G-6 проти Трампа: чи стане саміт у Канаді останньою спробою України і Європи переконати США

15 червня на курорті Кананаскіс в Канаді розпочнеться 51-й саміт лідерів країн "Великої сімки", вона ж – G7 (неформальне об’єднання США, Великої Британії, Франції, Італії, Німеччини, Канади та Японії). Окрім того, постійними учасниками Саміту є представництво ЄС.

Напередодні офіційного відкриття саміту G7 у Канаді вже відбулася неформальна розмова між кількома лідерами групи. У розмові брали участь прем'єрка Італії Джорджа Мелоні, лідер Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, прем'єр Великої Британії Кір Стармер і глава уряду Канади Марк Карні. За даними італійських ЗМІ, лідери мали на меті узгодити спільну позицію щодо війни між Ізраїлем та Іраном, щоб згодом скоординувати її з президентом США.

Ще одним учасником переговорів стане Президент України Володимир Зеленський. Він разом із лідерами цивілізованого світу вкотре спробують переконати президента США Дональда Трампа пристати на правильний бік історії. Про очікування від Саміту в Канаді читайте далі в матеріалі 24 Каналу.

Саміт G7 у Канаді: фактор Трампа

Від початку повномасштабного вторгнення Україна стикалася з численними викликами, проте майже завжди могла розраховувати на не надто рішучий, але стабільний політичний тил і підтримку провідних демократичних держав світу на чолі зі Сполученими Штатами.

З поверненням у Білий дім Трампа на початку 2025 року цей статус кво було зруйновано – Америка почала діяти всупереч інтересам України та фактично підігрувати росіянам, а Трамп підпав під шкідливий вплив президента Росії Путіна.

Його передвиборчі обіцянки про мир за 24 години згодом трансформувалися в мир за 100 днів, а потім узагалі були оголошені жартом і перебільшенням. Дипломатичні зусилля США, очолювані довіреною особою Трампа Стівом Віткоффом, зазнали провалу (як, до речі, й інші напрямки, які Трамп йому довірив).

У підсумку Трамп дедалі більше сердився через Зеленського та Україну, надавав Путіну нові поступки і висував йому дедлайни та ультиматуми, які постійно переносив, а згодом і публічно зрікався їх. Тим самим Трамп підтвердив брокерський жарт-спостереження про TACO (Trump Always Chickens Out тобто "Трамп завжди дає задню") й те, що переговорна стратегія Трампа це ніякий не Art of the Deal ("мистецтво укладати угоди"), а велике ніщо.

Можна було б і далі сміятися з цього персонажа, якби від нього не залежало так багато і не страждала Україна (попри все – він президент США і наймогутніша людина світу), оскільки кожне нове TACO – це великі жертви для України.

Так вже було декілька разів, наприклад, у ситуації з саботажем Трампом плану Макрона – Стармера щодо європейських миротворців в Україні. Але найбільш показовий демарш Трампа стався в травні 2025 року, коли він фактично нівелював всі потуги лідерів Європи (Макрона, Стармера, Мерца і Дуди) висунути Путіну ультиматум про припинення вогню, який не завершився нічим. Трамп просто забув свої грізні заяви про негайне перемир'я, яким викручував руки Україні, а також свої ж обіцянки, які дав у Ватикані під час зустрічей із Зеленським і європейськими лідерами.

Як західні союзники України можуть вплинути на Трампа

То ж нині на Україну та її союзників чекає новий раунд, точніше – захід на нове коло, щоб посіяти в голові 79-річного трікстера зерна раціональності та сподіватися, що вони не загубляться посеред потенційних заяв про "друга Владіміра", "51-й штат", "митну війну" (дедлайн Трампа для Європи закінчується вже в липні) й іншої маячні та не будуть перебиті новими розмовами з російським диктатором.

Крім того, є ризик того, що тема України взагалі відійде на третій план на тлі чергового загострення на Близькому Сході, а Трамп буде наполегливо тягнути саме туди, де можна оголосити про свою вирішальну роль у примиренні сторін, якої, звісно ж, немає. Втім, це не завадило Трампу говорити про це (як і про примирення Індії та Пакистану).

Зважаючи на все це, шанси на позитивний сценарій невеликі, але залишається надія на те, що Трамп хоча б не буде заважати.

• Під "не заважати" найперше маємо говорити про продовження військової допомоги Україні (пакети, погоджені Байденом).
• Продовження обміну розвідувальними даними, зокрема, даними радарів, супутниковими знімками та попередженням про російські авіаційні чи ракетні атаки.

• Також потрібно говорити про згоду США приєднатися до 18-го пакету санкцій, який передбачає обмеження для російської нафти та інших енергоносіїв, але найперше – нафти.

Через митну війну Трампа ціна на неї стрімко впала і це стало критично для Росії, адже обвалилися її нафтові прибутки. Нині ж на тлі війни Ізраїлю та Ірану, а також примирення Трампа з Китаєм ціна на нафту знову росте. Це добре впливає на Росію та дає їй можливість далі фінансувати війну проти України.

