Пам'яті старшого солдата Єгора Мухи

19-річний старший солдат Єгор Муха загинув 20 травня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі селища Хромове Бахмутського району на Донеччині.

«Не дарма ти отримав ім'я при хрещені Георгій. Ти від народження був вже Переможцем, Воїном, Чоловіком. Твоя світла душа прийшла на наш світ виконати високу місію Захисника, а це не кожному дано. ...Випадково при зустрічі я подивилась йому в очі та побачила зрілого чоловіка, і аж ніяк не 19-річного хлопчину. …Ми втратили неймовірну Людину, тонкої душі, мужності й сили, те що називають – цвіт нації», – написала у Фейсбуці знайома Героя Оксана Юрченко.

Єгор народився 18 січня 2004 року в Рівному, у багатодітній родині залізничників, мав старшу сестру і двох молодших братів. Навчався у міських школах №1 та №26. Після школи хлопець здобував фах помічника машиніста тепловоза та електровоза у Козятинському міжрегіональному ВПУ залізничного транспорту.

В дитинстві Єгор мріяв стати ветеринаром, як його дідусь, рятував поранених тварин, захоплювався орнітологією, брав участь в екоакціях із прибирання парків від побутового сміття. Ще він любив читати – історичні романи та детективи, але улюбленою книгою був роман «Степовий Вовк» Германа Ґессе.

З дитинства хлопець захоплювався футболом і дуже радів, коли потрапив у 2013-му до складу юнацької команди «Вереса». На фанатському секторі Єгор вперше опинився 16-річним, але слова «фанат» не любив, був просто шанувальником місцевого футбольного клубу. Пізніше він займався різними видами спорту – захопився трюковим велоспортом, вирушав у походи в гори, разом із друзями пройшов Боржавський хребет.

«Єгор був дуже добрим і щирим, він завжди хотів, аби все було по справедливості. …Він мріяв, що назбирає грошей, і продовжить навчання в Польщі. Хотів їздити на нових локомотивах. Хоч рідного батька в його житті фактично не було, Єгор гарно спілкувався з дідом по татовій лінії. Дід для нього багато значив», – пригадує мама захисника, пані Євгенія Муха.

24 лютого 2022-го Єгора відпустили з училища додому. Він одразу сказав рідним, що піде до війська. Завдяки сприянню клубу «Верес», юнак відправив маму та двох молодших братів у Болгарію, а сам з четвертого дня повномасштабного вторгнення вже був у армії.

Спершу Єгор Муха служив на білоруському кордоні, пройшов курси із запуску й керування безпілотниками, отримав водійське посвідчення. Цілеспрямованого та амбітного солдата за кілька місяців призначили командиром відділення. До виконання обов'язків Грін підходив відповідально. Щоб розвідувати місцевість, куди посилає на завдання підлеглих, купив собі дрон. Але весь цей час боєць прагнув перевестися до іншої частини, на фронт. Він казав матері, що його призначення – не кордон охороняти, а стримувати ворога там, де йдуть бойові дії. Мріяв про батальйон «Вовки Да Вінчі».

«Тоді він не надто хотів щось розказувати, боявся, щоб не зірвалося нічого. Перевестися Єгору вдалося лише з четвертого разу. Скільки в нього було тоді радості… Тепер його побратими з «Вовків да Вінчі» пишуть мені, що Єгор був не по віку дорослим. Я навіть слів не можу підібрати, щоб описати, яким він був. Він хотів, щоб завжди все було правильно», – пригадує мама.

Грін вступив до батальйону «Вовки Да Вінчі», в підрозділ «Дике Поле». Захоплювався легендарним командиром Дмитром «Да Вінчі» Коцюбайлом, намагався у всьому рівнятися на нього.

Єгор довго не розповідав мамі, де саме служить. Лише згодом зізнався, що побував у найгарячіших точках. Перше поранення юнак отримав ще 30 березня 2023-го, але навіть у такому стані зміг витягти на собі пораненого побратима, врятувавши йому життя. У шпиталі пробув лише три дні, бо не час відлежуватися…

Ще 19 травня боєць листувався із мамою і сварився, чому не повела хлопців на матч «Вереса», який відбувався того дня. Жінка відповідала, що коли він повернеться, всі разом обов'язково підуть на гру. 20 травня Грін прийняв свій останній бій…

«Ми з меншими хлопцями саме гуляли біля стадіону. Я писала Єгору, що вболівальники скандують «Слава ЗСУ». Він дуже швидко тоді відповідав на мої повідомлення. Написав, що з ним кілька днів може не бути зв'язку, щоб не хвилювалася. Попри це два наступні дні на душі була незрозуміла важкість. Писала сину, постійно перевіряла, чи не з'явився він у мережі, чи не переглянув її повідомлення», – згадує мама.

Поховали Єгора 29 травня 2023 року на кладовищі «Нове» в Рівному.

У мережі розлетілося фото молодшого братика Василька біля стели зі світлиною 19-річного брата-героя. Хлопчик сидить на бруківці, поклавши голову на коліна та затуливши її руками…

Вічна шана воїну!

Фото з соцмереж, Суспільне