Погані хлопці, що змінили все. Роберт Блер

Технології визначають не лише економічний прогрес, а й геополітичну вагу. Такі цинічні часи не лишають ані найменшого шансу святим: може, хіба Папою Римським таким стати дадуть. Натомість цінуються постаті, які формують політику в цій сфері, аби хтось їх стараннями став ключовим гравцем на арені.

Ось наш цикл і підійшов до наступного героя-антигероя. Це Роберт Бенджамін Блер. Американський політичний діяч і радник. Його кар’єра охоплює понад два десятиліття державної служби, і майже кожної миті відзначалась інноваційним підходом до телекомунікацій. Для нас це важливо, бо історія зачепила і стандарти зв'язку.

Це далося взнаки під час розвитку технологій 5G, які стали символом глобальної конкуренції між США та Китаєм. Але до чого ж тут політика? І яким боком радник притулився до статті, в якій більш традиційно було б розглядати якогось славетного інженера, який у дитинстві розбив колінце й одразу задумався про необхідність будувати інноваційний зв'язок?

Усе просто. Бо без політики не буде серйозного запиту, а без нього славетний інженер так і проєктуватиме паковання для набору консервів, чим буде зайнятий аж до пенсії. Тож сьогодні я розповім вам, наскільки великим був внесок Блера в американську політику. І одразу дам спойлер: дай вам Бог прожити життя так, щоб спочатку ви заважали прогресу, а потім ваш вклад у його поступ називали чи не найбільш поміркованим та суттєвим. Коротше, спочатку довелось науці трошки позаважати.

Містер Блер народився в Іллінойсі, це сталось 18 грудня 1972-го. У родині шкільних вчителів він був старшим із трьох дітей. Життя в провінції сформувало у хлопця шалену жагу до знань. Тож 1990 року він закінчив школу в рідному Алексісі, після чого вступив до Корнельського університету в Ітаці, штат Нью-Йорк. Без подвигів. Уже 1994 року здобув там ступінь бакалавра, все за планом.

Блер отримав два магістерські ступені: один – у Школі мистецтв і наук, інший – у Школі права та дипломатії Флетчера. Після цього всіх здивував, на пару років поїхавши до Центральноафриканської республіки. Із 1994 по 1996 рік служив волонтером Корпусу миру. З одного боку, трохи завадила серія повстань. З іншого, а коли в Африці було не так?

2001-го, ледь зійшовши з літака на батьківщині, Блер приєднався до Держдепу в рамках програми Presidential Management Fellow. Там він працював над питаннями міжнародної дипломатії у сфері охорони здоров’я. І вже 2003 рік нарешті приніс молодому спеціалісту довгострокову зайнятість.

Замість біганини між комітетами та організаціями Блер погодився перейти до Конгресу США, де 14 років працював у Комітеті з асигнувань Палати представників США. Побув там простим клерком, а згодом і посаду в підкомітеті з іноземних операцій отримав.

Що я там казав про престижність коло президента? Вже набагато пізніше, у березні 2017-го, Блера запросили до команди Дональда Трампа. Там він став заступником директора з програм нацбезпеки в Управлінні з питань управління та бюджету. Не пік його можливостей, але головний успіх у кар'єрі ставав усе ближчим. І не міг не статись.

Надворі грудень 2019-го. Трамп пропонує місце спеціального представника США з питань міжнародної телекомунікаційної політики. Так Блер став головним архітектором політики США щодо розвитку 5G – технології, яка стала символом конкуренції між США та Китаєм. І нарешті йому згодився досвід у технічних нюансах великої політики.

Для початку, наш поганий хлопець (бо ви вже могли забути, що він поганий) ударив з обох кулаків по прогресу. Трактування розвитку багатьма державами виглядало так: щойно з'явилась нова технологія, всі одразу починають її застосовувати, а безпеку наздоженемо вже потім. «Якось воно буде».

Новаторське бачення полягало у пріоритеті безпеки над швидкістю. Інші держави вже бігли витрачати гроші, намагаючись обігнати конкурентів за будь-яку ціну, коли США почали свідомо гальмувати процес. Позиція спецпредставника – спочатку варто створити безпечну та надійну інфраструктуру.

Ох, як його зараз ненавиділи б, коли у Трампа вже не перша каденція. Тоді наші земляки якось пропустили низку дошкульних висловлювань пана Роберта. Наприклад, про те, що швидке завантаження фільмів – не та мета, яку переслідує розбудова 5G. Ще спецпредставник казав доволі нудні речі про застосування зв'язку в промисловості, транспорті, медицині та інших галузях. Зануда, одним словом.

Такий підхід суперечив глобальній тенденції, де всі спочатку кидались бігти, а вже на шляху до фінішу починали думати, за чим гнались. Так склалось, що в компанії суцільних авантюристів реальним новатором стала найбільш обережна людина.

Блер уже тоді розумів, що поспіхом запровадити 5G – те ж саме, що вручити хакерам ключі від будь-якої серверної. На тлі попереднього досвіду він знав, як витоки даних можуть ударити по тій чи іншій державі, в тому числі й по рідних Штатах. Урешті-решт, шпигунство у поєднанні з кіберзлочинністю виглядало потенційною катастрофою.