Ситуацію може змінити нова цінова стеля для Росії та ще більші обмеження та санкції проти тіньового танкерного флоту Путіна. Нагадаємо, що в грудні 2022 року G7, Євросоюз та Австралія встановили її на рівні 60 доларів за барель. Цей механізм не був ідеальним, але все ж працював і змусив Росію продавати свою нафту за цінами, що нижче ринкових.

Нині нова стеля може скласти вже 45 доларів за барель. Україна наполягала на 30, але ЄС не хоче таких різких кроків і говорить про 45, що було підтверджено в презентованому Єврокомісією 10 червня проєкті 18-го пакету санкцій ЄС.

Вже четвертий рік Москва це робить і постійно нарощує кількість ударів. Саме тому так важливо, щоб уже в найближчі тижні були ухвалені всі рішення, які посилять санкції проти Росії. Потрібні прайс-кепи, які зупинять війну. Потрібні санкції проти російських банків і фінансового сектору, які будуть справді болючими. Потрібно боротися й зі схемами обходу санкцій. Америка, Європейський Союз, країни G7 можуть це забезпечити,
– 15 червня президент Зеленський пояснив необхідність нових санкцій проти Росії.

Наразі США не виявляють особливого бажання приєднуватися до цієї угоди, і Трамп, без сумніву, намагатиметься відсунути її на другий план, натомість спробує нав'язати Саміту власний порядок денний – про персональні торговельні угоди та мита.

Найбільш реалістичним варіантом наразі бачиться те, що Трамп забуксує й "стелю" доведеться запроваджувати без США. Це цілком можливо і також боляче для Росії, хоч і не так боляче, як було б, коли рішення було спільним.

Таким чином, Саміт стане випробуванням рішучості G7 і тестом, як вони будуть діяти, якщо не переконають Трампа.

Фактор Зеленського: що потрібно Україні

Україна в цій політичній грі також чекає не лише результатів по нафті, але й сподівається на подолання власного ембарго США на продаж зброї, насамперед ППО. Якщо раніше Трамп звинувачував Україну в тому, що та просто бере зброю від США в подарунок, то нині саботує продаж за живі гроші (власні та від союзників), а про "угоду про корисні копалини" взагалі нібито забув, не кажучи вже про "безпекову", укладену між Україною та США в часи Байдена.

Про все це Трамп і Зеленський будуть розмовляти особисто – їх зустріч у Канаді вже підтверджено.

Також Трамп окремо зустрінеться з прем'єром Канади Марком Карні та президенткою Мексики Клаудією Шейнбаум, з якими в президента США давня "тарифна любов", а також обіцянки анексії та війна перейменувань географічних назв.

Марк Карні та Дональд Трамп у Білому домі / Фото Evan Vucci, AP

Крім питання зброї Зеленський вочевидь нагадає Трампу про його власну обіцянку бути рішучим щодо Росії, а також про те, що "2 – 3 тижні", які президент США давав Путіну на підтвердження реальних кроків до миру, вже спливли, а значить – потрібно давати зелене світло санкціям і законопроєкту сенаторів Грема та Блюменталя.

Цього Трамп робити не хоче, а ще більше він не любить, коли його тикають обличчям у його ж помилки. А саме цим доведеться займатися нині Зеленському і від того, як він подасть цю необхідність, залежить дуже багато.

12 червня під час брифінгу для ЗМІ Зеленський про це говорив відверто: "Сподіваюся, що навіть якщо до того моменту відповідне рішення (щодо санкцій – 24 Канал) ще не буде ухвалене, мені вдасться досягти принаймні розуміння того, наскільки ми близькі до цього рішення".

Саміт G6 проти Трампа

Фактично саміт G7 нині виглядає як остання спроба Європи переконати Трампа зайняти її бік, а у випадку ймовірного провалу – вичавити з нього хоч щось (згоду на продаж зброї) та готуватися до того, щоб далі підтримувати України самостійно та вже на наступному Саміті НАТО в Гаазі наприкінці червня з’явитися перед фотокамерами як чужі та далекі одне одному люди.

Ймовірність такого варіанту неймовірно висока, особливо зважаючи на поведінку Трампа на Саміті G7 у 2018 році, який також проходив у Канаді і став бенефісом хамства президента США. Протягом кількох днів Трамп нахабно ображав інших світових лідерів, потім достроково його залишив заради зустрічі з Кім Чен Ином (провальної), а згодом взагалі вперше в історії G7 відкликав підпис під домовленостями світових лідерів, фактично перетворивши його на G6+1.

Власне, тоді вперше й стало зрозуміло, що світ має справу з неадекватною людиною. Саміту G6 проти Трампа варто чекати і зараз. Як написали колеги з Politico – "червону килимову доріжку для Годзілли вже розстелили". То ж чекаємо нової серії шоу "Трамп у посудній лавці", але сподіваємось, що колективна мудрість всіх інших учасників мінімізує це стихійне лихо.