Рецензія на фільм «Материнська любов» / Echo Valley

13 червня на платформі Apple TV+ вийшов драматичний трилер «Материнська любов», в якому Джуліанна Мур та Сідні Свіні грають мати й доньку відповідно. Одним з продюсерів фільму виступив сер Рідлі Скотт (який, здається, нарешті покінчив із «Чужим»), в той час як для Донала Глісона, що також виконав одну з ролей, це вже другий поспіль проєкт на яблучному сервісі після нещодавнього «Джерела вічної молодості» Ґая Річі. У цій рецензії розбираємося, наскільки цікавим і напруженим виглядає заявлений трилер та чи вартує він уваги глядачів.

«Материнська любов» / Echo Valley

Жанр трилер, драма
Режисер Майкл Пірс
У ролях Джуліанна Мур, Сідні Свіні, Донал Глісон, Кайл Маклаклен, Фіона Шоу, Едмунд Донован, Ребекка Кресков
Прем’єра Apple TV+
Рік випуску 2025
Сайт IMDb

Не так давно Кейт Гарретт втратила дружину і досі не може оклигати після смерті коханої. У неї є власна невелика ферма з кіньми десь у пенсильванській глушині, однак через своє горе вона кинула викладати заняття з верхової їзди. Не додає нещасній приводів для радощів і донька Клер — наркоманка, яку, втім, Кейт все одно безмежно любить.

Однієї дощової ночі Клер завалюється у дім матері, уся заплакана, сильно збентежена і у закривавленому одязі та зізнається, що скоїла щось дуже жахливе. Позбувшись сумнівів, відчайдушна жінка береться виправляти становище, однак ще не підозрює, що цей крок може в прямому сенсі коштувати їй надто дорого.

Після прем’єри на Apple TV+, згідно з агрегатором рецензій Rotten Tomatoes на момент написання цього тексту, думки критиків щодо «Материнської любові» розділилися рівно 50 на 50. І зрозуміти можна обидві сторони. З одного боку цей вкрай неспішний, суцільно похмурий драматичний трилер ніби поступово обволікає і не відпускає аж до фінальних титрів. З іншого — чим ближче до розв’язки, тим стає важче вірити у те, що відбувається на екрані.

Наприклад, побічна сюжетна лінія з померлою дружиною головної героїні здається абсолютно зайвою, адже вона не додає ані глибини, ані ваги цій і без того сумній історії. Не треба бути великим кіноекспертом, щоб збагнути, що тріщина на стелі у спальні Кейт — насправді тріщина в її зламаній душі. Але штука в тому, що з багатостраждальної жінки цілком вистачило б і дурнуватої доньки, яка перетворює її життя на справжнє пекло і без додаткового трагічного бекграунду.

Для всіх інших є шанс познайомитися з більш-менш притомним трилером, який чіпляє не стільки саспенсом, скільки закликом до глядацького почуття справедливості, підкріпленим доречним песимізмом та чуттєвою роботою від Джуліанни Мур. Завдяки цьому історія, у якій до певного часу відбувається гра в одні ворота, відсутній хоч якийсь спротив, дійсно не лишає байдужим, і дізнатися, чим же усе закінчиться — точно захочеться.

«Оце-то дав Бог доцю» — в якийсь момент ризикує подумати глядач і матиме рацію. Давненько не доводилося спостерігати в кіно таких мерзенних дівок, якою постала на екрані героїня Сідні Свіні. Наче той труп, що сплив з дна озера у другому кадрі, на поверхні лежить лейтмотив фільму, а саме — як далеко готова піти матір заради своєї дитини? Нехай навіть ця дитина — закінчена наркоманка-егоїстка, що волочить жалюгідне існування.

Неспроста фігуруватиме у стрічці й мальовниче озеро під назвою «Марш Крік», яка виринула нібито з якогось класичного слешера, і Донал Глісон з зачіскою аля Винник. Саме на цих двох стовпах тримається місцевий конфлікт, в той час, як арка Клер стрімко сходить нанівець. Не сказати, щоб від заміни Сідні Свіні на Глісона стало гірше або краще, однак в цей момент вимальовується максимально скрутне становище для Кейт, тож і слідкувати за подіями не перестає бути цікавим.

Еплівська новинка точно не стане в один ряд з найвидатнішими представниками жанру, та й з правдоподібністю тут повна біда. Але авторам цього тихого, неквапливого та безмежно сумного фільму вдається справно тримати увагу, причому чимала заслуга у цьому лежить на тендітних плечах Джуліанни Мур. Та й, зрештою, «Материнська любов» це не про напругу, а радше про співчуття впереміш з тривожним закликом до почуття справедливості. Як мінімум стосовно симпатичних конячок.