І хто б міг подумати, що саме ця ідея настільки гарно впишеться в тогочасну політику США? Щойно Блер виклав своє бачення в адміністрації, як його ідея здобула широку підтримку. Бо там, де він хотів унеможливити застосування техніки від ненадійних постачальників, чиновники з вищим рангом усіляко шукали спосіб зупинити поступ китайців на світовому ринку.

Так, слово за слово, свою порцію тортур отримала китайська компанія Huawei. Думаю, з портретом Роберта Блера в офісі тієї компанії вже хіба що ритуали вуду не проводили. Бо плани цієї не зовсім бізнесової структури полягали саме в тому, від чого спецпредставник застерігав.

Huawei гнався за західним бажанням якомога швидше перейти на новий стандарт зв'язку. Huawei чудово розумів, що без такого темпу його шанси дещо падають. Тоді саме просувався вхід китайської компанії на британський ринок, а за увагу цього постачальника топові держави ще й конкурували.

А тут якийсь клерк прийшов, усе обламав та просуває прагматичну політику: поки ти не гарантував свою надійність – твою апаратуру обмежать на ринку. Як так? Ти що, проти прогресу? Ще й нормативну базу розробляють там, де ситуація вимагала якомога швидше скористатися запалом західних держав, зробивши їх залежними від постачальника з комуністичної держави (як у Леніна про капіталіста та мотузку).

Додам навіть більше. Нормативна база, яку так лобіював пан Блер, захищає дані користувачів та державних мереж. Сам факт того, що хтось із провідних країн планети про це задумався, ставив крапку у безумній гонитві за технологією без урахування власної залежності від неї.

Успіхи Huawei були пов'язані із субсидіями від китайського уряду. Там, де інші виробники були змушені залучати інвесторів, звітувати перед ними та працювати в умовах підвищених ризиків, китайці ввели чит-код на гроші. За даними The Wall Street Journal та інших медіа, ця підтримка національного виробника могла доходити до фантастичних сум на кшталт 75 млрд доларів. Блер не міг не помітити цього.

Тому Штати кинулись відмовляти союзників від переходу на техніку Huawei. Пан Роберт буквально очолив цю ініціативу. Його можна було побачити в міжнародних поїздках, де він де-факто навчав колег із країн-партнерів основам кібербезпеки. Його стараннями назва Huawei стала синонімом терміну «загроза національній безпеці».

Блер приніс користь. Якби він лише критикував Huawei, ініціатива була б приречена на провал. Натомість спецпредставник просував альтернативи з більш дружніх країн, такі як Nokia, Ericsson чи Samsung. Вони, за його словами, відповідали цінностям вільного ринку й пропонували більш безпечні рішення.

За один тиждень Блер, якого колись не слухали у високих кабінетах, міг накинутись на Британію та висловити розчарування щодо її зацікавленості в залізяках від Huawei. А за пару днів хвалити інструменти безпеки 5G, розроблені Євросоюзом.

Роберт працював над запровадженням 5G і в самих США. Там він відмітився у тісній співпраці з Ларрі Кудлоу, директором Національної економічної ради. Так відбулася синхронізація зусиль між Федеральною комісією з питань зв’язку, Міністерством торгівлі та Управлінням з питань менеджменту та бюджету.

Ця координація була вирішальною для єдиної стратегії. Штати виявились попереду всіх, не бажаючи бігти першими. Замість авантюри заради побутового комфорту вони зробили ставку на потрійний удар із законодавчих, виконавчих та приватних кроків.

Працювала платформа ефективного розподілу радіочастотного спектру. Стало легше просувати дослідження в царині нових технологій, у тому числі штучного інтелекту (привіт нашим часам). А ще Блер сприяв інвестиціям у розробку технологій, які забезпечили б США перевагу в довгостроковій перспективі.

На жаль, цю історію зіпсувала пандемія. У січні 2020-го всі сили було кинуто на боротьбу із нею. Блер відірвався від улюбленої справи, його чекала посада в робочій групі з питань COVID-19 у Білому домі.

Я не буду казати, що це не мало сенсу. На новій роботі пан Роберт зібрав докупи всі знання та помітив успіхи телемедицини – в умовах, коли пандемія звела нанівець усі контакти «вживу», цей формат доніс до населення поради від медиків. Але моя думка незмінна: краще б спецпредставник із питань зв'язку далі працював над зв'язком.

Звісно, хтось із вас міг чути про Роберта Бенджаміна Блера в контексті скандальної розмови президентів США та України, що принесла Трампу його перший імпічмент. Та є нюанс. Запрошення займатися зв'язком наш герой-антигерой отримав уже після цієї розмови. Як бачите, його заслуги важать більше, ніж невдала поява «не в той час, не в тому місці».

Замість післямови. Вам могло стати цікаво, чим після відходу з політики зайнявся той самий новатор, який спочатку заважав поступу технологій. Знаєте, життя завжди все розставить по місцях. Пішовши з команди Трампа, пан Блер отримав запрошення у Microsoft. Чим він там зайнявся – думаю, ми вже не дізнаємось через NDA. Але щось натякає, що в офісі цікавились питаннями зв'язку та нормативною базою.