передмістям (воно називалося Гасан-Баші) – цілих 50. Фортеця мала Внутрішній Кіш, де знаходилися Святої Покрови Божої Матері церква, будинки кошової старшини та 38 куренів. По периметру укріплень були редути і сторожові вежі з гарматами.

За бажання Січ можна було довго обороняти. Гарнізон Січі складав приблизно 6 тисяч вояків (за іншими даними – близько 3 000) , але вони не стали чинити спротиву, нібито на прохання настоятеля січової Покровської церкви архімандрита Володимира Сокальського, а також частини старшини, яка вважала за необхідність підкоритися.

Втім, більшість козаків все розуміла. Чудово розумів, що буде далі й 85-річний кошовий Калнишевський (за іншими даними, отаману було насправді лише 60 років, але ця гіпотеза не підтверджена – 24 Канал). Він наказав козакам тікати з Січі, що ті й зробили. Вночі близько 5 тисяч запорожців на чайках спустилася Дніпром у володіння кримського хана, куди московитам було зась. Турецький султан пробачив козакам зраду та дозволив оселитися в дельті Дунаю, де ті заснували так звану Задунайську Січ.

Після втечі козаків 16 червня 1775 року розлючені московські солдати зайшли на територію Січі, де зруйнували січову фортецю та розгромили Покровську церкву, розбивши дзвони і розтрощивши іконостас. Також окупанти сплюндрували могили на козацькому цвинтарі, захопили військові архіви, клейноди та скарбницю. Московити заарештували козацьку старшину – кошового отамана Петра Калнишевського, писаря Івана Глобу та суддю Павла Головатого.

Фрагмент ікони "Покрова" із зображенням Праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського)

Крім того, московити роззброїли козацькі залоги в інших містечках та зимівниках, взяли під контроль торгові шляхи і перевози. Так козацьку автономію було знищено.

250 років по тому росіяни будуть робити на загарбаних українських землях приблизно те ж саме.

Проєкт "Новоросія" на козацьких кістках

15 серпня 1775 року Єкатєріна Друга видала маніфест, в якому пояснювала знищення Січі провиною самих запорожців, які нібито намагалися "скласти з себе посеред Вітчизни область цілковито незалежну під власним своїм несамовитим управлінням".

Єкатєріна Друга / A.Albertrandi after Rokotov

Тобто вона карала їх за те, на що вони мали повне право і це право засвідчили московські царі. Втім, "православна" імператриця зреклася тих обіцянок, а її придворні оголосили, що Лубенський договір не мав юридичної сили. Як бачите, за 250 років нічого не змінилося – Росія та росіяни ведуть себе так само.

Кошовий отаман Петро Калнишевський був ув’язнений у Соловецькому монастирі і помер там через двадцять вісім років. Старшини загинули в Сибіру, Глоба помер у Туруханську, а Головатий – у Тобольську.

Козаків за наказом імператриці перетворили на "Чорноморське військо" і згодом переселили на Кубань, де вони стали бар'єром і плацдармом для війни проти черкесів.

Земельні володіння Війська Запорізького після руйнування Січі були роздані фаворитам імператриці та іншим російським вельможам, зокрема й Текелію. Так Росія почала творити на козацьких землях химерну "Новоросію".

У середині 20 століття ці землі опинилися під водою Каховського водосховища, але після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС 6 червня 2023 року вода відступила, що дало можливість археологам дослідити історичні пам’ятки, зокрема, відновленої та вдруге знищеної Росією Покровської Січової церкви. Втім, наразі це прифронтова зона, тому повноцінні розкопки будуть проведені ще не скоро.